20.Раціональне землекористування і інтенсифікація використання земель.
В теорії інтенсифікації використання земель розуміється як «концентрація капіталу на одній і тій же площі замість розподілу його між земельними ділянками, які знаходяться одна біля другої...».
Отже, суть інтенсифікації використання земель, особливо в сільському господарстві, визначається не тільки додатковими вкладеннями, але і якісними неінвестиційними факторами, роль яких зростає. При цьому виробництво валової сільськогосподарської продукції є основою відтворення родючості ґрунту. Іншими словами, інтенсифікація, базуючись на додаткових вкладеннях і якісних факторах, повинна приводити до росту продуктивності земель, а відповідно і до зміни екосистеми "земля" (землекористування).
Згідно з дослідженнями В.Г В'юна, ці зміни можуть мати два підходи (рис. 2.8.):
Перший підхід відображає ситуацію, коли фактори інтенсифікації впливають на родючість земель опосередковано (зрошення, осушення і т.п.), приводячи в багатьох випадках до негативних змін головного засобу виробництва. Другий підхід за першочергове завдання ставить проблему підвищення родючості ґрунтів і через неї виходить на інтенсифікацію використання земель.
Виходячи із вищесказаного, суть інтенсифікації використання земель, а відповідно і раціонального землекористування, полягає в застосуванні сукупності інвестиційних і неінвестиційних факторів, націлених на підвищення родючості ґрунтів, їх охорону, збільшення кількості необхідної суспільству продукції, поліпшення її якості, підвищення продуктивності праці через мотиваційні фактори. Іншими словами, фактори, які застосовуються, і ресурси виробництва повинні бути орієнтовані, перш за все, на поліпшення якісних характеристик головного засобу виробництва, на основі чого формується об'єктивна можливість динамічного розвитку раціонального землекористування.
21.Фактори раціоналізації землекористування.
Окремі фактори, які потрібно враховувати при оптимізації землекористування, досить широко досліджені в науковій літературі. З врахуванням узагальнення літературних джерел і власних досліджень можна сформулювати принципи раціоналізації землекористування, які слід враховувати при моделюванні, а саме:
1. Комплексне описування всієї екосистеми "земля", включаючи ґрунтові, кліматичні, гідрогеологічні і інші характеристики.
2. Максимальна інформативність базових факторів при мінімальному їх числі.
3. Надійність, легковимірюваність та стійкість в часі базових факторів, (характеристик) грунтово-екологічної обстановки.
4. Ієрархічність структури моделі, яка допускає різні рівні деталізації описування грунтово-екологічної та соціально-економічної постановки в землекористуванні.
5. Наявність характеристик (показників), які враховують особливості організаційно-економічного фактора.
Це органічний взаємозв'язок землекористування і земельних відносин, який складається під дією факторів другого рівня: екосистеми "земля", людини з її живою і матеріалізованою працею, відносин стосовно власності, технології і економічних інтересів.
Екосистема "земля" – це вихідний фактор, який включає родючість ґрунту, сонячну енергію, опади й інші погодні умови, які впливають на продуктивність землі. Без участі людини не існувало б землекористування і земельних відносин, а без її живої праці, озброєної засобами виробництва, не було б матеріалізоване виробництво і продуктивність землі. Найбезпосередніший вплив на мотивацію праці мають відносини власності на землю, засоби виробництва і економічні інтереси.
Фактори третього рівня носять конкретний характер і поділяються на дві групи: інвестиційні і неінвестиційні. Обидві групи факторів мають прямий вплив на продуктивність і охорону земель. Загальним для всіх конкретних факторів третього рівня є організаційно-економічний, який необхідний для організації і здійснення всіх факторів третього рівня. Таким чином, необхідний системний комплексний підхід до раціоналізації землекористування і регулювання земельних відносин. На жаль, в даний час на практиці в більшості випадків при організації землекористування спостерігається одно-двофакторний, як правило, екологічно та економічно не обґрунтований підхід. Наприклад, за період здійснення земельної реформи в Україні при організації землекористувань сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств, в основному, враховувалися фактори другого рівня, а саме - надання земельних ділянок та їх приватизація (тобто відносини власності). Інші фактори в більшості не враховувалися.