54.Фактори, які впливають на характер землекористування в містах.

Сучасні регіональні дослідження, проведені з використанням ЕОМ, дали можливість залучати до сфери аналізу дуже широке коло факторів.

Так, американська фірма "Дженерал електрік" при визначенні місць розташування об'єктів враховує 187 факторів, зведених у три групи.

І. Економічні фактори:

1) капітал (здебільшого змінний);

2) праця (кількість, якість, ставки зарплати, профспілки, законодавство про працю, прожитковий мінімум);

3) паливо та енергія (нормування);

4) земля (рента);

5) оподаткування (розміри);

6) банківська справа (процент, облікові ставки, банківські операції);

7) будівництво (орендна плата, будівельні витрати);

8) транспорт (місцеві та віддалені перевезення, тарифи, клас обслуговування, місцевий вантажооборот);

9) законодавство (федеральне та місцеве);

10) ринок (коефіцієнт промислової активності).

II. Географічні фактори:

1) земля (наявна земельна площа, топографія, ґрунти, ґрунтова структура, дренаж, аерозйомка);

2) клімат (сезонні коливання, швидкість і напрямок вітрів, кількість сонячної радіації, вологість; характер опадів — дощ, сніг, град тощо, кількість і частота опадів; особливі явища — урагани і т ін.);

3) водні ресурси (кількість, якість, джерела);

4) сировина (характер розташування, відстань до споживача);

5) паливо та енергія (вугілля, нафта, газ, вода, дрова, атомна енергія);

6) транспорт (тип мережі — залізничний, автодорожний, водний, повітряний; клас аеропортів; трубопроводи; місцевий транспорт).

III. Соціальні фактори:

1) кількість населення;

2) забезпеченість житлом;

3) розпорошеність майна;

4) лікарське обслуговування;

5) умови для відпочинку;

6) умови для освіти;

7) роль жінок;

8) вплив церкви;

9) преса;

10) літопис злочинів;

11) протипожежна служба;

12) умови наукових досліджень та робота планової комісії;

13) суспільне становище та інші елементи культури;

14) суспільні відносини.

55.Модель вибору оптимального місця розташування типів землекористування.

Виходячи з ідеї загальної доступності, можна сформувати модель вибору місця розташування для типів землекористування комерційної або житлової функції. Основними критеріями моделі є наступні:

• зайнятість населення - робота, навчання тощо - зосереджене в центрі міста;

• транспортні затрати пропорційні відстаням по всіх радіальних напрямках;

• місце розташування є функцією прибутковості, орендної плати і транспортних затрат;

• відсутність урядового контролю держави на ринку земельних ділянок та нерухомого майна.

Функція комерційного типу землекористування

До вихідного припущення моделі, що одночасно є і її недоліком, відноситься моноцентризм, тобто наявність єдиного ділового центра з максимальною доступністю. При цьому ігноруються кільцеві магістралі і вимоги деяких видів бізнесу мати вихід на зовнішні ринки.

У рамках подібної моделі межа міських земель закінчується там, де жодна з функцій використання міської землі не готова запропонувати орендну плату більшу, ніж сільськогосподарське використання.

Функція житлового типу землекористування

На відміну від функції комерційного типу землекористування, для якої доступність та прибутковість використання землі прямо взаємозалежні, функція житлового типу має більш складну залежність від доступності і корисності, тому що при виборі житла, крім затрат на пересування до місць роботи, навчання і відпочинку, приймаються до уваги і фінансові критерії, такі як екологія, престиж, соціальне оточення.

Типи землекористування для сімей з різними доходами також будуть мати різні криві байдужності. Більш низький дохід не дозволяє нести великі транспортні витрати, тому їхній попит буде нееластичний по транспортних витратах і крива байдужності буде крутою. Високий дохід може дозволити транспортні витрати на переміщення з достатнім комфортом. Таким чином, при збільшенні доходу доступність місця роботи стає менш значною і родини бажають витрачати більше грошей на транспортні затрати для одержання більшої площі в сприятливих умовах на окраїнах міст. 56.Моделі формування територіальної структури типів землекористування.

Модель концентричних зон міського землекористування пояснює:

1) на підставі яких принципів використовується земля в містах;

2) чому падає вартість землі від центра міста до периферії;

3) ріст міських районів за рахунок поглинання наступних зон.

Незважаючи на свою сильну спрощеність, модель також дозволяє визначити для міського землекористування нерегулярні концентричні зони характерного використання землі, до яких відносять:

I. Зону центрального ділового району.

II. Зону переходу.

III. Приміську зону.

IV. Приміську-сільську зону.

Центральний діловий район (ЦДР) (Central Business District - CBD) являє оптимальне місце розташування для магазинів і офісів, тому що він має максимальну загальну доступність.

Зона переходу є місцем постійних змін, динаміка яких визначається ростом населення і доходів. У старих містах зона переходу формувалася на початку століття з житла середнього і низького класу, а також невеликих підприємств і складів.

Приміська зона виникає з розвитком автомобільного транспорту й електропоїздів. Транспортні магістралі, забезпечуючи порівняно з далекими районами міста загальну доступність, притягають до себе житло, яке згодом починає стратифікуватися за різними ознаками, у тому числі за соціальними.

Приміська - сільська зона визначається границями, у межах якої громадяни готові їздити на роботу в місто або їх діяльність повністю залежить від міста.

Модель концентричних зон Бюргеса

Модель є більш описовою, ніж аналітичною.

В основі моделі лежить твердження про те, що ріст типового міста здійснюється шляхом розширення п'яти концентричних зон, до яких відносяться:

- центральний діловий район;

- зона переходу;

- промислова зона і зона житла для робітників, як правило, старі будинки;

- житлова зона середнього класу, нові і більш просторі будинки;

- житлова зона вищого класу, якісне житло з високим рівнем зручностей.

Радіально-осьова модель

Дана модель трансформує концентричні зони з урахуванням топографії і транспортної структури. При цьому зони витягаються уздовж природних (ріки, яри, гірський рельєф) або штучних (автомобільні і залізниці) елементів, утворюючи променеву структуру.

Модель загальних витрат

Подібна модель допускає, що в будь-якій міській зоні конкуренція буде сприяти такому способу використання, який мінімізує орендну плату і транспортні затрати для всієї зони в цілому. З іншого боку, модель не враховує прибутковість і корисність різних ділянок, які мають істотний вплив на вибір місця розташування. Наприклад, для житла визначальним фактором при виборі місця розташування буде корисність.

Секторна модель

запропонована в 1939 році Н. Хойтом, базується на моделі концентричних зон і розглядає, у більшому ступені, динаміку функції житлового типу землекористування.

Основна ідея моделі полягає в тому, що згодом житлові зони високої якості розширюються в напрямку від ЦДР (І) уздовж швидкісних транспортних магістралей. У результаті цього утворюється секторна структура, в якій сектори проходять через невідповідні зони. Житлові зони невисокої якості (III) розташовуються на іншій стороні ділового центру, як правило, по сусідству з промисловими зонами (II). Житлові зони високої якості (V), як правило, оточені зонами житла середньої якості (IV).

Багатоцентрична модель

У 1945 році С. D. Harris і Е. L. Ullman запропонували модель, в основі якої лежить передбачення того, що структура міст складається з багатьох мікро зон, кожна з який формується навколо свого локального центру. При цьому під локальним центром розуміється деяка функція використання землі, навколо якої поступово починають концентруватися і накопичуватися аналогічні або функціональні доповнення.