
- •1. Поняття міжнародного приватного права.
- •2.Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві
- •3. Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
- •4. Система міжнародного приватного права.
- •5. Розвиток науки міжнародного приватного права.
- •6. Роль і завдання міжнародного приватного права, тенденції його розвитку
- •7. Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
- •8. Види джерел та їх загальна характеристика.
- •9. Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
- •10. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
- •11. Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •12. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
- •13. Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
- •14. Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
- •15. Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
- •16. Види колізійних норм
- •17. Основні формули прикріплення
- •18. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
- •19. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •20. Взаємність і реторсія
- •21. Встановлення змісту іноземного права
- •22. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •23. Критерії визначення особистого статуту фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •24. Основні принципи правового положення іноземців
- •25. Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця
- •26. Правовий статус іноземців в Україні, їх правоздатність та дієздатність
- •27. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •28. Особливості правового статусу біпатридів та апатридів.
- •29. Поняття юридичної особи як суб’єкта міжнародного приватного права.
- •30. Особистий статут і „національність” юридичної особи.
- •31. Загальна характеристика правового статусу іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні.
- •32. Правовий статус суб’єктів господарювання України за кордоном
- •33. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
- •34. Держава як суб’єкт майнових відносин
- •35. Імунітет держави та його види
- •36. Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
- •37. Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
- •38. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного приватного права.
- •39. Поняття і види речового права
- •40. Об’єкти речових прав в міжнародному приватному праві.
- •41. Цінні папери і оборотні документи
- •42. Відносини власності в міжнародному приватному праві.
- •43. Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
- •44. Застосування законодавства про націоналізацію.
- •45. Правове положення власності України і власності юридичних осіб за кордоном.
- •46. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •47. Міжнародний захист іноземних інвестицій.
- •48. Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
- •49. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •50. Умови зовнішньоекономічної угоди.
- •51. Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
- •52. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •53. Обов’язки покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів
- •54. Особливості договору в міжнародній торгівлі
- •55. Договір страхування, його характерні особливості.
- •56. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •57. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.
- •58. Міжнародні залізничні перевезення.
- •59. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •60. Міжнародні повітряні перевезення.
- •61. Поняття і основні особливості інтелектуальної власності як об’єкта міжнародно-правового захисту.
- •62. Міжнародно-правова охорона авторських прав.63. Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
- •64. Колізійно-правові питання зобов’язань із заподіяння шкоди.
- •66. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
- •67. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення.
- •68. Правовідносини між подружжям.
- •69. Правовідносини між батьками і дітьми.
- •Глава 7. Міжнародні сімейні правовідносини «з іноземним елементом»
- •70. Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві.
- •71. Опіка і піклування.
- •72. Колізійно-правове регулювання шлюбно-сімейних відносин.
- •73. Трудові відносини з іноземним елементом та джерела їх регулювання.
- •74. Колізійно-правове регулювання міжнародних трудових відносин.
- •75. Питання соціального забезпечення в міжнародному приватному праві.
МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО
1. Поняття міжнародного приватного права.
У світі існує 214 правових систем.
Універсального визначення поняття міжнародного приватного права немає.Міжнародне приватне право виникло досить давно. До 1834 року ця галузь права називалась "Conflict of Law” (конфлікт законів або права). Тут виникала суперечка щодо вірного розуміння цього терміну – розуміти його як "конфлікт законів” або як "конфлікт права”.В міжнародному приватному праві може виникнути конфлікт двох або більше правових систем щодо врегулювання окремої справи. В історичному аспекті деякі з таких конфліктів призводили до війни між конфліктуючими державами.В 1834 році американський суддя Джозеф Старрі увів термін "International Private Law” ("Public” встановлює межі розповсюдження "private”).
Приклад, громадянин однієї держави позичає гроші у громадянина іншої держави. Але в певний час гроші не повертає (тоді застосовується сфера регулювання "public”). "Public” виникає тоді, коли виникають певні правовідносини. При позичці грошей правовідносини не виникають і, тоді – це сфера регулювання "private”.
Міжнародне приватне право – галузь права, що регулює правовідносини, ускладнені іноземним елементом, які виникають змінюються та припиняються у цивільно-правовій сфері(цивільні, сімейні, спадкові та трудов)і, коли хоча б однією зі сторін таких правовідносин є особа (і фізична й юридична).
Міжнародне приватне право – це система колізійно-правових та уніфікованих матеріально-правових (та двосторонні договори), що регулюють цивільно-правові відносини, ускладнені іноземним елементом.
Отже, об’єктом міжнародного приватного права є врегулювання правовідносин, ускладнених іноземним елементом. Коли правовідносини не ускладненііноземним елементом застосовується цивільне право, коли правовідносини ускладнені іноземним елементом застосовуються приватне право.
Міжнародність полягає у тому, що цивільно-правові відносини перестають регулюватися виключно одним (національним) правом, оскільки вони містять іноземний елемент, відносини виходять „за межі свого” права, тобто вони лежать поза сферою юрисдикції однієї держави. На регулювання таких відносин починаю претендувати ще, щонайменше, один правопорядок. На шляху регулювання таких відносин, ускладнених іноземним елементом, вирішується проблема вибору компетентного правопорядку, або правової системи за допомогою якої можна об’єктивно, з урахуванням міжнародного характеру врегулювання.
Публічне міжнародне право регулює відносини між державами і міжнародними організаціями. Міжнародне приватне право – цивілістичні відносини громадян та організацій – юридичних осіб за участю “іноземного елементу”. Ці галузі взаємопов’язані. Обидві регулюють міжнародні відносини. За чинною доктриною приватне міжнародне право не повинно суперечити принципам публічного міжнародного права.
Однак поділ міжнародного права на публічне і приватне не можна вважати безпідставним. Міжнародне приватне право, як зазначається в літературі, існує в межах національного права і саме цим відрізняється від міжнародного публічного права – єдиного для держав, які є сторонами відповідних міжнародних нормативно-правових актів. Необхідність, зокрема, останнього, як уже зазначено, безперечна. Які відносини потребують урегулювання нормами цього права? Це, передусім, відносини так званого приватного характеру, суб’єкти яких автономні і юридично рівноправні, тобто цивільно-правові.
В цьому випадку “цивільне право” розуміється зазвичай в узагальненому змісті тому, що в різних країнах в залежності від визнаної в них системі використовуються різноманітні терміни. Поряд з “цивільним правом” в деяких країнах зберігається поняття “приватне право”, започатковане ще за часів стародавнього Риму. У США застосовується термін “ділове право” (bisness-law). В країнах дуалістичної системи існує поділ на цивільне і торгове право (ФРН, Франція). В Україні і деяких інших державах крім цивільного виділяються також трудове, сімейне, господарське право.
Відрізняються в різних державах і підходи до складу норм міжнародного приватного права. Дослідники зазначають, що у Франції доктрина відносить до цієї галузі передовсім норми про громадянство, правове становище іноземців у Франції (в’їзд, перебування іноземців, їх майнові та інші права), а також колізії законів і колізії в області юрисдикції.Бельгійська доктрина загалом поділяє традиційні підходи французьких юристів, доволі близькі до них також деякі італійські автори (наприклад, Т.Баларіно).
Німецькі правники зводять міжнародне приватне право до колізійного. Англійські автори, даючи визначення міжнародного приватного права, доходять висновку, що воно є тією частиною права, яка починає діяти, коли питання, що розглядається судом, стосується факту, події чи угоди, які знаходяться в такому тісному зв’язку з іноземною системою права, що виникає необхідність звернутися до цієї системи. Таким чином, у працях англійських, а також американських авторів розглядаються як колізійні питання, так і питання підсудності, тобто правила про те, які спори за участю іноземних елементів мають розглядатися місцевими судами, а які – судами інших держав.
Учасниками приватних відносин виступають здебільшого фізичні і юридичні особи, однак міжнародне приватне право регулює також відносини за участю держави чи інших суб’єктів міжнародного публічного права, якщо другою стороною такого відношення є фізична чи юридична особа.
Отже міжнародне приватне право можна визначити як сукупність національних та міжнаціональних норм, що регулюють різноманітні майнові, особисті, трудові, сімейні і процесуальні відносини, які виникають у сфері міжнародного спілкування між фізичними і юридичними особами, а також їх відносини зазначеного характеру з державними і міжнародними організаціями.
Як зазначається в літературі, нині на розвиток міжнародного приватного права впливають процеси, пов’язані з міжнародним господарським оборотом. Вони дістають вияв, по-перше, у прагненні розвинутих держав до зближення і, по-друге, у формуванні єдиного європейського економічного простору. А це веде до появи уніфікованих правових норм. Загального визнання набуває поява у правовому просторі відокремленої від національних систем права сукупності юридичних норм, що регулюють міжнародні господарські зв’язки.
Щодо природи норм міжнародного приватного права в літературі висловлювалися різні думки. За однією з них міжнародне приватне права є частиною міжнародного публічного права, за іншою – цього права не існує, а є внутрішнє законодавство, що стосується іноземців. Дехто з правників вважає, що міжнародне приватне право слід розуміти як поєднання внутрішнього законодавства і міжнародного публічного права. Але переважним, мабуть, є погляд, який зводиться до того, що оскільки міжнародне приватне право має свій предмет та методи регулювання, воно є галуззю права. Крім того, це, насамперед, внутрішнє право держави. Тому можна зробити висновок: у нашій державі функціонує така галузь права як міжнародне приватне право України.