48.Освіта і наука в укр. В 2 пол 19 ст__

У парафіяльних початкових школах навчання продовжувалося 4-6 місяців у селах і до одного року в містах. Навчання велося російсь‑кою мовою, учнів вчили читати, писати, рахувати і основ православної віри. Повітові школи були спочатку дво-, а згодом стали трикласни‑ми. Учні вивчали російську мову, географію, історію, арифметику, фізику. У гімназіях спочатку вчилися 4 роки, а згодом — 7. Тут викладали іноземні мови, як правило, французьку, німецьку, грецьку, латинську, «закон божий», священну та церковну історію. Проміжне становище між гімназіями та університетами займали ліцеї: Рішеяьєвський в Одесі (З 1817 р.). Кременецький (з 1819 р.), Ніжинський (з 1820 р.). Поряд із загальноосвітніми в Україні діяли й професійні нав‑чальні заклади. В кадетських корпусах у Полтаві (з 1840 р.) і Києві (з 1852 р.) з дітей дворян виховували офіцерів. У блисаветграді продовжувала працювати медична школа, у Києві — Фельдшерське, в Миколаєві — артилерійське і штурманське училища. Характерними рисами освіти у першій половині XIX ст. були: превалювання релігій‑ного виховання дітей, політика «обрусснія», рутинні засоби навчання. Перший університет на українських землях у складі Російської імперії засновано 1805 р. у Харкові за ініціативою В. Н. Каразіна. Спочатку університет мав чотири відділи-факультети: словесний (історико- філологічний), етико-попігичний (юридичний), фізико-магемзтич- ний та медичний. Першим ректором цього навчального закладу був професор __ російської словесності І. С. Рикський. У рік відкрипя а університеті навчалося всього 65 студентів, а через 50 років — 492. 1834 р. у Києві було засновзно Унівеоситет святого Володимира на базі закритого Кременецького ліцею. Спочатку він складався з двох відділів: історико-філодогічмого та фізико-математичного. Великим історичним здобутком української культури початку XIX сг. було впровадження нової української літературної мови. 1819 р. у Хар‑кові з'явилася друком перша граматика на основі живої української ноли Слобожанщини та Полтавщини. Автором граматики був викладач Харківського університету 0. Павлоеський. 17 років кафедру механіки Харківського університету очолював 0. Ляпунов (1857-1918), який створив загальну теорію сталості руху, написав кілька робіт з теорії імовірності. Засновником сучасної фі‑зичної хімії був завідувач кафедри хімії Харківського університету М. Бекетов (1827-1921). На 20 років раніше, ніж за кордоном, він почав читати у Харкові курс фізичної хімії. Видатним західноукраїнським вченим був фізик-експериментатор X. Лулюй. який зробив відкриття випромінення, що назиеасмо його тепер ренігенівським за іменем німецького дослідника Рентгена, оскільки І. Пулюй не поспішив за‑патентувати свій винахід. Феноменальним явищем для історії точних наук с творчість однісї з перших жінок-матемзтиків Софгї Ковзлевської (1850-1891).                                __