84.Проблема істини в філософії.

Істина — одна із центральних філософем теорії пізнання. Що таке істина? У сучасній філософії найбільш чітко виділяють три концепції істини: відповідності, когерентності прагматичності.

Правильними є твердження американського філософа Н. Решера, згідно з яким три концепції істини не підміняють, а доповнюють одна одну. Тому необхідно враховувати всі три концепції істини. Але це, звісно, не означає їхньої рівності у всіх сферах життєдіяльності. Для математика на першому місці стоїть когерентна концепція істини. Йому важливо, щоб його судження були гармонійними один з одним. Фізик прагне, щоб його судження разом з їхнім математичним формулюванням відповідали світові фізичних явищ. Значить, він особливо часто буде звертатись до концепції відповідності. Для техніка велике значення має практика, тому в центрі його уваги буде постійно прагматична концепція істини.

85.Філософське розуміння особистості.

Поняття « Особистість »слід відрізняти від понять, які в повсякденному пізнанні часто ототожнюються з ним - індивід і індивідуальність .

Це комплекс

1 - біологічних характеристик (зріст, конституція, колір волосся, тип нервової системи) і

2 - психологічних характеристик (здібності, темперамент, емоційність).

Сукупність суттєвих ознак, що виражають своєрідність людини, як індивід а, називається індивідуальністю.

Поняття « особистість »ми використовуємо, коли розглядаємо людини в системі суспільних відносин. Якості, що характеризують людину як особистість, проявляються в його відносинах до інших людей.

Наприклад: витривалість і впертість - властивості індивіда. Цілеспрямованість - властивість особистості, що включає в себе властивості індивіда в якості основи, Особистістю людина не народжується, а стає, завдяки прояву своєї індивідуальності в суспільних відносинах .

З точки зору історичного ідеалізму, головну роль в житті і розвитку суспільства відіграють видатні особистості; а в історичному матеріалізмі вважається, що в житті і розвитку суспільства головну роль відіграють народні маси.

86. Проблема ролі особи в історії. Особистість і маси в історичному процесі

Поняття “народні маси” є досить аморфним за своїм змістом, тому що їх роль в історії і, відповідно, їх конкретна соціальна складова залежить від конкретної ситуації і рівня мобільності, від поєднання закономірних і випадкових факторів. Наприклад, під час Паризької Комуни “народними масами” виступали різні верстви населення – робітники, селяни, деякі представники дрібної буржуазії та ін.

Тому, наприклад, під час соціалістичної революції гегемоном (ведучим соціальним елементом) “народних мас” є робітничий клас, оскільки саме він є основною силою такої революції.

Отже, народні маси виступають конкретним, а не абстрактним суб’єктом історії тоді, коли вони диференційовані за принципом класової структури та класовості інтересів.

Не менш значимою в історії є діяльність видатних осіб. Треба відрізняти поняття “видатна особа” та “історична особа. Великі науковці є видатними особами, але результати їх діяльності лише опосередковано сприяють історичному розвитку. Історична особа перетворює історію на безпосередній предмет своєї діяльності і присвячує її розвитку своє життя. Наприклад, усі революціонери, які спрямовували свою діяльність на зміну основ суспільно-економічних формацій, були історичними особами.

Роль особистості в сучасній історії ускладнюється онтологічними і соціальними трансформаціями історичного процесу.