21Зцементовані відміни називають брекчією (крупно-, середньо-, та

дрібнощебенева).

Ще менші розміри мають гравійно-жорств’яні уламки (1–10 мм). Серед

сипких утворень виділяють гравій (відповідно, крупно-, середньо- і

дрібнозернистий). Зцементовану форму називають гравелітом. Не обточені

уламки, відповідно, – жорства і жорств’яник.

Інша група – це псаміти, або піщані породи. Розмір уламків у породах

становить від 1,0 до 0,1 мм. Іноді окремо виділяють грубозернистий пісок

(пісковик) з розмірами уламків 1–2 мм. Незцементовані відміни – це піски,

зцементовані – пісковики. За розмірністю зерен бувають (0,5-1 мм)

крупнозернисті, середньозернисті (0,5-0,25 мм) та дрібнозернисті (0,25-0,1

мм) піски і пісковики.

Алевритові породи з відповідною алевритовою структурою в уламковій

частині представлені зернами розміром від 0,1 до 0,01 мм, їхні сипкі відміни

називають алевритами, а зцементовані – алевролітами.

До пелітів умовно належать породи з частинками до 0,01 мм. Проте

переважна більшість цих порід мають специфічні глинисті мінерали, які

належать до класу шаруватих алюмосилікатів. Це такі мінерали, як каолін,

монтморилоніт, глауконіт, гідрослюди та ін. Крім того, значне місце тут

посідають, зокрема, і неглинисті мінерали: кальцит, доломіт, сидерит, опал,

оксиди та гідроокисиди заліза, органічний матеріал.

Зцементовані пелітові породи називають аргілітами. Вони майже

повністю втратили здатність розмокати у воді. Крім розмірності частинок, тут

важливу роль відіграють новоутворення, представлені глинистими

мінералами. Фактично їх можна розглядати як хемогенні утворення.

У природі значно поширені змішані піщано-алеврито-глинисті породи.

В ґрунтознавстві та інженерній геології їх визначають як суглинок і супісок.

Суглинки – це сипкі і навіть пухкі відклади, які на 70–90% складені

пелітовими і лише на 10-30% – алевро-псамітовими часточками. Супісок на

70-90% складений алеврито-піщаним матеріалом.

Осадові породи хемогенного і біогенного походження.

Частково (а то і значно) до хемогенних треба зачислювати глинисті

породи. Власне глинисті мінерали є продуктами хімічного перетворення

дрібних уламків зруйнованих порід, що виникають у процесі хімічного

руйнування, тривалого транспортування і подальшого діагенезу осадових

утворень. Адже до якого б ступеня (лише до руйнування кристалічної ґратки)

ми б не розтирали мінерал, він так ним і залишиться. Проте чим менша

частинка, тим легше вона може вступити в реакції для утворення нових,

стійких у заданих термобарогеохімічних умовах мінералів.

Хемогенні породи утворюються лише у водному середовищі в процесі

випадання із розчину певних мінералів. Такі умови виникають переважно у

відділених від моря лагунах, де висока концентрація солей зумовлена

надходженням солоної морської води й інтенсивним її випаровуванням. На

початкових стадіях осаджуються карбонати, сульфати, пізніше – галоїди,

розчинність яких значно вища. Тобто послідовність солеутворення зумовлена

розчинністю солей. Першими випадають солі з найнижчою розчинністю, а

останніми – з найвищою.

Крім того, як хемогенні утворення ми можемо розглядати кременисті

породи, що виникли внаслідок осадження гелів SiO2 з гарячих фумарольних

розчинів, а також розкладу попелового вулканогенного матеріалу .

ВІК ЗЕМЛІ. ГЕОЛОГІЧНА ХРОНОЛОГІЯ (Шкала геологічного

часу). АБСОЛЮТНА ГЕОХРОНОЛОГІЯ.

Геологія є історичною наукою і визначає хронологію геологічних подій,

що відбувалися в ході формування та розвитку земної кори і життя на ній.

Сам механізм виникнення Землі та Сонячної системи до кінця не з’ясований.

Найпоширенішою сьогодні є дещо модернізована гіпотеза Гарольда К. Рея