1. Становлення, структура і предмет «Основ спортивного тренування».

Основна мета спортивного тренування — забезпечити високий рівень здоров'я спортсменів, оволодіння спортивною технікою, виховання моральних та вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності) і на цій основі — досягнення високих показників в обраному виді спорту. Все це обов'язково має передбачати навчання й тренування спортсменів будь-якої підготовленості — від новачка до майстра спорту. Источниками возникновения и развития теории и методики физического воспитания являются]: 1)практика общественной жизни. Потребность общества б хоро­шо физически подготовленных людях вызвала стремление познать закономерности физического воспитания и на их основе строить систему управления физическим совершенствованием человека 2)практика физического воспитания. Именно в ней проверя­ются на жизненность все теоретические положения, могут рож­ даться оригинальные идеи, побуждающие теорию и методику физического воспитания к разработке новых положений; 3)прогрессивные идеи о содержании и путях воспитании гармонически развитой личности, которые высказывались фило­софами, педагогами, врачами разных эпох и стран; 4)постановления правительства о состоянии и путях совершен­ствования физической культуры в стране;5)результаты исследований как в области теории и методики физического воспитания, так и в смежных дисциплинах.Изучение любой учебной дисциплины, как правило, начина­ется с освоения ее понятийного аппарата, т.е. со специфических профессиональных терминов и понятий.

2. Структура багаторічного процесу занять спортом

Багаторічна спортивна підготовка поділяється на п'ять етапів: 1) початкової підготовки; 2) попередньої базової підготов - ки; 3) спеціалізованої базової підготовки; 4) максимальної реа - лізації індивідуальних можливостей; 5) збереження досягнень (за В.М. Платонову). У більш спрощеною схемою прийнято розгляда - вать три етапи спортивної підготовки: початкової, попередньої та спеціалізованої. В сучасній спортивній педагогіці існує також класифікація, що виділяє такі етапи як 1) началь - ної підготовки; 2) попередньої підготовки; 3) цілеспрямованої підготовки; 4) спортивного вдосконалення.Кожен з етапів багаторічної підготовки має досить чітко окреслені цілі, завдання та зміст.Етап початкової підготовки. Завданнями цього етапу є зміцнення здоров'я дітей, різнобічна фізична підготовка, усунення недоліків у рівні фізичного розвитку, навчання техніці обраного виду спорту і техніці різних допоміжних і спеціально-підготовчих установ.Річний об'єм роботи у юних спортсменів на етапі початкової підготовки невеликий і звичайно коливається в межах 100-150 г і значною мірою залежить від тривалості етапу початкової підготовки, яка, у свою чергу, зв'язана з часом початки зайнятості - тий спортом. Якщо, наприклад, дитина почала займатися спортом ра - але, у віці 6-7 років, то тривалість етапу може становити 3 роки, з відносно невеликим обсягом роботи протягом кожного з них (наприклад, перший рік - 80 год, другий - 100, третій - 120 год). Якщо ж майбутній спортсмен приступив до занять пізніше, напри - заходів, в 9-10 років, то етап початкової підготовки часто скорочується до 1,5-2 років, а обсяг роботи, з урахуванням ефекту попередніх занять фі зической культурою в школі, може відразу досягти 200-250 год протягом року.Етап попередньої базової підготовки. Основними завдан - чами тренування на цьому етапі є різнобічний розвиток фі - зических можливостей організму, зміцнення здоров'я юних спорт - сменов, усунення недоліків у рівні їх фізичного розвитку і фізичної підготовленості, створення рухового потенціалу, що передбачає освоєння різноманітних рухових навичок (у тому числі відповідних специфіці майбутньої спортивної спеціа - лізації). Особлива увага приділяється формуванню стійкого інтересу юних спортсменів до цілеспрямованої багаторічної спор - тивної підготовки.Етап спеціалізованої базової підготовки. На початку цього етапу основне місце продовжують займати загальна і допоміжна підготовка, широко застосовуються вправи із суміжних видів спорту, удосконалюється їхня техніка. У другій половині етапу під - готування стає більш спеціалізованою. Тут, як правило, визначається предмет майбутньої спортивної спеціалізації, причому спортсмени часто приходять до неї через тренування в суміжних номе - рах програми. Наприклад, майбутні велосипедисти-спринтери внача - ле часто спеціалізуються в шосейних гонках, майбутні марафонці - в бігу на короткі дистанції.У видах спорту, де є змагання на спринтерських дистан - циях, у швидкісно-силовьгх та складно-координаційних видах, сліду - ет обережно виконувати великі обсяги роботи, спрямованої на підвищення аеробних можливостей. Спортсмени у віці 13-16 років легко справляються з такою роботою, в результаті у них різко повыша - ються можливості аеробної системи енергозабезпечення і на цій основі різко зростають спортивні результати. Тому в практиці тренування в цьому віці часто планують виконання великих обсягів роботи з відносно невисокою інтенсивністю.Досвід останніх років переконливо показує, що такий підхід правомірний по відношенню до спортсменів, схильним до дос - тижениям у видах спорту, переважно пов'язаних з проявом витривалості.Етап максимальної реалізації індивідуальних можливо - стей передбачає досягнення максимальних результатів у видах спорту та номерах програми, обраних для поглибленої спеціалізації.