3. Засоби відновлення та стимулювання працездатності в системі підготовки

Н.І. Волков виділяє такі види відновлення спортсмени: поточне (спостереження під час роботи), термінове (за закінченням навантаження) і відставлений (багато годин після роботи), а як і після хронічнихперенапряжений (званестресс-восстановление). Слід відзначити, що названі реакції здійснюються і натомість періодичного відновлення, обумовленого витратою енергії за умов нормальної життєдіяльності. Його характер значною мірою визначається функціональним станоморганизма.Чіткі ставлення до динаміці відбудовних процесів за умов спортивної діяльності необхідні організації раціонального використання коштів відновлення. Так, функціональні зрушення, що розвиваються у процесі поточного відновлення, спрямовані забезпечення підвищених енергетичних вимог організму, отримати відшкодування посиленого витрати біологічної енергії, у процесі м'язової діяльності. У відновленні енергетичних витрат центральне останнє місце посідають метаболічні перетворення.Співвідношенняенерготрат організму, що потім їхнє поновлення у процесі роботи дають можливість розділити фізичні навантаження на 3 діапазону: 1) навантаження, у яких виявляється достатнімаеробное забезпечення роботи; 2) навантаження, у яких поруч ізаеробним забезпеченням роботи використовуютьсяанаеробние джерела, але ще перевиконаний межа збільшення поставки кисню до працюючих м'язів; 3) навантаження, у яких енергетичні потреби перевищують можливості поточного відновлення, що супроводжується швидко мерехтливимутомлением.Значення коштів, здатних стимулювати поточне відновлення і під час навантажень третього діапазону для спортивної практики, важко переоцінити. До до їх числа належить харчування насверхдлинних дистанціях у бігунів, лижників і ходоків, на трасахмарафонскихпропливов у плавців. Важливо як і використовувати відбудовні кошти в від інших ситуаціях, де має місце навантаження третього діапазону.У окремих видах спорту з оцінки ефективності відбудовних заходів доцільний аналіз різних показників нервово-м'язового апарату, використання психологічних тестів. Використання на практиці роботи з спортсменами класу поглиблених обстежень із застосуванням великого комплексу засобів і методів дозволяє оцінювати ефективність попередніх відбудовних заходів і безпомилково визначати тактику наступних.

Билет №6

1. Загальна характеристика методології в теорії спортивного тренування.

У спортивному тренуванні під терміном метод слід розуміти спосіб застосування основних засобів тренування і сукупність прийомів і правил діяльності спортсмена і тренера. У процесі спортивного тренування використовуються дві великі групи методів: 1) загальнопедагогічні, що включають словесні та наочні методи; 2) практичні, включають метод строго регламентованого вправи, ігровий і змагальний методи.  До словесних методів, що застосовуються у спортивному тренуванні, ставляться розповідь, пояснення, бесіда, аналіз, обговорення та ін Вони найбільш часто використовуються в лаконічній формі, особливо в процесі підготовки кваліфікованих спортсменів, чому сприяють спеціальна термінологія, поєднання словесних методів з наочними. Ефективність тренувального процесу багато в чому залежить від умілого використання зазначень, команд, зауважень, словесних оцінок і роз'яснень.  До наочним методам, які використовуються в спортивній практиці, відносяться: 1) правильний в методичному відношенні показ окремих вправ і їх елементів, який зазвичай проводить тренер або кваліфікований спортсмен, 2) демонстрація навчальних фільмів, відеозапису техніки рухових дій займаються, тактичних схем на макетах ігрових майданчиків і полів та ін; 3) застосування найпростішихорієнтирів, які обмежують напрямок рухів, долає відстань і ін; 4) застосування світлових, звукових і механічних лідируючих пристроїв, в тому числі і з програмним управлінням і зворотним зв'язком. Ці пристрої дозволяють спортсмену отримати інформацію про темпорітмових, просторових і динамічних характеристиках рухів, а іноді й забезпечити не тільки інформацію про рухи і їх результати, а й примусову корекцію рухової дії. В процесі спортивного тренування вправи використовуються в рамках двох загальних методів  1) безперервного (дистанційного);  2) інтервального і можуть виконуватись як у рівномірному, так і в змінному режимі. В залежності від підбору вправ та особливостей їх використання, тренування може носити узагальнений (інтегральний) та вибірковий (переважний) характер. При загальному впливі здійснюється паралельне (комплексне)удосконалення якостей, які обумовлюють рівень підготовленості спортсмена, а при вибірковому - переважає розвиток окремих якостей. При рівномірному режимі використання будь-якого із методів інтенсивність роботи є постійний при змінному – варіюючою, де безперервний метод використовується для підвищення аеробних можливостей, розвитку спеціальної витривалості в роботі на середні та великі дистанції. Наприклад, гребля на 5000 та 10000 з постійною швидкістю при частоті скорочення серця 145-160 уд./хв.., біг на дистанціях 10000 та 20000 м. при такій же частоті скорочень серця. В залежності від тривалості частин вправ, виконуємих з великою або меншою інтенсивністю, особливостей їх сполучення, інтенсивністю роботи при виконанні окремих частин можна досягти впливу на організм спортсмена в напрямку підвищення швидкісних можливостей розвитку різних видів витривалості, удосконалення особистих особливостей, які визначають рівень спортивних досягнень в різних видах спорту.