9Текстура - це характер взаємного розміщення компонентів, які

складають породу , або спосіб заповнення ними простору , який займає гірська

порода. Прикладами можуть бути шарувата, сланцювата (коли порода легко

розпадається на тонкі плитки, або луски), масивна, пориста та ін.

Під формою залягання розуміють форму тіл, які утворюють гірські

породи в земній корі. Для одних порід – це шари, або пласти, для інших –

жили, штоки та ін.

Виділяють три великі групи порід: магматичні, або вивержені, осадові

та метаморфічні.

Для подальшого детального ознайомлення з породами розглянемо

мінерали, тобто компоненти, з яких складені породи. Мінерал є твердою

фазою, в якій існує речовина в конкретних природних умовах земної кори

або її поверхні (температура, тиск, компонентний склад). Тобто мінерал - це

природна тверда фізично і хімічно індивідуалізована речовина, яка

утворилася всередині або на поверхні Землі внаслідок хімічних (біохімічних)

процесів. Мінеральні індивіди відмежовані від інших природними

поверхнями поділу .

Кількість мінералів, відомих сьогодні у складі земної кори, перевищує

4000. Проте лише небагато з них у помітних кількостях (понад 5%) є в

складі порід. Це так звані породотворні мінерали. Серед них найважливіше

місце (за кількісними показниками) посідають такі мінерали та мінеральні

групи: польові шпати, кварц, піроксени, амфіболи, карбонати, слюди,

глинисті мінерали та деякі інші. Загальна їхня кількість становить усього

декілька десятків видів. Мінерали, що містяться в гірських породах як

другорядні, називаються акцесорними.

Самі ж мінерали, відповідно утворені атомами елементів, які

розташовані у певних структурних співвідношеннях, формують кристалічну

ґратку . Внаслідок процесу кристалізації з розплавів, розчинів та газових

еманацій виникають кристали, які, розростаючись і зростаючись, утворюють

кристалічні гірські породи. Уламкові (кластичні) породи представлені

переважно уламками кристалів та новоутвореннями, які заповнюють

проміжки між ними. Ці новоутворення теж представлені дрібно- або

тонкозернистим кристалічним агрегатом.

Для кожної породи характерна своя асоціація мінералів у певному

агрегатному стані та певних кількісних співвідношеннях. Через те для

визначення гірської або скельної породи треба обов’язково навчитися

визначати мінерали “на око”, тобто за їхнім зовнішнім виглядом та тими

ознаками, які ми безпосередньо можемо визначити на місці знаходження

породи (в полі). Такий метод називають макроскопічним, на відміну від

мікроскопічного, коли дослідження породи ведуть із застосуванням

мікроскопу , а також інших точних методів мінералогії та петрографії.

Одна з найважливіших ознак для визначення мінералів – його зовнішні

кристалографічні форми. Правильний просторовий розподіл частинок у

мінералі формує структуру кристала, тобто його кристалічну ґратку . В

аморфній речовині атоми розміщені невпорядковано. Кристалічні структури

дуже різноманітні і певним чином відображаються в зовнішньому вигляді

кристалів. Вони залежать від хімічного складу мінералів та умов його

утворення, а також поєднання атомів між собою. Тобто конкретним мінералам

властиві певні кристалографічні форми, а отже і тільки їм властиві форми

кристалів.

У кристалах вирізняють такі елементи: грані, які є плоскими

обмеженнями кристала, ребра – лінії перетину граней, вершини – точки

перетину ребер. Одним з найважливіших положень кристалографії є закон

сталості гранних кутів – для всіх кристалів одного мінералу кути між

відповідними гранями в кристалах однакові і сталі. Це положення дає змогу

визначити мінерал шляхом точного вимірювання кутів їхніх кристалів. Для

цього слугує прилад гоніометр. Зі збереженням сталості гранних кутів