1. Змагання, як основа специфіки спорту.

Змагання - важливий фактор пізнання людських можливостей і формування етичних взаємовідносин , а також форма спілкування між людьми або групами людей.Змагання визначаються як спеціальна сфера , в якій здійснюється діяльність спортсмена , що дозволяє об'єктивно порівнювати певні його здібності і забезпечити їх максимальні проявиМета спортивних змагань - виявлення найсильніших спортсменів та команд , вдосконалення спортивної майстерності в цілому , пропаганда фізичної культури і спорту , об'єктивна оцінка діяльності спортивних організацій , тренерів , спортсменів , суддів.Спорт як специфічна форма культури і одна із сторін культурної діяльності має виражену змагальне начало , яка сприяє розвитку і прояву фізичних і психічних якостей людини. Змагання - соціальний феномен , без якого не мислиться існування спорту. Тому сам спорт можна частково розглядати як діяльність для забезпечення функціонування та розвитку змагань .Спортивні змагання як явище соціального життя підкоряються основним принципам , що діють у будь змагальної діяльності ( праці, навчанні та ін): Гласність , порівнянність результатів і можливість практичного повторення досвіду. Гласність забезпечується різнобічною інформацією , присутністю глядачів. Це створює умови для громадського контролю за поведінкою змагаються , служить однією з форм обміну досвідом. Порівнянність результатів забезпечується дією правил змагань , об'єктивними способами реєстрації спортивних досягнень , рівністю умов для всіх змагаються. Можливість повторення досвіду в змаганнях визначається їх періодичністю , традиційністю , стабільністю календаря , правилами відбору та допуску до змагань. Цей принцип має значення не тільки для зростання та стабілізації на високому рівні спортивної майстерності , але й активізує всю змагальну діяльність . Спортивне змагання є засобом досягнення і формою прояву фізичної досконалості особистості .Спортивні досягнення і тенденції їх розвиткуСпортивне досягнення , як правило , характеризується перемогою над суперником , оцінюваної в балах , голах , окулярах ; демонстрацією результатів , виражених у показниках часу , відстані , маси , точності ураження цілі , більш якісним виконанням складних рухових комбінацій з оцінкою їх композиції і т.д.Спорт немислимий без прагнення до вищих ( абсолютним ) досягненням , які є як би еталоном оцінки резервних можливостей , як окремої людини , так і спільноти людей в цілому. Однак особливості спорту та його показників у вигляді спортивних досягнень полягають в тому , що якщо сьогодні абсолютні досягнення під силу вузькій групі видатних спортсменів , то через кілька років вони стають надбанням все більш і більш широкої маси що займаються.

2. Характер спортивних вправ.

Фізичні вправи є основним засобом фізичного виховання людей різного віку. За їх допомогою вирішуються завдання, спрямовані на всебічний фізичний розвиток дітей; формуються вміння та навички у таких життєво важливих рухах, як ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння та ін.; розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила, гнучкість, витривалість). Виконання фізичних вправ пов'язане з активним сприйманням навколишнього середовища, з орієнтуванням у просторі, проявом вольових якостей та різноманітних емоційних переживань. Кожна фізична вправа має свій зміст (характер) і форму. Зміст фізичної вправи – це сукупність якостей і процесів (фізіологічних психічних та ін.), що визначають її вплив на дієздатність організму, на формування вмінь та навичок, на фізичний розвиток людини. Зміст фізичної вправи характеризується різно­манітними процесами в організмі: підвищенням функції дихан­ня, кровообігу, посиленням обміну речовин, активізацією функції нервової системи та ін. Педагогічний зміст фізичних вправ роз­кривається в їхньому впливі на фізичний та духовний розвиток дитини.Форма фізичної вправи — це її зовнішня і внутрішня структура. Внутрішня структура характеризується взаємозв'язком різно­манітних процесів в організмі людини під час виконання певного руху. Зовнішня структура характеризується співвідношенням просторових, часових та динамічних параметрів рухів.Зміст і форма фізичної вправи взаємопов'язані. Так, з розвит­ком фізичних якостей (зміст вправи) з'являється можливість оволодіти досконалими формами рухових дій. А форма фізичної вправи, в свою чергу, може впливати на її зміст. Більш досконала форма рухових дій дає можливість повніше виявити фізичні здібності. Техніка фізичних вправ – це способи виконання рухових дій, покликані підвищити їх ефективність. У вузькому розумінні тех­ніка - найраціональніший спосіб виконання вправ.Досконале оволодіння технікою фізичних вправ підвищує їх результативність. Розрізнюють основу, основну ланку та деталі техніки.Основа техніки – це основний механізм, що характеризуєть­ся співвідношенням головних фаз руху, без яких вправу не мож­на виконати. Основна ланка техніки — найважливіша частина основного механізму кожного руху. Наприклад, для стрибків у довжину з місця це буде відштовхування обома ногами з одночасним ма­хом рук вперед-угору. Деталі техніки - її другорядні елементи, які не порушують основного механізму руху. Індивідуальність техніки фізичної вправи у кожної дитини виявляється в різному виконанні окремих деталей техніки. Це залежить від індивідуальних морфологічних та функціональних її особливостей та умов, в яких ця вправа виконується.Техніка виконання фізичної вправи відрізняється просторовими, часовими та просторово-часовими характеристиками.Просторові характеристики дозволяють визначити початкове положення тіла, кінцеве та проміжне між початковим та кінце­вим (власне рухова дія).