4. Визначте та охарактеризуйте законну силу судового рішення.

Законна сила рішення суду — це така його властивість, за якої воно набуває ознак загальнообов 'язковості, незмінності, виключності, преюдиційності, реалізованості.

Загальнообов'язковість рішення суду воно є обов'язковим для усіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян. Причому рішення суду є обов'язковим не тільки для осіб, які брали участі у справі. Тому особи, які не брали участі у справі, не позбавлені можливості звернутися до суду, якщо ухваленим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси. Невиконання рішення суду тягне за собою відповідальність, в тому числі й кримінальну .Незмінність рішення суду полягає в тому, що суд, який ухвалив рішення, не має права його змінити. Тільки у деяких випадках, не пов язаних із вирішенням справи по суті, суд може усунути незначні недоліки у рішенні, які перешкоджають по-новленню порушеного, оспореного чи невизнаного права. Ін-коли (в ряді справ окремого провадження), як виняток, допус-кається скасування рішення суду.

Виключність рішення суду означає неприпустимість повто-рного звернення до суду з цією самою вимогою з тих самих підстав. Якщо до суду подається заява з вимогою, за якою є рішення суду, що набрало законної сили, то суддя при ви-рішенні питання про відкриття провадження у справі повинен постановити ухвалу про відмову у його відкритті У разі, якщо суддя помилково порушив цивільну справу, то на будь-якій стадії цивільного процесу провадження може бути припинено, про що постановляється ухвала про закриття провадження у справі .Відповідно до ст. 223 ЦПК, якщо після набрання законної сили рішенням суду, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них. Це положення не містить винятку із правила, а визначає можливість звернення до суду із матеріальною вимогою, однак вже з інших, нових підстав.Преюдиційність означає обов'язковість фактів, які встанов-лені рішенням суду, для інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 61 ЦПК). Сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти.Реалізованість (здійсненність) визначає можливість впро-вадження владного волевиявлення суду шляхом добровільного чи примусового виконання, обов'язком у діяльності органів та осіб, щодо яких звернене це рішення та ін.

5. Визначте та охарактеризуйте зміни у позовному спорі.

Одним із проявів принципу диспозитивності у цивільному судочинстві є те, що сторони вільно розпоряджаються наданими їм процесуальними правами, за допомогою яких вони можуть впливати на хід процесу Так, згідно із ст. Зі ЦПК позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, змінити підставу або предмет позову. У свою чергу, відповідач може визнати позов повністю або частково чи пред'явити зустрічний позов. Сторони також мають право укласти мирову угоду.

Зміна підстав позову можлива, якщо у процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між фактами, що обґрунтовують позов, і обставинами, за якими така вимога може бути задоволена. Зміна підстави позову означає, що замість юридичних фактів, які обґрунтовують позовну вимогу, викладені нові.

Зміна предмета позову має місце, коли у процесі розгляду справи позивач замість первісних вимог заявляє нові матеріально-правові вимоги. При уточненні, доповненні чи конкретизації формулювання вимоги предмет позову залишається незмінним, а змінюється, як правило, зміст позову - збільшується або зменшується спірна сума або пред'являється альтернативна вимога. Зміна предмета позову можлива у межах спірних правовідносин, якщо така зміна слугує захисту інтересів і відповідає дійсним взаємовідносинам сторін у справі.

У заявленому в суді позові позивач має право змінити або тільки предмет позову, або тільки його підставу. Одночасна зміна підстав та предмета позову у процесі призводить до зміни позову в цілому і має бути оформлена окремою позовною заявою за правилами ст. 119 ЦПК.

Для захисту своїх прав позивач може також збільшити або зменшити розмір позовних вимог. У такому випадку предмет і підстава позову залишаються незмінними, змінюється лише розмір матеріального об'єкта позову. У разі збільшення розміру позовних вимог позивач, до звернення в суд з відповідною заявою, повинен сплатити несплачену суму судового збору (ч. З ст. 80 ЦПК). Якщо позивачем зменшений розмір позовних вимог, сплачена ним сума судового збору повертається за ухвалою суду в розмірі переплаченої суми (ст. 7 ЗУ "Про судовий збір").

Позивач може скористатися своїм правом змінити підставу або предмет позову лише до початку розгляду справи по суті, а збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову - протягом усього часу розгляду судом справи.