- •1. Поняття міжнародного приватного права.
- •2.Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві
- •3. Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
- •4. Система міжнародного приватного права.
- •5. Розвиток науки міжнародного приватного права.
- •6. Роль і завдання міжнародного приватного права, тенденції його розвитку
- •7. Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
- •8. Види джерел та їх загальна характеристика.
- •9. Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
- •10. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
- •11. Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •12. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
- •13. Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
- •14. Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
- •15. Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
- •16. Види колізійних норм
- •17. Основні формули прикріплення
- •18. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
- •19. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •20. Взаємність і реторсія
- •21. Встановлення змісту іноземного права
- •22. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •23. Критерії визначення особистого статуту фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •24. Основні принципи правового положення іноземців
- •25. Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця
- •26. Правовий статус іноземців в Україні, їх правоздатність та дієздатність
- •27. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •28. Особливості правового статусу біпатридів та апатридів.
- •29. Поняття юридичної особи як суб’єкта міжнародного приватного права.
- •30. Особистий статут і „національність” юридичної особи.
- •31. Загальна характеристика правового статусу іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні.
- •32. Правовий статус суб’єктів господарювання України за кордоном
- •33. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
- •34. Держава як суб’єкт майнових відносин
- •35. Імунітет держави та його види
- •36. Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
- •37. Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
- •38. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного приватного права.
- •39. Поняття і види речового права
- •40. Об’єкти речових прав в міжнародному приватному праві.
- •41. Цінні папери і оборотні документи
- •42. Відносини власності в міжнародному приватному праві.
- •43. Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
- •44. Застосування законодавства про націоналізацію.
- •45. Правове положення власності України і власності юридичних осіб за кордоном.
- •46. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •47. Міжнародний захист іноземних інвестицій.
- •48. Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
- •49. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •50. Умови зовнішньоекономічної угоди.
- •51. Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
- •52. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •53. Обов’язки покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів
- •54. Особливості договору в міжнародній торгівлі
- •55. Договір страхування, його характерні особливості.
- •56. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •57. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.
- •58. Міжнародні залізничні перевезення.
- •59. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •60. Міжнародні повітряні перевезення.
- •61. Поняття і основні особливості інтелектуальної власності як об’єкта міжнародно-правового захисту.
- •62. Міжнародно-правова охорона авторських прав.63. Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
- •64. Колізійно-правові питання зобов’язань із заподіяння шкоди.
- •66. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
- •67. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення.
- •68. Правовідносини між подружжям.
- •69. Правовідносини між батьками і дітьми.
- •Глава 7. Міжнародні сімейні правовідносини «з іноземним елементом»
- •70. Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві.
- •71. Опіка і піклування.
- •72. Колізійно-правове регулювання шлюбно-сімейних відносин.
- •73. Трудові відносини з іноземним елементом та джерела їх регулювання.
- •74. Колізійно-правове регулювання міжнародних трудових відносин.
- •75. Питання соціального забезпечення в міжнародному приватному праві.
60. Міжнародні повітряні перевезення.
Як і перевезення морем, міжнародні повітряні перевезен¬ня можуть здійснюватися двома способами: шляхом фрах¬тування місткості всього повітряного судна чи укладення договору (якщо йдеться не про всю місткість судна, а про її окрему частину) на перевезення вантажів. Це здійснюєть¬ся, як правило, на підставі авіанакладної. З метою уніфі¬кації правил міжнародних повітряних перевезень прийня¬то цілу низку договорів (конвенцій).
1. Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, 12 жовтня 1929 р., застосовується до будь-якого міжнародного перевезення людей, багажу чи вантажу, що здійснюється за винагороду з допомогою повітряного судна. Вона застосовується до безкоштовних перевезень, що здійснюються з допомогою повітряного судна авіатранспортного підприємства, а також до перевезень, що здійснюються державою або іншими юридичними особами публічного права, та в інших випадках, зазначених у Конвенції. В останній вказано документи, які є посвідченням договору повітряного перевезення: для пасажирів таким договором є проїзний білет, для багажу — багажна квитанція, яка може бути включена у проїзний квиток. Відповідно до положень Конвенції, кожен перевізник має право вимагати від відправника повітряноперевізний документ. Але відсутність, неправильність або втрата такого документу не впливає на дійсність договору перевезення. Низку статей Конвенції присвячено питанням відпові¬дальності перевізника, її межам і підставам звільнення від неї, а також положенням щодо позивної давності тощо. До глави 5 Конвенції увійшли положення стосовно комбінова¬них перевезень. Протоколом про поправки до Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, 28 вересня 1955 р., змінено та доповнено низку положень Конвенції 1929 р.
2. Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються особами, які не є перевізниками за договором, 18 вересня 1961 р., містить низку додаткових положень, які спочатку не було висвітлено у Варшавській конвенції. Насамперед, вона розмежовує поняття «перевізника за договором» і «фактичного перевізника»: «перевізник за договором» означає особу, яка уклала як Договірна Сторона, що підпадає під дію Варшавської конвенції, договір про перевезення з пасажиром або відправником; «фактичний перевізник» — це особа, яка не є перевізником за договором, але уповноважена перевізни¬ком здійснювати все перевезення або його частину. Відпо¬відно до Положень Конвенції, перший з них підпадає під дію правил Варшавської конвенції відносно всього перевезен¬ня, передбаченого в договорі; другий — лише відносно того перевезення, яке він здійснює; проведено розмежування їх відповідальності як за дії, так і за бездіяльність.
3.Конвенція для Уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, 28 травня 1999 р., є чинною для України . Названа Конвенція модернізує вищезазначені міжнародні акти. Її сфера застосування майже ідентична зі сферою, передбаченою Конвенцією 1929 р. Однак, на відміну від останньої, в її змісті зазначено, що при перевезенні поштових відправлень, перевізник несе відповідальність лише перед відповідною поштовою організацією.
У модернізованому акті значну увагу приділено організа¬ційним заходам, які є необхідними для здійснення повітря¬них перевезень, насамперед, підготовці документації, яка дещо відрізняється як за назвою, так і за змістом від тієї, що передбачена Конвенцією 1929 р. Зокрема, йдеться про інди¬відуальний або груповий документ, необхідний для переве¬зення пасажирів, та відомості, які він повинен містити.
Низку статей Конвенції 1999 р., як і Конвенції 1929 р., присвячено питанням відповідальності перевізника, її ме¬жам та підставам звільнення від неї, а також положенням щодо позивної давності тощо.
4.Конвенція про міжнародну цивільну авіацію, 7 грудня 1944 р., є чинною для України. Її положення застосовуються лише до цивільних повітряних суден і не поширюються на судна, що використовуються військовою, митною та поліцейською службами. Кожна з Договірних Сторін зобов'язується не використовувати цивільну авіацію з метою, яка є несумісною з даною Конвенцією. Вона встановлює низку положень щодо регулярних (нерегулярних) міжнародних сполучень, каботажу, заборонних зон, спрощення формальностей для прискорення навігації повітряних суден, а також правила про повітряний рух, митні, імміграційні процедури й порядок розслі¬дування повітряних пригод.