Статистичний графік – це рисунок (креслення), який описує статистичні сукупності (їх обсяг, структуру, зміст в часі, розподіл в просторі) умовною мовою геометричних образів або знаків.  ^ Він повинен містити такі основні елементи:  1) поле графіку;  2) графічний образ;  3) орієнтири простору;  4) мас­штабні орієнтири;  5) експлікацію (легенду) графіку. ^ Поле графіку характеризує його формат, тобто розмір пропорції сторін. Розмір графіку залежить від його призначення. Вважається, що найбільш оптимальним для глядача графіку є співвідношенням сторін від 1:1,3 до 1:1,5. У багатьох випадках зручною є квадратна форма графіка. Графічний образ – це сукупність знаків, за допомогою яких зображуються статистичні дані. Це основа графіку. Знаки можуть бути різними: лінії, точки, площинні геометричні фігури (прямокутники, квадрати, круги), об’ємні геомет­ричні фігури, а також іноді й негеометричні фігури у вигляді силуетів або рисунків предметів. Статистичні дані можна зо­бразити за допомогою різних графічних образів, тому вони мають відповідати меті графіку і бути найбільш виразними для зображення даних. ^ Орієнтири простору визначають розміщення графічного образу на полі графіку. Вони можуть мати вигляд системи ко­ординат або географічних орієнтирів (контури річок, лінії бе­регів, морів) або адміністративних кордонів. ^ Масштабні орієнтири за допомогою системи масштабних шкал надають графічному образу кількісне значення. Мас­штабною шкалою називають лінію, окремі точки якої мо­жуть бути прочитані як певні числа відповідно до прийня­того масштабу. Масштаб графіку – це умовна міра переве­дення числової величини в графічну. Масштабні шкали можуть бути прямолінійними і криволінійними (круговими), рівномірними і нерівномірними. У статистичних графіках частіше за все застосовуються прямолінійні шкали, а кри­волінійні – у секторних діаграмах. Шкала є рівномірною, ко­ли рівним числовим інтервалам відповідають рівні графічні інтервали, тобто якщо числа збільшуються удвічі, то й відрізки також збільшуються удвічі. Масштаб рівномірної шкали – це лінійна міра, тобто кількість міліметрів у відрізку, який прийнято за одиницю числового значення статистич­ного показника. Чим довше відрізок, який прийнято за чис­лову одиницю, тим крупніше масштаб. Масштаб обчислю­ють шляхом ділення довжини масштабної шкали на макси­мальний розмір відображуваного показника. Якщо рівним інтервалам відповідають нерівні графічні інтервали, то масштабна шкала буде нерівномірною. В ста­тистичних графіках як нерівномірні шкали застосовуються логарифмічні шкали, в яких відрізки пропорційні не числам, а їх логарифмам. ^ Експлікація (легенда) графіку – це словесне пояснення розміщення на графіку геометричних фігур та способів зображення, його змісту. Експлікація графіку включає до себе: назву графіку (загальний заголовок),словесні пояснення умовних позначень, окремих елементів графічного образу, назву одиниць виміру параметрів, надписи вздовж масштабних шкал тощо. Загаль­ний заголовок графіку повинен в стислій формі розкривати основний зміст зображених даних. Експлікація графіку – це другий основний елемент графіку після графічного образу, тому що без нього графік не можна прочитати і зрозуміти. Графіки, які використовуються в статистиці, можна класифікувати по-різному. ^ Графіки в статистиці використовуються головним чином з метою: 1) порівняння однойменних показників різних об’єктів або територій; 2) характеристики структури явищ та їх структурних зру­шень; 3) характеристики варіаційних рядів розподілу; 4) вивчення зміни величини явища в часі; 5) вивчення взаємозалежності між явищами; 6) наочного зображення розподілу явищ по території. 

1. Поняття про статистичні графіки

2. Основні елементи статистичних графіків

3. Види графіків та правила їх побудови

1. Поняття про статистичні графіки

Статистичні дані можна зобразити різними способами. Найбільш наочне зображення дає застосування графіків.

Графіком у статистиці називають наочне зображення статистичних величин за допомогою геометричних фігур.

Графічний засіб зображення статистичних даних доповнює статистичні таблиці, а іноді й замінює їх. За допомогою графіків статистичний матеріал стає більш зрозумілим, краще усвідомлюється і запам`ятовується. Графіки мають велике значення у справі оперативного керівництва, тому при наведенні даних про стан злочинності органами внутрішніх справ обов`язково використовуються графіки.

Графічний метод в статистиці нараховує більш 200 років. Вважається, що перші дані про техніку складання статистичних графіків знаходяться у роботі англійського економіста У.Плейфейра “Комерційний та політичний атлас”, яка була вперше надрукована у 1786 р. Потім вона виходила в світ ще двічі (у 1787 і 1801 рр.). В цій роботі використовувалися лінійні, секторні та стовпчикові діаграми. Вона ґрунтувалась на використанні сучасних досягнень математичної науки. Усі графіки у книзі були виконані на достатньо високому графічному рівні.

Протягом ХІХ сторіччя (особливо у другій його половині) питання використання графічного зображення у статистиці неодноразово висвітлювалося в літературі. Воно було предметом обговорення на багатьох міжнародних статистичних конгресах.: на 3-м у 1857 р. в м. Віні, 7–м у 1869 в м. Гаазі, і 8-м у 1872 р. в м. Петербурзі. На VІІІ Міжнародному статистичному конгресі в Петербурзі вперше в історії статистики була зроблена і обговорена доповідь щодо теорії графічних зображень берлінського статистика Швабе. Доповідь мала назву “Теорія графічни

х зображень”.

У 1879 р. була надрукована робота французького вченого-фізіолога проф. Марея, в якій детально обговорювалися різні методи застосування графічних методів в науково-статистичних дослідженнях[42]. Хоча книга була написана на матеріалах статистичної обробки медичних і фізіологічних спостережень, вона була науковим і практичним посібником щодо застосування графічних методів в статистиці. В цій роботі підкреслювалося, що графік не лише засіб ілюстрації наслідків дослідження, а й знаряддя проведення самого дослідження.

У 1887 р. російський статистик Ю.Е.Янсон у другому виданні учбового курсу “Теорія статистики” виклав теорію графічного способу аналізу і викладання статистичних даних.

На початку XX сторіччя видатний німецький вчений-фізик Ф.Аербах в роботі про графічні зображення, яка була надрукована у 1914 роціі писав, що графічний метод робе тріумфальну поступь у науці. Він вперше звернув увагу на те, що графічні методи – це специфічна мова, і визначив значення графічного метода як посередника між спостереженням і дедуктивним мисленням. Ф.Аербах підкреслював, що важко представити наукову статтю без графічного зображення, якщо в ній мова йде або про дійсні виміри, або про теоретичні співвідношення.

Побудувати простий графік було справою дуже складною, посильною лише для професіоналів. Тому дуже рідко на території колишнього Радянського Союзу з`являлися монографічні видання по використанню графічного зображення в статистиці. Зараз побудувати графік за допомогою сучасної техніки не складно. Тому що мова графіку відноситься до мовних система, тобто розвиток графічного методу пов`язано з розвитком семіотики, науки про знаки та знакові системи, яка склалась як наука у 30-х роках ХХ сторіччя. На відповідному етапі розвиток теорії графіків та науки семіотики було пов`язано і з розвитком математичної логіки.

До статистичних графіків ставляться такі основні вимоги :

1) графіки повинні абсолютно точно відображати вихідні дані;

2) бути наочними і зрозумілими;

З) повинні бути художньо оформленими.