7.Місце екосистеми «земля» в біоматеріальній системі економіки.

Людина є частиною живої системи (природи), яка залучена в економічну діяльність. Але людина до природи ставиться зарозуміло. Це конкретно проявилось в теорії трудової вартості. В ній, як і в інших, виключена роль природи і інших компонентів в одержанні багатства і вартості. Так, для Маркса земля не має власної вартості і в результаті не відображається у вартості кінцевих продуктів економічної діяльності. Але сьогодні є загальновизнаною значна роль природи в економічній діяльності, а, відповідно, і в економічній системі. Природна спадщина людини складається із двох складних елементів: фонду низької ентропії планети і її надр, і потоку сонячної енергії. Якщо абстрагуватись від інших причин, які впливають на тривалість життя людини, то ясно, що саме природні ресурси, складовими яких є земельні, представляють ті фактори, які лімітують тривалість життя людського роду. Отже, в біоматеріальну систему економіки повинна бути включена екосистема "земля" як фактор, який приймає участь у досягненні добробуту і в подальшому утворенні вартості.

8.Охарактеризуйте теорію раціонального землекористування.

Якщо використати сьогоднішню модель підприємства, в якій відсутня екосистема "земля", то ми знайдемо пояснення того, наскіпьки жива праця і засоби виробництва створюють додаткову вартість. Прибуток, який досягається виробничою діяльністю в формі додаткової вартості, може бути використаний як на потреби людини, так і на знаряддя її праці. Оскільки вартість створюється в екосистемі "земля" не людиною і не засобами праці, а тільки трансформацією природного потенціалу, то і формування додаткової вартості обумовлено перетворенням цього потенціалу. В фазу виробництва залучена система, класичними елементами якої є людина, засоби праці і предмети праці, а також екосистема "земля". В цих умовах вхід в процес виробництва, поряд з постійним капіталом (С) і змінним капіталом (V), включає також природний потенціал, який привнесений екосистемою "земля" (Р). Результат процесу трансформації (перетворення) в формі продукту буде мати вартість (C+V+P). За дослідженнями В.Г. В'юна, формалізований вид вартості має вигляд рівняння з такими елементами (6):

C+V+Np = C+V+m+(EM+MEM),

де m - додаткова вартість,

N/р - природний потенціал,

(ЕМ+МЕМ) -трати, матеріальні та енергетичні відходи, викликані ентропічним характером виробництва.

Природний потенціал Np, привнесений екосистемою "земля", формалізований вид вартості, який можна застосувати для раціоналізації землекористування, замінюючи його земельним, який при залученні у виробництво, "покриває" як додаткову вартість, так і втрати або відходи, викликані ентропічним характером виробництва. Для держави і суспільства, надаючи землю у власність, важливо, щоб закон збереження матерії був дотриманий. Важливо також, в якому стані перебуває найбільше багатство - земля. І якщо на території будь-якого землекористування сталися збитки, наприклад, від ерозії ґрунтів, то суспільство (використовуючи закон збереження матерії) вимушене спрямувати на відшкодування заподіяних збитків частину додаткової вартості, яка планувалася для використання на загальнонародні потреби. Тому при формуванні правових нормативів і економічних методів регулювання земельних відносин держава повинна виходити із теорії раціонального (сталого) землекористування.