20Осадові породи – це продукти поверхневого руйнування будь яких

раніше утворених порід і мінералів та подальшого їх перевідкладення з

атмосфери чи водного середовища (акумуляції). Переважну частину цього

матеріалу транспортують водні потоки, льодовики, вітер та океанські течії,

зрештою він відкладається у вигляді тонких шарів у найнижчих частинах

континентальних чи морських басейнів. Це є процесом

осадконагромадження, або седиментаці, який розуміємо як усю сукупність

процесів транспортування матеріалу та його відкладення, а осади, або

осадові відклади – це неконсолідований осаджений (не літифікований)

матеріал. Давні осади в процесі літифікації перетворилися в осадові породи, і

сьогодні це тверді скельні утворення. Вони більше чи менше зберегли в

структурі сліди способу їхнього переміщення й умов відкладення матеріалу

(фації). Науці відомі осадові породи з найдавніших епох існування земної

кори. Це свідчить про те, що процеси ерозії і седиментації відбуваються уже

не менше 3,5 млрд. років.

Наші знання про процеси утворення осадових порід ґрунтуються на

вивченні сучасних процесів осадоутворення. Однак треба мати на увазі, що

повної аналогії тут ніколи не може бути. Особливий фактор тут –

специфічність умов четвертинного часу . Зокрема, відомо, що сьогодні

континенти є значно вищими за гіпсометричним положенням, ніж упродовж

попередніх 600 млн. років. Нема тепер і такіих великих за займаною площею

мілководних континентальних морів, у яких формувалася більша частина

осадових утворень. Хоча такі акваторії, як Гудзонова та Перська затоки,

можна розглядати як їхні приблизні аналоги. Зростання і танення

велетенських континентальних льодовиків та зумовлене цим підняття рівня

моря одночасово виявлялося по всій планеті. Оскільки всі континентальні

шельфи, крім тих, що були покриті льодовиком, упродовж останніх декількох

сотень тисяч років зазнали тої ж самої історії коливань рівня моря.

Наприклад, за останні 16-18 тис. років рівень світового океану піднявся

на 120 м.

Серед осадових порід виділяють такі типи: уламкові, хемогенні та

органогенні. Між ними нерідко можна спостерігати взаємні переходи. Тобто є

змішані породи. Наприклад мергель – це порода, яка має ознаки як

уламкового, так і хемогенногно та біогенного походження, тобто охоплює

найдрібнішу (пелітоморфну) уламкову фракцію, хемогенні глинисті

утворення, а також біогенні складові – мікроскопічні коколітофориди.

Найважливішою ознакою осадових порід є їхня шарувата будова. Вона

виникає внаслідок змін умов формування осадової товщі, зокрема

тектонічних рухів, зміни клімату та інших факторів, які у різних формах

позначаються на шаруватості (зміна розміру уламків, кольору , характеру

розташування частинок та ін).

Кластичні (уламкові) породи класифікують, передусім, за розмірами

уламків.

Єдиної прийнятої класифікації уламкових порід сьогодні немає. Ми

приймемо найпростішу десяткову схему .

Стосовно сипких (незцементованих) утворень виділяють найгрубші

уламки понад 1 м - це брили. Вони можуть бути як обточені, так і кутасті

неправильної форми. Належать до псефітів з відповідною псефітовою

структурою. Мінімальний розмір псефітів становить 1 мм. Обточені

утворення з розмірами уламків 100–10 см називають валунниками (окремі

уламки – валуни); не обточені цієї ж розмірності уламки породи – відламники.

Серед них виділяють крупний (з розміром уламків 100–50 см), середній

(25–50 см) і дрібний (10–25 см).

Галечник (10 – 100 мм) буває крупний (100 – 50 мм), середній (50 – 25

мм) і дрібний (25–10 мм). Зцементовані відміни з обточеними уламками

називають конгломератом (сліпняком), і відповідно за розмірами виділяють

крупногальковий, середньогальковий та дрібногальковий. Щебеневі