- •Становлення, структура і предмет «Основ спортивного тренування».
- •2. Структура підготовленості спортсменів.
- •3. Основи управління в спортивному тренуванні.
- •Об’єкт, мета, функції теорії спорту
- •Технічна підготовленість спортсменів
- •Контроль в спортивному тренуванні.
- •Поняття «спорт», «спортивне змагання», «спортивний рух»,«спортивна діяльність».
- •2. Фізична підготовленість спортсменів
- •«Спортивна підготовка», «спортивне тренування»,«система спортивних тренувань».
- •Тактична підготовленість спортсменів
- •Планування та облік в спорті
- •«Спортивні досягнення», «спортивні результати», «спортивнакваліфікація».
- •Психічна підготовленість спортсменів
- •Засоби відновлення та стимулювання працездатності в системі підготовки
- •Загальна характеристика методології в теорії спортивного тренування.
- •Завдання, етапи і основні методи технічної підготовки спортсмена.
- •Побудування системи підготовки і змагальної діяльності у зв’язку з факторами навколишнього середовища.
- •Джерела спортивної діяльності, мета спортивних досягнень
- •Оволодіння тактичними діями
- •Матеріально-технічне, наукове та організаційно-педагогічнезабезпечення підготовки і змагань.
- •Класифікація видів спорту.
- •Вдосконалення тактичного мислення
- •Стомлення та відновлення при напруженні м’язової діяльності
- •Змагання, як основа специфіки спорту.
- •Практична реалізація тактичної підготовки.
- •Адаптація в спортивному тренуванні.
- •Методи спортивної діяльності.
- •Розвиток швидкісних якостей.
- •Інтегральна підготовленість спортсменів.
- •Функції спорту, його місце в системі суспільних відношень.
- •Розвиток сили
- •Загальні основи управління рухами та спортивно-технічного вдосконалення.
- •Сутність спортивних змагань і особливості змагальної діяльності спортсменів.
- •Розвиток витривалості.
- •Технічна підготовленість спортсменів.
- •Визначення результатів змагання та умови їх проведення, яківпливають на змагальну діяльність спортсменів.
- •Підвищення аеробних та анаеробних можливостей.
- •Фізична підготовленість спортсменів.
- •Структура та особливості змагальної діяльності.
- •2.Розвиток гнучкості
- •3.Тактична підготовленість спортсменів.
- •Змагання в системі підготовки спортсменів.
- •Вдосконалення координаційних можливостей.
- •Психічна підготовленість спортсменів.
- •Мета і завдання спортивного тренування.
- •Основні напрямки психологічної підготовки спортсменів.
- •3.Розвиток швидкісних якостей.
- •Засоби спортивного тренування.
- •Формування мотивації занять спортом.
- •Розвиток сили.
- •Методи спортивного тренування.
- •Основи структури тренувального процесу і методика побудови знань.
- •Розвиток витривалості.
- •Принципи спортивного тренування.
- •Структура мікроциклів та мезоциклів.
- •Підвищення аеробних та анаеробних можливостей.
- •Характер спортивних вправ.
- •Структура тренувального процесу в макроциклах, в періодах етапу підготовки.
- •3.Розвиток гнучкості
- •Становлення, структура і предмет «Основ спортивного тренування».
- •2. Структура багаторічного процесу занять спортом
- •Вдосконалення координаційних можливостей.
- •Об’єкт, мета, функції теорії спорту
- •2. Структура багаторічного процесу занять спортом
- •3.Основні напрямки психологічної підготовки спортсменів.
- •Поняття «спорт», «спортивне змагання», «спортивний рух»,«спортивна діяльність».
- •3.Формування мотивації занять спортом.
- •«Спортивна підготовка», «спортивне тренування»,«система спортивних тренувань».
- •Методиекспериментально-емпіричного рівня пізнання.
- •Змагання в системі підготовки спортсменів.
- •«Спортивні досягнення», «спортивні результати», «спортивнакваліфікація».
- •Метод теоретичного рівня пізнання.
- •Мета і завдання спортивного тренування.
- •Загальна характеристика методології в теорії спортивного тренування.
- •3. Засоби спортивного тренування.
- •Джерела спортивної діяльності, мета спортивних досягнень
- •Стратегія. Тактика та техніка змагальної діяльності
- •Методи спортивного тренування.
- •Класифікація видів спорту.
- •3. Принципи спортивного тренування.
- •Змагання, як основа специфіки спорту.
- •Характер спортивних вправ.
- •Характеристика навантажень, які застосовуються в спортивному тренуванні.
- •Методи спортивної діяльності.
- •Інтенсивність тренування, тривалість спортивних вправ, інтервали відпочинку
- •Змагання, як основа специфіки спорту.
3.Розвиток швидкісних якостей.
Швидкісні якості людини виявляються в його здатності виконувати рухи в мінімально короткий відрізок часу. Існують так звані елементарні і комплексні форми вияву швидкісних якостей.Елементарні форми включають в себе:а) час реакції;б) час одиночного руху;в) частоту (темп) рухів.Комплексні форми прояву швидкісних якостей представлені у всіх спортивних рухах. Це швидкість бігуспринтера, удару боксера, випаду фехтувальника, ривка футболіста і хокеїста і т. п.Оцінити рівень розвитку швидкісних якостей спортсмена можна за допомогою спеціальних вимірювальних приладів.Швидкісні якості дуже специфічні. Це означає, що між різними формами їх прояву або немає ніякої залежності, або залежність досить мала. Гарний час реакції аж ніяк не вказує на таке ж гарне час руху, а спортсмени, що мають максимальну частоту рухів, не завжди вміють швидко набрати свою максимальну швидкість. Тому, оцінюючи тренованість спортсмена, необхідно користуватися декількома швидкісними показниками.Наприклад, якщо ми хочемо перевірити рівень розвитку швидкісних якостей футболіста, то потрібно вимірювати в нього час реакції і час досягнення максимальної швидкості. Вибір цих показників обумовлений тим, що футболіст з поганою реакцією завжди буде запізнюватися у відповідь із рухом. Л так як основною дистанцією, пробігає в грі, є відрізки в 10-20 м, то саме здатність швидко стартувати буде характеризувати класного футболіста.Виховання швидкості рухової реакції. Для виховання швидкості простої реакції рекомендується повторно виконувати дії у відповідь на заздалегідь обумовлений і раптовий сигнал (за свистком прийняти певну позу, почати рух, зупинитися, змінити напрямок руху і т. п.). Догляд зі старту слід тренувати, змінюючи тривалість паузи між попередньою командою і виконавчої. Швидкість реакції може змінюватися в залежності від того, на що спрямовується основна увага - на сприйняття сигналу або на відповідь дія. У другому випадку час реагування виявляється меншим, ніж у першій.При вихованні швидкості складної реакції спочатку пропонують реагувати на один із двох можливих подразників (наприклад, у фехтуванні - захиститися від удару по голові чи від удару по правому боці), потім їх кількість і швидкість появи збільшуються. Так само роблять при вихованні швидкості реакції у боксерів, тенісистів та інших представників спортивного єдиноборства. Досвідчені спортсмени скорочують іноді "час складної реакції, реагуючи на малопомітні підготовчі руху своїх« противників »(на перенесення ваги тіла на одну ногу, замах рукою, поворот тулуба та ін.) Цінним засобом виховання швидкості і точності складної реакції (зокрема, реакції на об'єкт, що рухається) є спортивні та рухливі ігри з м'ячем.
Виховання швидкості одиночного руху і частоти рухів. Одна з форм прояву швидкості - це швидкість одноразово виконаного руху, наприклад швидкість руху руки при метанні списа або ударі по волейбольному м'ячу, швидкість руху ноги при ударі по футбольному м'ячу та ін Найбільша швидкість одиночного руху досягається, якщо немає додаткового зовнішнього опору.
Оскільки при виконанні стрибків і метань велику роль відіграють м'язові напруги, ці вправи слід віднести до скоростпо-силовим. Тому, щоб збільшити швидкість рухів у швидкісно-силових вправах, необхідно підвищувати м'язову силу, так і розвивати здатність проявляти більшу силу у швидких рухах. Остання досягається повторним виконанням вправ з обтяженням в рамках основного спортивного навички (метання снарядів обважнює ваги, стрибки з обтяженням на поясі і ін.). Вправи з обтяженням можна застосовувати лише після того, як буде добре освоєна техніка основного навику без обтяження.Поряд із збільшенням обтяження використовують і полегшені умови (метання полегшених снарядів, чергування вправ з важкою снарядами і снарядами нормальної ваги).У видах спорту циклічного характеру швидкість проявляється в основному в частоті рухів. Велике значення в підтримці високого темпу рухів відіграє вміння швидко скорочувати і розслаблювати м'язи. Методичний шлях розвитку цієї здатності - повторне виконання рухів з якомога більшою частотою, але без зайвої напруги. Тривалість таких вправ визначається часом, протягом якого може бути збережена дана частота рухів. При зниженні темпу вправу слід припиняти. Таким чином, провідними для виховання швидкості в циклічних рухах є повторні навантаження, що виконуються в максимально високому темпі, і вправи типу прискорень.
Билет №17