Основні системи освітлення

У світовій практиці автомобілебудування прийнято дві основні системи освітлення: двофарна і чотирифарна.

У разі застосування в оптичному елементі фари однієї двониткової лампи і одного відбивача для ближнього і дальнього світла система є двофарною. Якщо функції ближнього і дальнього світла розділені, то мова йде про систему з 4 фар. Наявність додаткових фар (додаткове дальнє світло, протитуманні фари), нічого не міняє в цій класифікації.

Останніми роками, у зв'язку з різноманіттям дизайнерських рішень при проектуванні автомобілів і фар, фари дальнього і ближнього світла все частіше виконуються як суміщені СП (блок-фари). Це СП, що мають різні джерела світла, які працюють в різних режимах, але об'єднані в одному корпусі, мають одне захисне скло, або розсіювач, різні зони якого призначені, відповідно, для дальнього і ближнього світла. В цьому випадку зовні автомобіль оснащений двома фарами, які по суті функціонують як системи з 4-х або більше фар.

У зв'язку з тим, що в світовій практиці організації автодорожнього руху існують два типи руху: правосторонній і лівосторонній, то існують, відповідно, і дві системи освітлення.

У Європі «лівоасиметричні» фари (асиметричні фари для лівобічного руху) експлуатуються у Великобританії і Ірландії, в решті країн — «правосиметричні» (асиметричні фари для правостороннього руху). Для поїздок з континентальної частини до Великобританії і навпаки повинна бути передбачена можливість відключення асиметричної частини світлового пучка ближнього світла або повороту всієї фари на 15° за годинниковою стрілкою (погляд з місця водія).

Всі згадані системи освітлення в тій чи іншій мірі викликають засліплення зустрічних учасників руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів і т.д.).

В умовах нічного руху автомобілів їх водії одночасно відчувають дискомфорт і фізіологічне засліплення, обумовлене дією прямої блискості автомобільних фар, яскравість світної поверхні яких 10⁴-10⁶ кд/м². Аналіз, проведений з використанням показника дискомфорту по Л.Холледею, дозволив встановити, що в процесі зустрічного роз'їзду автомобілів, оснащених сучасними фарами, зорові відчуття постійно наростають і знаходяться на рівні «неприємного і хворобливого» при відстанях між автомобілями менше 200 м, тобто постійний дискомфорт — специфіка зорової роботи водіїв. З погляду безпеки дорожнього руху найбільш важливо усувати і вміти оцінювати фізіологічну засліпленість, оскільки її наслідком є скорочення відстані виявлення і розрізнення (дальності видимості) дорогі і об'єктів на ній.

Дальність видимості — поняття суб'єктивне; це відстань, що залежить від багатьох чинників системи «водій — автомобіль, — дорога — середовище руху». Проте для порівняльної оцінки фар і систем освітлення в міжнародній практиці, що склалася, за дальність видимості приймають відстань, на якій вертикальна освітленість на правому узбіччі дороги досягає значення 1 лк. Для оцінки світлорозподілу фар використовують криві однакової освітленості (ізолюкси) або сили світла (ізокандели) у вигляді зображення на вертикальному екрані або на проекції горизонтальної ділянки дороги.

За геометричну дальність видимості при освітленні фарами ближнього світла приймають відстань, на якій горизонтальна ділянка світлотіньової межі перетинається з поверхнею дорожнього покриття.