4,57 Млрд. Років.

ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ

ЗЕМНОЇ КОРИ.

Геологічні процеси на поверхні Землі й у земній корі виявляються по-

різному . Одні з них пов’язані з глибинними джерелами енергії, а інші – з

поверхневими. Одні процеси відбуваються бурхливо, швидко, але не

постійно, інші – повільно, але постійно. До повільних належить більшість

геологічних процесів. Діючи постійно упродовж мільйонів років, вони

суттєво впливають на зміни поверхні земної кори.

Відповідно, процеси, які відбуваються під впливом зовнішніх джерел

енергії, належать до екзогенних, а внутрішні, зумовлені енергією, яку виділяє

Земля, – до ендогенних. Фактично єдиним джерелом зовнішньої енергії, а

значить і рушієм екзогенних процесів є Сонце. В цілому порділ на екзогенні

і ендогенні процеси є дещо умовний, бо між цими процесами простежується

тісна взаємодія, проте методично такий підхід є виправданим.

Отже, спочатку розглнемо процеси зовнішньої геодинаміки, або

зовнішні екзогенні процеси. Вони виникають унаслідок взаємодії кам’яної

оболонки Землі з її зовнішніми сферами: атмосферою, гідросферою та

біосферою.

ЕКЗОГЕННІ ПРОЦЕСИ

Унаслідок екзогеннних процесів змінююється верхня частина земної

кори. До таких процесів належать звітрювання, геологічна діяльність вітру ,

поверхневих та підземних вод, льодовиків, вод морів, озер та боліт. До цієї ж

групи геодинамічних процесів належить і діагенез – перетворення осадів у

породи. Завдяки цим процесам відбувається руйнування гірських порід,

переміщення утворених у цьому разі речовин та формування нових типів

порід. Усі перелічені процеси ведуть як до руйнування порід, так і до

формування нових, початковим етапом чого є акумуляція – нагромадження

нових осадів (седиментація). Найактивніший перетворювач рельєфу земної

кори із зовнішніх агентів – вода. На Землі її є величезна маса – 1,35 х 1018

т,

34Тобто у 200 разів більше, ніж атмосфери, а отже, і відповідним є вплив цієї

маси на перебіг геологічних процесів.

Вивітрювання – це руйнівний геологічний процес, який відбувається на

поверхні Землі безпосередньо під впливом сонячного проміння, коливання

температури, а також дії парів води, ґазів атмосфери, організмів та продуктів

їх життєдіяльності.

Вивітрювання поділяється на механічне, або фізичне, яке пов’язане з

дією температурних змін та нерівномірного теплового розширення різних

мінералів, а також хімічне. Останнє відбувається під дією парів і ґазів

повітря, розчинів, збагачених киснем, вуглекислотою та органічними

кислотами.

Денудація і акумуляція (осадконагромадження) тісно взаємопов’язані.

Під першою розуміємо сукупність процесів зносу продуктів руйнування

гірських порід, які створюються головним чином внаслідок різноманітних

процесів вивітрювання. Проявляються ці процеси переважно на суші (хоча

відомі і процеси підводного “вивітрювання”) і зводяться вони до

переміщення подрібненого та розчиненого матеріалу з підвищень в понижені

частини рельєфу – долини, озерні та морські басейни. Головні аґенти – це

сила тяжіння, біжучі води, вітри та рухомі льоди.

Денудація веде до руйнування цілих гірських систем і перетворення їх в

рівнини (пенеплени, або майже рівнини).

Акумуляція – це сума усіх процесів нагромадження осадків в

понижених частинах рельєфу Землі. Вона є першою стадією утворення нових

осадових гірських порід. Вивітрювання підготовляє матеріал для денудації,

яка є найактивнішим фактором перетворення земної поверхні і приводить в

рух величезні маси речовини. В процесі денудації спостерігаються послідовні

зміни двох основних стадій – руйнування і переміщення матеріалу . Тобто

відбувається первинна підготовка до утворення нових порід осадового

походження.

ЗВІТРЮВАННЯ

Процеси звітрювання пов’язані з атмосферою та біосферою. За нижню

межу атмосфери умовно приймаються поверхню літосфери та гідросфери.

Під дією атмосфери всі гірські породи змінюються. Руйнівні геологічні

процеси, які відбуваються на поверхні Землі безпосередньо під впливом

сонячного проміння, коливань температури, а також дії парів води, газів

атмосфери, організмів та продуктів їх життєдіяльності називають

звітрюванням. Їх поділяють на фізичне, хімічне та біологічне звітрювання, які

в природі тісно пов’язані між собою.

Фізичне зітрювання. Найважливішим фактором тут є інсоляція, тобто

нагрівання гірських порід. Мінерали та породи під час нагрівання

розширюються, а внаслідок охолодження стискаються. Нерівномірність цих

процесів для окремих різних мінералів веде до зменшення зчеплення між

ними, виникнення та зростання тріщин, які розколюють породу на куски.

Мінерали, з яких складається порода, мають неоднакові коефіцієнти

об’ємного розширення, що веде до появи місцевих напружень під час

нагрівання чи охолодження, а далі і до руйнування. Швидше руйнуються

крупнозернисті й темні відміни.

Найінтенсивніше температурне звітрювання відбувається в пустелях, де

добові коливання температури досягають 40–50°С і більше. Зокрема, тут

виникає процес злущування, так звана десквамація порід. Дуже інтенсивний

процес температурного звітрювання на схилах гір, де інсоляція набагато

сильніша, ніж на рівнинах.

У полярних і субполярних широтах, а також у гірських районах,

переважно вище снігової лінії, руйнування гірських порід відбувається

головно чином під дією періодичного замерзання води, яка міститься в порах

і тріщинах, цей процесназивають морозним звітрюванням. Подрібнювальну