60(Біогенних) сполуках. Здебільшого сапропелі утворюються в невеликих

озерах, у більших водоймах вони змішані з уламковою мінеральною

частиною осадів і формують сапропелеві мули – темнозелену або буровато-

коричневу драглисту масу . Нагромаджуючись далі, сапропелеві осади

ущільнюються, тверднуть і перетворюються в породу – своєрідне вугілля -

сапропеліт, або сапропелеве вугілля. Зарослі сапропелеві болота

перетворюються в торфовищами, які захоронюють під собою шари

сапропелевого матеріалу , перекриті шарами торфу , що в процесі вуглефікації

формує пласти гумусового вугілля.

В озерах аридних і семіаридних областей, де вода високомінералізована

внаслідок активного випаровування, відбувається хімічне осадження

різноманітних солей. У сульфатних озерах відкладаються мірабіліт

Na2 SO4· 10 H2O, тенардит Na2SO4, епсоміт MgSO4·7H2O, астраханіт

Na2 Mg [SO4]2·4H2O, гіпс CаSO4·2H2O. З подальшим підвищенням

концентрації солей в розчині може осаджуватися галіт Na Cl і сильвін KCl.

Отже, в озерах нагромаджуються різноманітні осади, серед яких наявні

важливі корисні копалини. Найбільше промислове значення мають галіт

(кухонна сіль), мірабіліт, сода (Na2 CO3·10H2O), гіпс. Інші важливі озерні

осади – залізні руди, у тропічних областях – боксити, у поміркованому поясі –

сапропелі, які часто використовують як добрива в сільському господарстві.

Болота – це ділянки земної поверхні, з надмірним зволоженням

ґрунтово-поверхневого шару і розвитком відповідної болотної рослинності.

Процес утворення боліт відбувається всюди, де є умови для перезволоження

ґрунтів. У межах України сучасні болота й болотисті ґрунти переважають на

півночі. У світовому масштабі площа поширення боліт – близько 175 млн га.

Умови для утворення боліт виникають в усіх кліматичних поясах, у

дельтах і заплавах рік, на схилах гір та пологих хребтах, на низинних

узбережжях морів, де простежується тривале перезволоження ґрунтів і

розвивається болотна рослинність.

Континентальні болота за певними ознаками (тип живлення,

рослинність, особливості поверхні) поділяють на низинні, верхові та

перехідні. Низинні болота пов’язані зі зниженими ділянками рельєфу . Їхнє

живлення відбувається як з атмосферних опадів, так і з ґрунтових вод,

унаслідок чого в них надходить багато мінеральних речовин, які переходять у

рослини. Завдяки цьому тут інтенсивно розвивається багата автотрофна

рослинність – зелені мохи, осока, вільха, береза. Низинні болота часто

виникають на місці зарослих озер, унаслідок чого тут нагромаджується

велика кількість біогенної органічної речовини. Верхові болота займають

вододільні частини рельєфу переважно в зонах з поміркованим кліматом. У

їхньому живленні важливу роль відіграють атмосферні опади, бідні на

мінеральні солі, а ґрунтові води залягають глибоко. З огляду на це тут

розвинута переважно оліготрофна рослинність невибаглива до кількості

поживних речовин, поширені сфангові мохи. Перехідні болота мають

мезотропну (середню) рослинність, яка не потребує значної кількості

поживних речовин. У природних умовах усі ці болота пов’язані між собою.

Зокрема, внаслідок заростання низинного болота змінюються умови його

існування, водночас змінюється і тип рослинності. Опуклість, яка в цьому

разі може сформуватися, створить умови для сфангового болота верхового

типу .

Болота приморських низин дуже характерні для тропічних і

субтропічних країв. Вони відомі на узбережжі Атлантичного океану в

південних районах Сполучених Штатів Америки та в інших країнах. Під час

припливу ці території заливає океанська вода. В таких умовах переважають

мангрові ліси, де дерева пристосовані до специфічних умов існування: під

водою розвинута їхня коренева система, а пристосування (органи) для

дихання розмішені на стовбурах над водою. Надводне “коріння” постачає

необхідне повітря до підводних частин рослин. Таке болото описане