59Озерні осади представлені теригенними (уламковими), хемогенними та

органогенними (біогенними) відкладами. Усі ці три групи осадів можуть бути

як в окремих озерах, так і разом на різних ділянках одного озера. Змінюються

вони і в часі. Наприклад, невелике озеро Синяк у районі міста Чинадієве на

Закарпатті, яке утворилося в кратері загаслого вулкана, сьогодні повністю

замулене і є висохлим торфовим болотом. У його розрізі до глибини 9 м

(нижче є базальти ложа) простежується послідовна зміна уламкових утворень

глинистими і біогенними (торфовище). Таке більш-менш циклічне чергування

повторюється тричі, тобто розвинуті три торфові шари, які чергуються з

уламковими осадами.

Звичайно ж теригенні осади переважають у великих озерах, де

зональність близька до морської у прибережній зоні. Біля крутих берегів

поширені гравійно-галечникові відклади; поступово з віддаленням від берега

їх змінюють піщано-алевритові відміни й далі алеврито-мулисті осади зі

значною домішкою органогенного матеріалу . Проте ця схема може значно

змінюватись залежно від рельєфу навколишньої місцевості, гідрологічного

режимому озера, кліматичних умов.

Піщано-глинисті озерні відклади часто мають стрічкоподібну

шаруватість з чергуванням ясніших і темніших прошарків. У помірному і

холодному кліматі ця закономірність пов’язана з літньо-зимовим циклом, про

що зазначено в описі прильодовикових озер і лімногляціальних утворень. У

тропічних і субтропічних зонах така шаруватість пов’язана з чергуванням

періодів дощів та посушливих періодів. Іноді вона формується внаслідок

сезонного масового відмирання одноклітинних організмів, що надає

відкладам темного кольору . У разі інтенсивного розвитку мікроорганізмів

формуються так звані сапропелеві мули, які з часом, літифікуючись,

перетворюються в сапропеліти і далі – у сапропелеве вугілля.

Унаслідок значного надходження в озера колоїдів заліза й алюмінію,

рідше мангану , формуються нагромадження озерних оолітових залізних руд,

складених зліпленими між собою різноманітними дрібними конкреціями. В

цьому процесі важливу роль, очевидно, відіграють залізобактерії. Поряд з

залізистими осадами в тропічних і субтропічних областях нагромаджуються

оксиди і гідроксиди алюмінію – боксити, які утворюються внаслідок

розвитку потужних латеритних кір звітрювання.

Як хемогенні осади в умовах гарячого клімату іноді простежуються

утворення озерних карбонатів. Однак здебільшого нагромадження карбонатів

відбувається внаслідок біогенних процесів – відмирання організмів, що

будують панцирі з СаСО3. З чистого озерного карбонату кальцію

утворюються вапняки, а зі значною домішкою глинистого матеріалу – мергелі.

В солонуватоводних озерах за посушливого клімату інколи осідає доломіт.

Такі доломітові шари відомі в пермських відкладах Північно-Західного

Донбасу .

У прісноводних озерах активно розвиваються органогенні осади. До

них належать діатомові мули, які виникають унаслідок відмирання

одноклітинних діатомових водоростей. У процесі діагенезу ці мули

утворюють породи, які називають діатомітами, або діатомовими трепелами.

Великі площі такі утворення займають у відомому на Кавказі озері Севан.

Водночас у прісноводних озерах областей з поміркованим кліматом

поширений сапропелевий мул, або сапропель. Він утворюється у водоймах, де

активно розвиваються мікроскопічні планктонні тваринні та рослинні

організми, зокрема фітопланктон, який має тенденцію до періодичного

бурхливого розмноження. Особливо швидко множаться синьозелені

водорості, які, відмираючи, осідають на дні басейну разом з мінеральним

частинками й утворюють тонкий намул. Специфіка розвитку сапропелю

полягає в тому , що середовище його утворення позбавлене доступу вільного

кисню. Найважливіше значення тут мають анаеробні бактерії, які живуть у

мулі. Для життєдіяльності вони використовують кисень, який є в органічних