18.Земля в біосоціальній і відтворювальній системі.

В контексті сталого розвитку земля розглядається як фізичний об'єкт, який має свою топографію і територіально просторові характеристики.

Земля є основою всього живого. Вона слугує джерелом отримання соціальних благ, які мають цінність і вимірюються в грошах. Земельні ресурси використовуються для багатьох цілей, зокрема, в сільському господарстві вона є головним засобом виробництва, в промисловості - просторовим базисом. Таким чином, земля в контексті сталого розвитку повинна розглядатись як триєдина природноекономічна система: земля - основа екосистем; земля - просторовий ресурс; земля - засіб виробництва. Такий підхід набуває особливого змісту в умовах конкуренції, багатоукладності господарювання, соціального розшарування, різної ресурсної забезпеченості товаровиробників. Лише в такому розумінні земля буде виступати базисом сталого розвитку суспільства.

Отже, в сільському господарстві роль фактора екосистеми "земля" для біосоціальної системи економічної діяльності першорядна. Його внесок в інші галузі економічної діяльності пояснює перевищення додаткової вартості навіть в умовах дії закону ентропії у майбутніх фазах перетворення цього потенціалу. Після кожного виробничого процесу на долю екосистеми "земля" припадають тільки матеріальні і енергетичні відходи, і тільки в окремих випадках частина економічного потенціалу типу послуг направляється на підтримання продуктивності землі (відтворення родючості фунту), щоб відновити порушену екосистему.

Таким елементом біосоціальної системи економічної діяльності, яка рятує цю марнотратну структуру, є екосистема «земля». Потенціалом, який зачерпнутий із землі, і пояснюється дія всього механізму. Економічний потенціал, який привнесений людиною або її засобами виробництва, - це природний потенціал, "гуманізований" за допомогою деяких сил, які прямо або побічно теж походять від природи.

19.Раціоналізація розподілу трудових, земельних і матеріально-фінансових ресурсів.

Три фактори виробництва: праця, земля і капітал. Вони повинні знаходитися в рівновазі. Взаємне зрівноваження факторів виробництва залежить не тільки від кількісних, але і від якісних показників відповідних ресурсів.

Найважливіше завдання землеустрою полягає в тім, щоб за допомогою формування раціонального землекористування і внутрішньої організації його території забезпечити відносне зниження витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів.

Будь-яка зміна розподілу ресурсів, яка нікого не змушує втрачати, буду збільшувати добробут суспільства і, відповідно, буде економічно ефективною. При такому допущенні можна сформулювати три умови, які повинні виконуватися при досягненні економчної ефективності розподілу ресурсів:

1)обмін товарами між споживачами не може привести до поліпшення добробуту;

2)виробник не може збільшити обсяг продукції за рахунок заміни факторів виробництва;

3)з максимального загального обсягу товарів, який випускається і який може бути отриманий при ефективному сполученні обмежених ресурсів суспільства, виробляється такий асортимент, який дає суспільству найбільш можливе задоволення.