52Дні, утворюючи так звані біогенні осади, або стають значною домішкою до

осадів іншого походження.

Руйнівна робота моря

Руйнівна діяльність моря пов’язана з рухом води, який виникає під час

дії вітру та припливно-відпливних течій. Вона особливо активно виявляється

в прибережній зоні (берег та прилегла до нього смуга морського дна). Сила

удару хвиль під час великих штормів в океанах досягає 38, ау внутрішніх

морях 15 т/м2

. Шторми поступово руйнують берегові тверді гірські породи,

внаслідок чого берег відступає. Таку роботу моря називають абразією.

Найінтенсивнішого руйнування зазнають береги, складені осадовими

породами, а меншого – ті, що складені магматичними породами. Руйнуванню

дуже сприяє тріщинуватість порід, а також уламки, які утворюються зі

зруйнованих порід. Уламки під час рухоу стираються, поступово

перетворюючись у гальку , гравій, пісок та дрібніші часточки, які підсилюють

руйнівну дію морських хвиль. Поступовий відступ берега формує слабко

нахилену підводну абразивну терасу.

Швидкість відступу берегів різна і залежить від складу гірських порід

та сили хвилювання, іноді вона досягає декількох метрів за рік, особливо в

сипких та слабозцементованих породах. Проте інтенсивність та швидкість

розмивання берега значно зменшується в разі широкого пляжу .

Прибійна хвиля, руйнуючи берег , водночас переміщує матеріал головно

до берега. За малих кутів нахилу продукти руйнування біля зрізу води

формують пляжі. Далі швидкість нагромадження уламкового матеріалу може

перевищити швидкість його руйнування прибійними хвилями, і тоді

утворюється акумулятивний берег . Отже, розрізняють абразивні та

акумулятивні береги.

Неоднаково діють руйнівні процеси у різних кліматичних умовах.

Холодний клімат сприяє фізичному руйнуванню скельних порід, і

перевідкладені утворення мало чим хімічно будуть відрізнятися від

первинних (зруйнованих) скель. Мало зміниться і їхній мінеральний склад –

хоча це здебільшого будуть зовсім інші породи. Наприклад, руйнуючись десь

у приполярних краях, гранітні берегові скелі дадуть початок утворенню

специфічних гравелітів або пісковиків, які за мінеральним та хімічним

складом будуть близькі до материнських гранітів. Цілком протилежні процеси

простежуються в умовах вологого тропічного клімату . Тут буде переважати

хімічне звітрювання, пов’язане з руйнуванням найменш стійких мінералів, а

отже, уже в процесі утворення кори звітрювання хімічний і

гранулометричний склад новоутворень зміниться. До цього долучиться і

біогенний процес, а також активні хімічні реакції під час перенесення

матеріалу теплими, насиченими киснем і органікою біжучими водами та

водами басейну , де відкладаються осади. Як наслідок, за мінеральним і

хімічним складом новоутворена осадова порода буде зовсім іншою, ніж

материнська. Дуже важко за таких умов виявити джерело постачання

матеріалу (область знесення).

Поперечне та поздовжнє переміщення уламкового матеріалу та

утворення прибережних акумулятивних форм. Морське хвилювання

виконує значну роботу: переносить і акумулює матеріал у береговій зоні.

Хвилі подрібнюють і змучують матеріал та надають йому руху . Від швидкості

прибійного потоку залежить те чи інше сортування матеріалу та утворення

низки берегових акумулятивних форм. Короткі й швидкі струмені води за

незначної глибини викидають в прбережні ділянк грубші частинки (гальку ,

гравій, грубий пісок), а тонший матеріал переміщають униз далі від берега.

Якщо зворотний потік значно слабший, ніж прибійний, то на пляжі