8.Соціальний та політичний устрій кр

Політичний лад

Київська Русь являла собою велику ранньосередньовічну державу в формі монархії. Ця держава була передусім об'єднуючою силою, яка забезпечувала, хоча й відносну, єдність східнослов'янських земель, порядок і спокій для людності, а також захист країни від посягань зовнішніх ворогів. Разом з тим держава в руках феодалів була знаряддям їх панування над залежним від них населенням. На чолі держави, стояв великий князь київський, верховний власник усіх давньоруських земель, який зосереджував у своїх руках усю повноту законодавчої, виконавчої, адміністративно-судової та військової влади. Влада київського князя була спадковою. Окремими частинами держави управляли князі і великі бояри. Князі та великі бояри за свою службу користувалися частиною данини, яка збиралася з підвладних їм територій. Опорою влади князів і бояр виступали дружини, засновані на принципі васалітету. До старшої дружини входили бояри та інші великі феодали, що мали свої власні дружини, з якими й несли службу великому князеві. Основну частину князівських військ становила молодша дружина («отроки», «діти боярські», «пасинки»). У разі загальної небезпеки збиралося народне ополчення — «вої», куди входили смерди і городяни. Весь політичний лад Київської Русі забезпечував інтереси класу феодалів. В часи Давньоруської держави були поширені символічні знаки, окремі з яких, мабуть, були започатковані ще за первіснообщинного ладу. Одним з найдавніших був так званий тризуб (так цей знак назвав російський історик М. М. Карамзін). Тризуб, очевидно, у давні часи був символом племені або ж символом влади. З часів Київської Русі зображення тризуба трапляються на золотих і срібних монетах князів Володимира Святославича, Свя-тополка, Ярослава Мудрого,. Одні вважають його зображенням церковного світильника або панікадила, другі — рибальського знаряддя, інші — горішньою частиною скіпетра, символічним зображенням польоту сокола і т. ін. Одне ясно, що тризуб у Київській Русі був знаком князівської влади, родовим знаком князів з династії Рюриковичів. З часів Ярослава Мудрого, який при хрещенні дістав ім'я Георгія, Георгій Побєдоносець став вважатися покровителем усієї Русі. Покровитель воїнів і символ перемоги над язичництвом архангел або архістратиг Михаїл зображався на гербі Київської землі як її покровитель. Образ архангела Михаїла ми знаходимо потім на головній козацькій хорогві Богдана Хмельницького.

9. Формування сучасних східнослов'янських етносів. Питання про давньоруську народність. Київська Русь стала великою середньовічною поліетнічною державою, в якій навколо Києва об'єдналися всі східнослов'янські союзи племен — княжіння і більше двадцяти неслов'янських народностей. Російські історики вважали Київську Русь першим періодом держави Російської, український і білоруський народи не визнавали окремими народами, а лише гілками, «ветвями» єдиного російського народу. Українські вважали Київську Русь державою українською. Утвердився погляд, що давньоруська народність мала спільну мову з місцевими діалектами, спільність території, що збігалася з політичною спільністю в формі Давньоруської держави, яка об'єднала весь східнослов'янський світ. Визнавались також певна економічна спільність, єдність матеріальної і духовної культури, релігії. Однакові традиції, звичаї, звичаєве право, закон і суд, військовий устрій, спільність інтересів у боротьбі за незалежність Русі сприяли консолідації східних слов'ян у давньоруську народність. Українська, російська й білоруська народності почали формуватися задовго до утворення єдиної Давньоруської держави на основі трьох груп східнослов'янських племен — південно-західної, північно-східної і західної при взаємодії з іншими, неслов'янськими народностями. Цей процес продовжувався і в рамках єдиної Київської держави.