68 Ендогенні процеси

Рухи земної кори (тектонічні рухи)

Тектонічними називають рухи і переміщення речовини в земній корі під

впливом енергії глибших сфер землі, зокрема у верхній мантії. Ці рухи

спричинюють тектонічні порушення, тобто зміну первісного залягання

гірських порід. Особливо чітко вони простежуються в шаруватих осадових

товщах, які первісно відкладалися у вигляді горизонтальних пластоподібних

тіл, а потім, унаслідок тектонічних рухів виявилися зім’ятими в складки або

розірваними на окремі блоки. Тектонічні рухи створили давню і сучасну

структуру земної кори. Як наслідок цих рухів виникли головні елементи

рельєфу – гори, низини, велетенські океанські депресії та континентальні

масиви.

Тектонічні рухи поділяють на два типи: радіальні – коливні, або

епейрогенічн,і і тангенційні горотворні, або орогенічні. У випадку коливних

рухів напруження передаються в напрямі, близькому до радіуса Землі, у

випадку горотворних – по дотичній до земної сфери. Як звичайно, ці рухи

тісно пов’язані між собою або один тип рухів породжує інший. За новою

глобальною тектонікою основа всіх тектонічних рухів – це взаємодія

горизонтальних переміщень континентальних і океанських плит. Унаслідок

тектонічних рухів виникають певні деформацій, серед яких найважливішими

є деформації великих прогинів і піднять, складчасті та розривні.

Абстрагуючись від первинних глобальних рухів коротко розглянемо

окремо кожен із вище перерахованих.

Деформації прогинів і піднять зумовлені радіальними рухами, виражені

в пологих прогинаннях та підняттях земної кори, звичайно великого радіуса.

Ці рухи відбуваються порівняно повільно, не спричиняють якихось великих

руйнувань, і їх не можна безпосередньо візуально вивчати.

Складчасті деформації зумовлені тангенційними рухами і

простежуються у вигляді різноманітних складок, згрупованих на певних

територіях. Прояви окремих складок можуть бути спричинені також

вертикальними (радіальними) рухами.

Розривні деформації полягають в утворенні розривів у земній корі і

переміщенні окремих її ділянок уздовж зон цих розривів. Розривні дислокації

є похідними від двох перших типів деформацій, однак переважно вони

пов’язані із складчастістю. Причину виникнення тих або інших типів

деформацій не завжди вдається зясувати, тому порушення первинного

залягання класифікують за формою або іншими, переважно морфологічними,

ознаками.

Деформації можуть утворюватися також унаслідок зусиль, що його

створює магма, яка проникає в літосферу .

Епейрогенічні рухи – це повільні опускання або піднімання земної

поверхні. Їхня швидкість становить від кількох міліметрів до кількох

сантиметрів за рік. Однак у геологічному часі ця швидкість значна. Уявимо

собі процес підняття якоїсь ділянки суші зі швидкістю 1 см/рік. У цьому разі

лише за найкоротший період в історії Землі – четвертинний – ця ділянка

підніметься на висоту не менше 10 км. Звичайно середній рух є меншим.

Крім того ці рухи, як звичайно чергуються – підняття змінюється

опусканням, і навпаки. Підняття нівелюються ерозією, а опускання

компенсуються осадонагромадженням. Найліпше наслідки цих рухів

виявляються в разі порівняння положення якоїсь ділянки земної кори з

певним сталим рівнем, за який умовно приймають рівень океану або

поєднаного з ним моря.

Результати багатьох досліджень і спостережень за історичний період

свідчать про значні коливання рівня моря, а отже і про зміну берегової лінії. У

цьому разі постає питання, чи не пов’язана така зміна зі збільшенням або

зменшенням кількості води в океані. Підняття рівня води в Світовому океані