1.Основні завдання курсу «Українська мова (за профес.Спрямуванням)»

Предметом вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» є сучасна українська літературна мова професійної сфери.  Основна мета дисципліни - сформувати національно-мовну особистість, ознайомити з нормами сучасної української мови в професійному спілкуванні, з основними вимогами до складання та оформлення професійних документів, навчити професійного мовлення, збагатити словник термінологічною, фаховою лексикою; підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців, формувати практичні навички ділового усного і писемного спілкування в колективі, розвивати комунікативні здібності.

2. Основні тенденції розвитку української літературної мови на сучасному етапі.

- входження в нові галузі знань; - поповнення української мови великою кількістю номінативних словосполучень, що відображають реалії економічного, політичного та культурного життя сучасної України; - поява нових, активізація вживаних, та розширення значень раніше відомих слів; - інтенсивне збагачення за рахунок запозичень української термінології, - переміщення певної частини соціальної лексики до розряду широковживаної, зокрема, економічно-фінансових термінів: аудитор, емісія, інвестор, ліцензія; - встановлення тісних контактів української мови з різними мовами світу,; -зближення діалектів з українською літературною мовою. Основні ознаки літературної мови - унормованість, - стандартність, - наддіалектність, - поліфункціональність, - наявність усної і писемної форм вираження

3. Культура фахового мовлення.

Культура мовлення — це дотримання усталених мовних норм усної й писемної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Знати мову професії – це вільно володіти лексикою свого фаху і послуговуватись нею. Мовленнєвої культури майбутнього фахівця є грамотнiсть, тобто дотримання загальноприйнятих лiтературних норм у використаннi лексичними, фонетичними, морфологiчними, синтаксичними i стилiстичними засобами мови. Та цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення мaє бути не тiльки правильним, а й лексично багатим, синтаксично рiзноманiтним. Потрiбно активно розвивати своє мовлення: вчитися усно i письмово викладати свої думки, виправляти себе, правильно будувати сказане, шукати найкращi й найдоцiльнiшi варiанти висловлювання . Вміння грамотно викласти свої думки – одна з найперших вимог сьогодення до сучасного медика.

4.Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мисленя, спілкування. Функції мови.

Українська мова – невід’ємний державницький атрибут, що зберігає свою історичну спадкоємність від давньокиївської доби. Як мова найчисленнішого, найстаршого етносу українська мова відповідно до загальноприйнятої світової практики виконує функцію єдиної державної мови в Україні. Незважаючи на складні умови тривалих періодів бездержавності української нації та її територіальної роз’єднаності, українська мова зберегла свою самодостатність і, врешті-решт, стала важливим чинником воз’єднання українських земель і відновлення соборної незалежності України. 

Українська мова – не лише засіб спілкування, а й скарбниця духовного і культурного спадку українського народу. У витворених протягом віків різноманітних формах буття української мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігаються історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні традиції і узвичаєння, звичаї і навички, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті.

Функції мови

1. Комунікативна (функція спілкування).-найважливіша ф-ція мови. Мова є універсальним і унікальним засобом спілкування.

2. Номінативна (функція називання). Усе пізнане людиною – предмети, явища, процеси, поняття – дістає певну .

3. Мислетворча. Мова – засіб творення думки. Людина мислить у мовних формах.

4.  Пізнавальна. Людина пізнає навколишній світ не тільки власним досвідом, а й через мову.

5.  Експресивна. Мова надає найбільше можливостей розкрити світ емоцій та почуттів людини.

6. .Естетична. Милозвучність, гармонія форми і звучання мови.

7.  Культорологічна. Мова є носієм культури народу.

8.  Ідентифікаційна. Мова – засіб ідентифікації, цю ф-цію називають державотворчою.