
- •4Безпосередньо пов’язані з вирішенням практичних завдань. Опрацювання
- •1898), Дж. Дена (1812-1895), француз е.Ог (1861–1927), росіянин Павлов
- •6Будова землі
- •7Складом відповідеє залізним метеоритам. Таке припущення добре
- •9Текстура - це характер взаємного розміщення компонентів, які
- •4000. Проте лише небагато з них у помітних кількостях (понад 5%) є в
- •10Розмір і форма граней різних кристалів мінералу можуть значно змінюватися,
- •11Граней конкретного мінералу можуть значно змінюватись, що зумовлене
- •12Голчастого, або волокнистого, зламу характерною є поверхня, покрита
- •14Особливість – різнозернистість, що є характерною ознакою напівглибинних,
- •15Одна з найважливіших ознак для з’ясування виду інтрузивної породи
- •25. Це проміжна порода між гранітом і діоритом. У порфіроподібних
- •16Фенокристалів Са-Na плагіоклазу , інколи кварцу , а також у меншій кількості
- •18Представлені авгітом, олівіном та основним плагіоклазом, рідше – піроксен і
- •20Осадові породи – це продукти поверхневого руйнування будь яких
- •21Зцементовані відміни називають брекчією (крупно-, середньо-, та
- •22(Harold c. Urey) з 1952 р., за якою трактують виникнення Сонця внаслідок
- •4 Млрд. Років існування Землі на її поверхні виникла гідросфера, що була
- •24Загальну зведену геохронологічну шкалу і визнано для фанерозою у масштабі
- •25Назви Уральських гір. Кембрійський період зафіксував стару назву
- •26Брахіопод, губок та ін. На підставі цих знахідок з’явилася змога розділяти і
- •28Важливу роль у заселенні людиною Америки відіграла Берінгія – суша
- •4,57 Млрд. Років.
- •34Тобто у 200 разів більше, ніж атмосфери, а отже, і відповідним є вплив цієї
- •35Дію має і кристалізація солей у капілярних тріщинках, а також коренева
- •36(Гіпс), карбонати (вапняки, доломіти, мергелі). За великих об’ємів розчинення
- •37Зі звітрюванням пов’язане і ґрунтоутворення.
- •38 Піщані пустелі та форми піщаного еолового рельєфу значно поширені в
- •39Геологічна діяльність поверхневих біжучих вод та
- •40Руйнівну силу . У разі виходу на рівнину швидкість потоку різко зменшується
- •41Поступово глибинна ерозія зменшується, і в ріці відбуваються процеси
- •42Коритоподібну в перерізі форму . На цьому етапі утворюються виникають і
- •4) Морські осади, які виникають у разі тимчасових підвищень рівня моря.
- •44Атмосферних опадів. У деяких випадках простежується надходження вод з
- •2) Напівпроникні – леси, нерозкладений торф; 3) непроникні – водотриви – це
- •4525% Екв.), 3) хлоридні (Cl
- •47Материкові, або покривні, льодовики, на відміну від гірських, дуже
- •48Такі, як різноманітні згладжені виступи і заглибини, названі кучерявими
- •49Озерно-льодовикові, або лімногляціальні, утворення. Це особливий тип
- •3,5 Тис. М і більше.
- •51Середньому 35‰. У внутрішньоконтинентальних морях солоність варіює в
- •52Дні, утворюючи так звані біогенні осади, або стають значною домішкою до
- •53Формується береговий вал асиметричного профілю з крутим береговим
- •54Затоплення і осушення в припливно-відпливному циклі; мілководна, або
- •56Підводні осуви захоплюють величезні маси осадів та переміщують їх до
- •57Осадонагромадження. У його складі є незначна кількість мангану (0,2–0,5 %) і
- •58На територіях, що були захоплені четвертинним зледенінням. Велика
- •59Озерні осади представлені теригенними (уламковими), хемогенними та
- •60(Біогенних) сполуках. Здебільшого сапропелі утворюються в невеликих
- •61Ч.Лайєлем у штатах Вірджинія та Північна Кароліна – Велике Дисмальське
- •62Прикарпатському та Закарпатському вугленосних районах простежується
- •64На біогліфи та механогліфи. Ієрогліфи трапляються серед осадових та
- •65Переважна більшість осадів нагромаджується в кінцевих ділянках стоку
- •66Факторів вивітрювання називають гіпергенезом. В цьому випадку
- •67Текстури в осадових породах дуже різноманітні, однак їх морфологічна
- •68 Ендогенні процеси
- •69Відбулося після танення останнього четвертинного льодовика, що привело до
- •70Горизонтальній площині, повторюючи вигини складки на місцевості в плані.
- •71Секунд і супроводжуються різкими поштовхами й коливаннями земної
- •73Тихоокеанського рухливих поясів. Середземноморський простягається від
- •75Рідкі продукти виверження – це лави. Їхня в’язкість може значно
- •900°С. Ультраосновні магми зрідка виливаються на поверхню. Вони
- •76Фумароли (температура до 100°с). Остання, п’ята стадія відповідає дуже
- •77Віднести: характер шляхів, по яких рухаються продукти вулканізма (лінійні
- •78В від типу виверження залежить і будова вулканічного апарата, а також
- •79Шарами застиглої лави різних періодів виверження. Найдавніші покриви
- •80Якому було виплеснуто біля 12,5 км3
- •82Кожен вулкан має свій неглибоко розміщений магматичний резервуар, у якому
- •84Нахилені від центральних частин масиву . Згідно з геофізичними
- •86Тоді, коли нема реліктових структурних ознак осадових чи магматичних
- •87Утворитися грейзени – породи, складені кварцом і слюдою. З ними дуже часто
- •89Процесів підняття глибоко метаморфізовані породи опиняються в умовах
- •90За текстурними ознаками серед метаморфічних порід виділяють такі
- •91Геоструктури. Розвиток геосинкліналей пов’язаний з глибинними розломами,
- •92Мезозойська (кимерійська) або тихоокеанська складчастість виявилася
- •94Академіка м.С.Шатського ці депресії названо авлакогенами. В них відзначена
- •6. Прояви магматизму не характерні і пов’язані лиш з тектонічно
- •95Проте головним напрямом еволюції земної кори з кінця докембрію було
- •96Контракційною гіпотезою, яка поширилася з 30-х років хіх ст. Її
- •1933), Якою дуже вдало пояснили утворення молодих океанів унаслідок
- •97Змогу сформулювати 1968 р. Гіпотезу , яка отримала назву нової глобальної
- •1,5 Млрд. Років історії Землі. Очевидно, ми можемо припустити, що
- •98Складчастості, насувів, шар’яжів пов’язані зі стискними зусиллями, що
38 Піщані пустелі та форми піщаного еолового рельєфу значно поширені в
Північній Африці, Центральній Азії та інших районах світу . Рельєф тут дуже
різноманітний, проте закономірності його поширення та розвитку вивчені
досить добре. Для піщанеих пустель виділяють три головні типи рельєфу:
барханний (характерний для тропічних пустель), напівзарослий (позатропічні
пустелі), дюнний (позапустельний).
Бархани – це асиметричні серпоподібні піщані форми, розташовані
перпендикулярно до переважного напряму вітру . Для них характерні є
загострені кінці – “роги”, спрямовані за рухом вітру . Висота барханів
коливається від 1–2 до 15 м, досягаючи іноді 20–30 м. У разі великих
кількостей піску в пустелях найчастіше розвиваються групові бархани.
Зливаючись один з одним, вони утворюють поперечні вітрові прості ланцюги
і великі складні барханні ланцюги. Їхня висота може досягати 60–70, а інколи
і 100 м, довжина – від кількох сотень метрів до 10–20 км. У пасатних
пустелях, де дмуть сталі вітри одного напряму і нема гальмівних перепон,
місцями формуються поздовжні вітрові барханні пасма з насадженими на
них комплексними барханами, що розташовані діагонально. Це порівняно
вузькі і довгі симетричні форми. Їхня висота вім 10–12 до 30–60 м. Між
собою вони розділені зниженнями шириною від 185 до 1 000 і навіть 2 500 м.
Бархани і барханні ланцюги є рухливими формами рельєфу і в разі
постійних вітрів достатньої сили вони можуть переміщатися на відстань до
кількох десятків метрів за рік.
Еолові піщані форми позапустинних областей. Типовими утвореннями
тут є дюни. Це асиметричні піщані вали або видовжені пагорби, що поперечні
до напряму панівних вітрів. Вони виникають на узбережжях морів, озер та
деяких великих рік, там, де значно поширені не покриті рослинністю піски, і
дмуть сильні вітри. Якщо дюну не затримує рослинність, то вона поступово
просувається в глибину материка внаслідок переносення піску з пологої
навітрової сторони на підвітрову крутішу . А на місці знесеної форми
утворюється нова і т. д. Швидкість їхнього переміщення доходить до 20 м за
рік. Дюни морських узбереж мають висоти переважно від 15 до 30 м, а на
Атлантичному узбережжі Франції досягають 100 м і більше.
Поступальний рух еолових пісків, що виникає під час дії вітрів одного
напряму може мати негативне значення для певних житлових і господарських
об’єктів. В історії зареєстровано багато випадків занесення рухомими пісками
доріг , плодючих оаз і навіть пуселень. Для захисту від цієї дії
найефективнішим способом є насадження деревної рослинності.
Різні типи пустель. Окрім піщаних пустель, в окремих кліматичних
зонах розвинуті також інші їхні типи.
Кам’янисті пустелі виникають унаслідок інтенсивного фізичного
звітрювання, коли тверді корінні породи різної генези та складу руйнуються з
поверхні і перетворюються в різноманітний уламковий матеріал. Вітер
поступово виносить дрібні частинки, залишаючи на місці більші уламки.
Майже всі ці уламки покриті чорним нальотом, який називають пустельним
загаром, що утворюється внаслідок дії гарячих сонячних променів і
“випотівання” вологи з уламків. Порові води виносять розчинені солі заліза і
мангану , які осідають на поверхні уламків і покривають їх найтоншою залізо-
мангановою кіркою чорного кольору . Тому ці пустелі є чорними. Дуже
широко такі пустелі представлені в Північній Африці.
Глинисті пустелі – це порівняно невеликі плоскі простори, на яких
розвинуті відклади, як постійних так і тимчасових водотоків, озер, а також
глинистий елювій корінних порід.
Глинисто-солончакові пустелі. На їхній поверхні розвинуті солончаки –
ґрунти, які містять велику кількість різних розчинних солей. Вони
трапляються спорадично, звичайно в знижених ділянках інших типів пустель,
зокрема, на дні висохлих озер.