22(Harold c. Urey) з 1952 р., за якою трактують виникнення Сонця внаслідок

згущення космічної пилогазо-метеоритної хмари, а планет – із її залишків, які

скупчились під впливом гравітації. Конденсація й ущільнення такої маси

матерії спричинилася до розігрівання утворених планет і їхнього часткового

або повного переходу в розплавлений стан. На цьому етапі відбулася

гравітаційна диференціація безладно змішаної планетарної речовини, що

привело до занурення найважчих складників до внутрішніх, а найлегших – до

зовнішніх частин Землі, подібно як і в інших планетах. Утворилася Земля

понад 4,5 млрд. років тому .

Земна кора на початкових стадіях була дуже нестабільною, тонкою і

утвореною породами типу базальтів. Гідросфери ще не було, а атмосфера

складалася переважно з окису та двоокису вуглецю, сірководню, двоокису

сірки, аміаку , хлористого водню та інших газів. Під час процесів вулканізму

через тонку кору в атмосферу надходили величезні маси води у стані пари (в

базальтах міститься близько 7% води). Поступово на поверхню з глибин

почали виходити легші гранітоїдні магми, які були складені більш

легкоплавкими компонентами. Такий рух розпочав процес розшарування кори

і формування “гранітного” шару . Коли ж температура поверхні Землі стала

нижче 100ºС, водяна пара почала конденсуватися. Так упродовж перших

4 Млрд. Років існування Землі на її поверхні виникла гідросфера, що була

сформована вулканічними водами. На початкових етапах водні басейни були

неглибокими і теплими, проте вони швидко поглиблювались і поширювались.

Про існування водних басейнів уже близько 3,8 млрд. років тому свідчать

метаморфічні скельні породи цього віку , які виникли з осадових утворень

(парапороди). Очевидно, осадові утворення розвивалися і в континентальних

(безводних) умовах. Їхнє утворення привело до зміни і поновлення складу

земної кори внаслідок певних тектонічних процесів.

У водах первинних басейнів були розчинені великі кількості

вулканічних газів, що визначило їхню високу кислотність. Склад їх був

подібним до вод гарячих джерел, гейзерів. Цей “кислотний” період існування

Океану тривав до межі близько 3 млрд. років тому . Очевидно, що води мали

дуже високу хімічну активність. Унаслідок реакцій між розчиненими у воді

компонентами кислотність вод поступово знижувалася.

Другий найважливіший етап розвитку Землі розпочався близько 600

млн. років тому й пов’язаний з розвитком і становленням біосфери. Рослинні

організми завдяки процесам фотосинтезу почали виділяти вільний оксиген і

атмосфера поступово набула окисних властивостей. Це, відповідно, стало

причиною переходу більшої частини азоту (душцю) з морської води, де він

перебував у вигляді аміаку, в атмосферу . Біохімічні процеси привели до

зв’язування вуглецю з оксидних форм, яких до цього часу було дуже багато,

що ще більше знизило рівень кислотності морської води.

Склад атмосфери стабілізувався близько 300 млн. років тому . З тою ж

епохою пов’язана і стабілізація складу води, який є незмінним і досі.

Розвиток Землі як історію земної кори, так і органічного світу , вивчає

історична геологія.Від етапу утворення земної кори, поверхня нашої планети

змінювалася постійно. Найстарші скелі мають вік близько 4 млрд. років.

Найдавніші сліди життя виявлені в породах з віком близько 3,8 млрд. років.

На ранніх етапах еволюції земної кори (архей, протерозой) кількаразово

виявлялися потужні тектонічні рухи, внаслідок яких різко змінювалися

величезні площі континентів. Такі періоди підвищеної тектонічної активності

земної кори називають орогенезами. В епохи орогенезу зростала також і

магматична активність земної кори.

До кінця протерозою, тобто до межі 570 млн. років тому , життя на Землі

розвивалося дуже повільно. Той час назвали криптозойським, або часом

прихованого життя. І лише з настанням палеозойської ери розпочався

вибуховий розвиток кістякових організмів, що, очевидно, було зумовлене

зростанням кількості оксигену в атмосфері.

23За останні 600 млн. років існування нашої планети відбувалися

послідовні горотворні рухи, які сформували гірські системи, континенти

змінили своє положення; в цей же час з’явилася і розвинулась наземна

рослинність, яка передувала виходові на сушу перших тварин. Спочатку

виникли земноводні, потім плазуни, птахи, ссавці, і лише в останні 1,8 млн.

років з’явилась людина.

Для того, щоб ліпше уявити собі понад 4500 мільйоннолітньолітню

історію Землі, спробуємо прискорити біг часу у 4500 мільйонів разів, тоді

вона поміститься лише в один рік. Отже, події, що відбувалися за час від 1 до

17 січня для нас практично невідомі. Тоді власне формувалися земні шари,

разом із земною корою. З останнього дня цього часу відомий найстарший у

світі мінерал з Австралії – циркон. З 17 лютого відомі найстарші скельні

породи. В перший день “весни”, 21 березня, з’явилися найперші відомі

примітивні форми органічного життя, які дуже довго існували на цьому рівні.

Вибуховий розвиток органічного життя датовано приблизно 13 листопада, а

вже 24 листопада життя вийшло на сушу .

Безперервно змінювалися обриси морів і суші. Десь близько 11 грудня

Європа поєдналася з Азією, внаслідок чого утворилися Уральські гори. За

тиждень до кінця року вимерли велетенські плазуни і почався інтенсивний

розвиток ссавців. В останні два дні року поверхня Землі різко змінилася

внаслідок потужних горотворних рухів альпійського орогенезу . З цим часом

пов’язане складкоутворення і підняття флішових Карпат.

Близько 20 год вечора 31 грудня, як і належить перед Новим роком,

почалося охолодження клімату в Північній півкулі. Настала льодовикова

епоха, упрдовж якої більшу частину Європи, Азії та Північної Америки

неодноразово покривав материковй льодовик. В останню годину року

з’явилася найвища форма людини Homo sapiens. І цього часу людині

вистачило, щоб розбудувати цивілізацію і повністю опанувати Землею.

Відносна геохронологія та методи її визначення. Головними

історичними документами, за якими геологи відчитують історію земної кори,

є гірські або скельні породи та вміщені в них скам’янілі рештки різних

тваринних і рослинних організмів. У цьому разі головне завданням –

визначення віку утворення гірських порід. Для цього застосовуються кілька

методів досліджень. Одним з них є стратиграфічний метод, який ґрунтується

на вивченні послідовності нашаруваня осадових порід, що утворилися в

морських чи континентальних умовах. Якщо, наприклад, у берегових

урвищах рік чи моря внизу виступають вапняки, а вище – глини, то цілком

зрозуміло, що вапняки утворилися скоріше, отже, за віком вони є давнішими

від глин. Так за допомогою стратиграфічного методу визначають відносний

вік порід.

Усю історію розвитку Землі на підставі історико-геологічних

досліджень поділяють на два великі етапи: догеологічний і геологічний.

Перший почався з моменту зародження газопилової туманності, яка дала

початок планеті Земля; тривалий час відбувалося формування зовнішніх

сфер, у тому числі й земної кори. Цей етап називають також космічним

(планетарним). За його закінчення приймають час появи земної кори, тобто

час, від якого збереглися найдавніші документи – мінерали та гірські породи.

Вік найдавніших з них визначений у 4,2 млрд. років.

Отже, геологічна історія почалася від часу формування перших надійно

збережених до цього часу блоків земної кори і відповідно тогочасних скель

(порід).

Методи визначення абсолютного віку в геології ґрунтуються на явищі

радіоактивності. Ядра деяких нестабільних (радіоактивних) елементів

довільно розпадаються. А швидкість їхнього піврозпаду єсталою, що дає

змогу обчислювати абсолютний вік мінералу , який містить цей радіоактивний

елемент. За допомогою радіоактивних методів можна виразити в роках

тривалість певних відрізків часу в історії земної кори. У 1964 р. складено