38 Піщані пустелі та форми піщаного еолового рельєфу значно поширені в

Північній Африці, Центральній Азії та інших районах світу . Рельєф тут дуже

різноманітний, проте закономірності його поширення та розвитку вивчені

досить добре. Для піщанеих пустель виділяють три головні типи рельєфу:

барханний (характерний для тропічних пустель), напівзарослий (позатропічні

пустелі), дюнний (позапустельний).

Бархани – це асиметричні серпоподібні піщані форми, розташовані

перпендикулярно до переважного напряму вітру . Для них характерні є

загострені кінці – “роги”, спрямовані за рухом вітру . Висота барханів

коливається від 1–2 до 15 м, досягаючи іноді 20–30 м. У разі великих

кількостей піску в пустелях найчастіше розвиваються групові бархани.

Зливаючись один з одним, вони утворюють поперечні вітрові прості ланцюги

і великі складні барханні ланцюги. Їхня висота може досягати 60–70, а інколи

і 100 м, довжина – від кількох сотень метрів до 10–20 км. У пасатних

пустелях, де дмуть сталі вітри одного напряму і нема гальмівних перепон,

місцями формуються поздовжні вітрові барханні пасма з насадженими на

них комплексними барханами, що розташовані діагонально. Це порівняно

вузькі і довгі симетричні форми. Їхня висота вім 10–12 до 30–60 м. Між

собою вони розділені зниженнями шириною від 185 до 1 000 і навіть 2 500 м.

Бархани і барханні ланцюги є рухливими формами рельєфу і в разі

постійних вітрів достатньої сили вони можуть переміщатися на відстань до

кількох десятків метрів за рік.

Еолові піщані форми позапустинних областей. Типовими утвореннями

тут є дюни. Це асиметричні піщані вали або видовжені пагорби, що поперечні

до напряму панівних вітрів. Вони виникають на узбережжях морів, озер та

деяких великих рік, там, де значно поширені не покриті рослинністю піски, і

дмуть сильні вітри. Якщо дюну не затримує рослинність, то вона поступово

просувається в глибину материка внаслідок переносення піску з пологої

навітрової сторони на підвітрову крутішу . А на місці знесеної форми

утворюється нова і т. д. Швидкість їхнього переміщення доходить до 20 м за

рік. Дюни морських узбереж мають висоти переважно від 15 до 30 м, а на

Атлантичному узбережжі Франції досягають 100 м і більше.

Поступальний рух еолових пісків, що виникає під час дії вітрів одного

напряму може мати негативне значення для певних житлових і господарських

об’єктів. В історії зареєстровано багато випадків занесення рухомими пісками

доріг , плодючих оаз і навіть пуселень. Для захисту від цієї дії

найефективнішим способом є насадження деревної рослинності.

Різні типи пустель. Окрім піщаних пустель, в окремих кліматичних

зонах розвинуті також інші їхні типи.

Кам’янисті пустелі виникають унаслідок інтенсивного фізичного

звітрювання, коли тверді корінні породи різної генези та складу руйнуються з

поверхні і перетворюються в різноманітний уламковий матеріал. Вітер

поступово виносить дрібні частинки, залишаючи на місці більші уламки.

Майже всі ці уламки покриті чорним нальотом, який називають пустельним

загаром, що утворюється внаслідок дії гарячих сонячних променів і

“випотівання” вологи з уламків. Порові води виносять розчинені солі заліза і

мангану , які осідають на поверхні уламків і покривають їх найтоншою залізо-

мангановою кіркою чорного кольору . Тому ці пустелі є чорними. Дуже

широко такі пустелі представлені в Північній Африці.

Глинисті пустелі – це порівняно невеликі плоскі простори, на яких

розвинуті відклади, як постійних так і тимчасових водотоків, озер, а також

глинистий елювій корінних порід.

Глинисто-солончакові пустелі. На їхній поверхні розвинуті солончаки –

ґрунти, які містять велику кількість різних розчинних солей. Вони

трапляються спорадично, звичайно в знижених ділянках інших типів пустель,

зокрема, на дні висохлих озер.