27. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном

Національне законодавство держав, як правило, містить норми, в яких вказує документи, що підтверджують громадянство особи. Наприклад, в Україні такими документами є паспорт, тимчасове посвідчення громадянина України, що видається відповідно до Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадяни­на України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р.

Правовий статус громадян України за кордоном визначаєть­ся: 1) законодавством держави їх перебування; 2) законодавством України; 3) нормами міжнародних угод; 4) загальними та спеціаль­ними принципами міжнародного права; 5) міжнародними право­вими звичаями. Громадянам України за кордоном державою їх пе­ребування надається певний обсяг прав відповідно до їхніх зако­нодавства та міжнародних договорів. Так, у правах та обов'язках стосовно особистого статусу, майнових зобов'язань вони прирів­нюються до громадян іноземної держави.

Принцип захисту громадян України, які перебувають за кордо­ном, з боку України передбачено її Конституцією. Він відображений і в Консульському статуті України від 2 квітня 1994 p., згідно із яким консул зобов'язаний вживати заходів для того, щоб грома­дяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, на­даними їм законодавством держави перебування, а також міжна­родними звичаями. У разі порушення прав громадян України кон­сул зобов'язаний вживати заходів для їх відновлення (ст. 20). Серед обов'язків, покладених на консула є, зокрема, охорона майна, що залишилося після смерті громадянина України. Якщо залишене майно повністю або частково складається з предметів, котрі можуть зіпсуватися, а також при надмірній дорожнечі збері­гання такого майна консул має право продати його і надіслати ви­ручені гроші за належністю (ст. 36). Спадкове майно може бути прийняте консулом для передачі спадкоємцям, які перебувають в Україні (ст. 37).

Консул інформує громадян України, які тимчасово перебува­ють у його консульському окрузі, про законодавство держави пе­ребування, а також про місцеві звичаї (ч. 1 ст. 25). Він має право без окремого доручення представляти в установах держави пере­бування громадян України, якщо вони, будучи відсутніми, не до­ручили вирішення справи іншій особі або не можуть захищати свої інтереси з інших причин. Це представництво триває доти, доки особи, яких представляють, не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів (ст. 26 Кон­сульського статуту України).

В інтересах громадян України, з метою удосконалення систе­ми захисту їхніх законних прав та інтересів на території третіх країн 7 червня 2001 р. було підписано Конвенцію держав - учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань (за участю Азербайджанської Республіки, Грузії, Республіки Мол­дова, Республіки Узбекистан). Україною цю Конвенцію ратифіко­вано 12 вересня 2002 р. Питання правового статусу громадян України за кордоном регулює й численна кількість консульських конвенцій.

Громадяни України можуть звертатися до компетентних орга­нів держави перебування за захистом порушених прав. Обмеження прав громадян України за кордоном вважається дискримінацією. До громадян України може застосовуватися реторсія. Деякі питан­ня щодо них можуть вирішуватися на основі взаємності.