25Назви Уральських гір. Кембрійський період зафіксував стару назву

півострова Уельс, ордовицький і силурійський зберегли назви племен, які

заселяли відповідні території Англії. Девонський період відомий за назвою

графства Девоншир в Англії; пермський – за Пермською губернією в Росії.

Юрський вивчений у Юрських горах Швейцарії. Винятками є карбоновий,

або кам’яновугільний, та крейдовий періоди, які в давніших стратиграфічних

шкалах отримали назви за характером порід, що є в їхньому складі (кам’яне

вугілля і крейда). Тріасовий період отримав назву за трьома відділами, на які

була поділено систему . Пермський період називали тоді діасом, оскільки він

мав два відділи.

Цікавим є походження назв періодівув кайнозойській ері. В

найдавнішій стратиграфічній шкалі історію Землі розділли на чотири

системи: первинну , вторинну (мезозой), третинну і четвертинну . Пізніше дві

перші назви відпали, а третинну було поділено на дві – палеогенову і

неогенову .

Індекси періодів позначають за першими буквами назв у латинській

транскрипції.

Для зручності відчитування шарів на геологічній карті кожна система

має свій затверджений колір.

Дрібнішими відперіоду одиницями в стратиграфічній шкалі є епохи

(відділи); їх у системі є два або три з відповідними назвами: рання, середня

та пізня (нижній, середній та верхній відділи), індекси яких позначають як

індекси періодів з відповідним уписуванням цифр праворуч внизу (наприклад

К2 – верхня крейда).

Ще дрібнішими одиницями геохронологічної та стратиграфічної шкал є

вік і ярус. Їхня тривалість складає 2–10 млн. років. Назви їм дають переважно

географічні.

Геохронологічна шкала – загальний інструмент класифікації,

зіставлення та розмежування всіх геологічних явищ і процесів, через що вона

утримує відповідний порядок у ввизначенні послідовності історії геологічних

процесів.

Головні геохронологічні підрозділи та їх характеристики

Архейський еон. Серед відкладів архею відомі магматичні особливо

широко представлені метаморфічні породи. В породах цього віку

трапляються біогенні рештки мікроскопічних розмірів – це водорості і

бактерії. Найдавніші з них мають вік 3,2 млрд. років ці знахідки відомі з

Південної Африки.

Протерозойський еон. Тут звиявлено осадові утворення вже нижчого

ступеня метаморфізму , в тому числі вапняки, сформовані водоростями,

вуглецьвмсні та залізисті породи, що свідчить про широкий розвиток

бактерій, синьозелених водоростей та інших найпростіших організмів.

Верхня частина протерозою, рифей, визначені як час, коли водоростеві

колонії набули значного поширення, а у верхах рифею виявлено й інші

органічні рештки.

Відклади венду залягають на всіх попередніх зі значною перервою. За

інтенсивністю та характером органічного життя вони вже ближче до

фанерозою, ніж до протерозою. Метаморфізм тут набагато слабший або його

зовсім нема. Простежується значна різноманітність осадових порід. В

органічному світі з’явилися радіолярії, медузи, губоки, кільчасті черви,

членистоногі. Більшість цих організмів ще не мала твердого панцира чи

внутрішнього кістяка, тому вони представлені відбитками м’яких тканин. На

багатьох континентах знайдено тиліти, що свідчить про значне

континентальне тогочасне зледеніння. В регіонах з гарячим кліматом у

лагунних відкладах виявлено гіпси та солі.

Фанерозойський еон почався настанням палеозойської ери.

Кембрійський період розділений на три епохи. На відміну від венду ,

його характеризує поява кістякових організмів: археоцеат, трилобітів,