1. Загальна характеристика методології в теорії спортивного тренування.

У спортивному тренуванні під терміном метод слід розуміти спосіб застосування основних засобів тренування і сукупність прийомів і правил діяльності спортсмена і тренера. У процесі спортивного тренування використовуються дві великі групи методів: 1) загальнопедагогічні, що включають словесні та наочні методи; 2) практичні, включають метод строго регламентованого вправи, ігровий і змагальний методи.  До словесних методів, що застосовуються у спортивному тренуванні, ставляться розповідь, пояснення, бесіда, аналіз, обговорення та ін Вони найбільш часто використовуються в лаконічній формі, особливо в процесі підготовки кваліфікованих спортсменів, чому сприяють спеціальна термінологія, поєднання словесних методів з наочними. Ефективність тренувального процесу багато в чому залежить від умілого використання зазначень, команд, зауважень, словесних оцінок і роз'яснень.  До наочним методам, які використовуються в спортивній практиці, відносяться: 1) правильний в методичному відношенні показ окремих вправ і їх елементів, який зазвичай проводить тренер або кваліфікований спортсмен, 2) демонстрація навчальних фільмів, відеозапису техніки рухових дій займаються, тактичних схем на макетах ігрових майданчиків і полів та ін; 3) застосування найпростішихорієнтирів, які обмежують напрямок рухів, долає відстань і ін; 4) застосування світлових, звукових і механічних лідируючих пристроїв, в тому числі і з програмним управлінням і зворотним зв'язком. Ці пристрої дозволяють спортсмену отримати інформацію про темпорітмових, просторових і динамічних характеристиках рухів, а іноді й забезпечити не тільки інформацію про рухи і їх результати, а й примусову корекцію рухової дії. В процесі спортивного тренування вправи використовуються в рамках двох загальних методів  1) безперервного (дистанційного);  2) інтервального і можуть виконуватись як у рівномірному, так і в змінному режимі. В залежності від підбору вправ та особливостей їх використання, тренування може носити узагальнений (інтегральний) та вибірковий (переважний) характер. При загальному впливі здійснюється паралельне (комплексне)удосконалення якостей, які обумовлюють рівень підготовленості спортсмена, а при вибірковому - переважає розвиток окремих якостей. При рівномірному режимі використання будь-якого із методів інтенсивність роботи є постійний при змінному – варіюючою, де безперервний метод використовується для підвищення аеробних можливостей, розвитку спеціальної витривалості в роботі на середні та великі дистанції. Наприклад, гребля на 5000 та 10000 з постійною швидкістю при частоті скорочення серця 145-160 уд./хв.., біг на дистанціях 10000 та 20000 м. при такій же частоті скорочень серця. В залежності від тривалості частин вправ, виконуємих з великою або меншою інтенсивністю, особливостей їх сполучення, інтенсивністю роботи при виконанні окремих частин можна досягти впливу на організм спортсмена в напрямку підвищення швидкісних можливостей розвитку різних видів витривалості, удосконалення особистих особливостей, які визначають рівень спортивних досягнень в різних видах спорту.