- •1.Основні завдання курсу «Українська мова (за профес.Спрямуванням)»
- •2. Основні тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.
- •3. Культура фахового мовлення.
- •4.Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мисленя, спілкування. Функції мови.
- •5. Стилі і типи мовлення.
- •6. Основні ознаки офіційно-ділового стилю.
- •Мова ділового стилю характеризується:
- •1. Законодавчий
- •7. Літературна мова. Мовна норма. Види норм.
- •8.Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •9. Мова і професія.
- •10.Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •11. Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
- •Основні закони риторики.
- •Поняття етики ділового спілкування. Її предмет і завдання.
- •Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •Основні правила ділового спілкування.
- •16. Мовленнєвий етикет.
- •17.Професійна етика медичного працівника.
- •18. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів по телефону.
- •19. Терміни і термінологія.
- •20. Лексика за сферою вживання.
- •21.Термінологія і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
- •22. Типи термінологічних словників.
- •23. Складні випадки слововживання.
- •24. Пароніми та омоніми в діловому мовленні.
- •25. Синоніми в діловому мовленні.
- •26. Фразеологічні звороти у мовленні медиків.
- •27. Багатозначні слова і контексти. Синонімічний вибір слова.
- •28. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •29. Орфографічні норми суч.Укр.Літ.Мови.
- •30. Правопис прізвищ, імен та по батькові.
- •Деякі поодинокі чол..Укр прізвища можуть не відмінюватись (Іван Півторадні, Петічька Леле)
- •31. Вживання мякого знака та апострофа.
- •32. Правопис префіксів.
- •33. Безособові конструкції на –но, -то.
- •34. Зміни приголосних при словотворенні і словозміні.
- •35. Ознаки культури мови.
- •36. Орфоепічна правильність мовлення.
- •37. Граматична правильність мовлення.
- •38. Точність мовлення.
- •39. Логічність мовлення.
- •40. Багатство і різноманітність мовлення.
- •41. Чистота мовлення.
- •42. Доречність мовлення.
- •43. Виразність мовлення.
- •44. Культура діалогу.
- •45. Морфологічні норми суч.Укр.Літ.Мови, варіанти норм.
- •46. Правопис відмінкових закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку.
- •47. Рід, число невідмінюваних іменників.
- •48. Правопис складних іменників і прикметників.
- •49. Правопис прислівників.
- •50. Особливості вживання числівників у діловому мовленні.
- •51. Прийменник по в діловому мовленні.
- •52.Синтаксичні норми суч.Укр.Літ мови.
- •53. Складні випадки керування в службових документах.
- •54. Однорідні члени речення в діловому мовленні.
- •55. Вживання дієприкметникових та дієприслівникових зворотів у діловому мовленні.
- •56. Документ – основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів.
- •57. Види документів та їх класифікація.
- •58. Правила оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •59. Реквізити документів та вимоги до їх написання.
- •60. Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, накази щодо особового складу, резюме, заява.
- •61. Довідково-інформаційні документи.
- •62. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового спілкування.
- •63. Телеграма. Факс.
- •64. Оформлення довідково-інформаційних документів: оголошення, запрошеня, доповідні і пояснювальні записки, виробничі звіти. Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •65. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів.
34. Зміни приголосних при словотворенні і словозміні.
При словотворенні та словозміні у словах часто чергуються чи змінюються звуки.
При словотворенні та словозміні найтиповішими є такі чергування приголосних: ♥ група приголосних -ЦЬК- змінюється на -ЧЧ- при творенні іменників з суфіксом -ИН- : козацький-козаччина, вояцький-вояччина, Вінницький-Вінниччина; ♥ групи приголосних -СЬК-, -СК- змінюються в -Щ-: міський-міщани, полтавський-Полтавщина, піску-піщаний, віск-вощина; ♥групи приголосних -СЬК-, -ЗЬК- змінюються на -Щ-, -ЖЧ-: волоський-волощук, водолазький-Водолажченко; ♥у вищому ступені порівняння прикметників та прислівників Г, Ж, З перед Ш змінюються на ЖЧ, а С+Ш=ШЧ (Щ): високий-вищий, низько-нижче, дорогий-дорожчий, вузько-вужче, АЛЕ: легко-легше.
Окремо зупинимося на змінах приголосних при творенні слів з суфіксами -СЬК-, -СТВ-. Перед цими суфіксами деякі приголосні змінюються, змінюючи при цьому й самі суфікси:
♥К, Ч, Ц + СЬК, СТВ = ЦЬК, ЦТВ: козак-козацький-козацтво; ткач-ткацький-ткацтво; молодець-молодецький, молодецтво;
♥Г, Ж, З + СЬК, СТВ = ЗЬК, ЗТВ: боягуз-боягузький-боягузтво, Париж-Паризький, Прага-Празький;
♥Х, Ш, С + СЬК, СТВ =СЬК, СТВ: волох-волоський, птах-птаство, товариш-товариський-товариство, Полісся-поліський.
Інші приголосні перед суфіксами СЬК, СТВ не змінюються: студент-студентство-студентський, марксист-марксистський, людина-людський-людство, брат-братський-братство тощо.
35. Ознаки культури мови.
Словосполучення “культура мови” (синонім - мовна культура)уживається в кількох значеннях.
По-перше, це розділ мовознавства, який досліджує мовні норми і комунікативні властивості мови з метою її вдосконалення.
По-друге, це володіння нормами усної та писемної літературної мови (правилами вимови, наголосу, слововживання, граматики, стилістики), а також уміння використовувати виражальні засоби мови в різних умовах спілкування відповідно до його цілей і змісту.
З культурою мови насамперед пов”язують уміння правильно говорити і писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети і обставин спілкування.
Культура мови - це ще й загальноприйнятий мовний етикет : типові формули вітання, прощання, побажання, запрошення тощо.
Озаки культури мови:
ПРАВИЛЬНІСТЬ
ТОЧНІСТЬ
ЛОГІЧНІСТЬ
ЧИСТОТА мовлення
ВИРАЗНІСТЬ
БАГАТСТВО мовлення
ДОРЕЧНІСТЬ
36. Орфоепічна правильність мовлення.
Висока культура усного мовлення неможлива без досконалого звукового його оформлення. Із звуковою стороною мови пов’язані насамперед фонетичні й орфоепічні (вимовні) норми. В основі орфоепічних або вимовних норм літературної мови лежать відповідні фонетичні закономірності, властиві українській мові. Основні з них такі: 1. Ненаголошені [е] та [и] у вимові зближуються і вимовляються то як [еи], то як [ие]: [веисна], [стеиповиĭ], [виешневиĭ]. 2. Ненаголошений [о] здебільшого вимовляється чітко [вода], [молоко], [голова], [додому]. Лише в деяких словах перед складом з наголошеним [у] він наближається у вимові до [у]: [зоузул'а], [лоупух], [коужух]. 3. Дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються дзвінко: [книжка], [казка], [дуб], [ніж]. Глухо вимовляється лише приголосний [г]: [вохко], [лехко], [кіхті], орф. вогко, легко, кігті, нігті, дьогтю. 4. Приголосний [р] вимовляється твердо в кінці складу і в кінці слова: [з'вір], [комар], [л'ікар], [Харк'іў], [пов'ірте]. На початку складу [р] буває м’яким: [р'асний], [бур'ак], [чотир'ох], [говор'у]. 5. Шиплячі приголосні вимовляються твердо: [н'іч], [н'іж], [товариеш], [д'іўчата], [ручка], [б'іжат'], [криечат']. 6. Приголосний [ц'] у кінці слів вимовляється м’яко: [хлопеиц'], [с'т'ілец'], [с'в'ітлиц'а]; тверда вимова [ц] буває лише в словах іншомовного походження та деяких вигуках: [шприц], [палац], [пайац], [бац], [клац]. 7. Звуки [дж], [дз] вимовляються злито: [джеиреило], [ходжу], [дзв'ін], [дзеркало], [кукурудза]. 8. У небагатьох словах, переважно іншомовного походження, вживається проривний звук [ґ], який вимовляється подібно до російського [г]: [ґанок], [ґн'іт], [ґудзиек], [ґедз'], [дзиґа]. 9. Перед голосним [е] всі приголосні вимовляються твердо: сту[де]нти, лі[те]ратура, ін[женер], [те]ма. 10. Приголосний [в] не оглушується і не переходить у [ф]. Після голосних у кінці складів і перед приголосними та у кінці слова вимовляється, як [ў]: [буў], [даўно], [шоўк], [в'іўторок].