Структура модуля

Схожий текст будь-якого модуля можна розділити на декілька розділів:

• заголовок;

• інтерфейсна частина;

• виконуюча частина;

• ініціююча частина.

Власне програмний код розташовується у виконуючій частині, іноді в ініціюючій частині. Заголовок та інтерфейсна частина задають назву модуля і перелік всіх програмних елементів, які надає даний модуль тим програмам або іншим модулям, які будуть його використовувати. Якщо провести аналогію модуля з книгою, то заголовок і інтерфейсну частину можна розглядати як обкладинку і зміст. Відповідно весь основний текст розташовується у виконуючій і ініціюючій частинах (в загальному вигляді структура модуля виглядає так:

Unit <ім’я>; { заголовок модуля }

{$R+} { можливо, глобальні директиви компілятора}

interface { початок інтерфейсної частини }

uses { список модулів }

label { оголошення загальнодоступних міток }

const { оголошення загальнодоступних констант }

type { оголошення загальнодоступних типів } {

var {оголошення загальнодоступних змінних )

procedure { заголовки загальнодоступних процедур }

function ... { заголовки загальнодоступних функцій }

implementation { початок виконуючої частини }

uses { що використовуються при реалізації модуля }

label { оголошення прихованих глобальних міток }

const { оголошення прихованих глобальних констант }

type { оголошення прихованих глобальних типів }

var { оголошення прихованих глобальних змінних }

procedure { заголовки і тіла загальнодоступних і прихованих процедур }

function { заголовки і тіла загальнодоступних і прихованих функцій }

begin { початок ініціюючої частини }

..... { тут можуть розташовуватися будь-які оператори }

end. { кінець модуля }

На практиці звичайно відсутні які-небудь оголошення, і в цілому структура виходить простіше.

Слід знати:

• ім'я модуля служить для його зв'язку з іншими модулями і основною програмою, тому заголовок модуля опускати не можна (на відміну від заголовка програми);

• ім'я модуля повинне співпадати з ім'ям того файлу, в який поміщається початковий текст модуля. Якщо, наприклад, маємо заголовок unit triangle, то початковий текст відповідного модуля повинен розміщуватися у файлі Triangle.pas, що дуже важливо;

• в інтерфейсній частині приводяться тільки загальнодоступні оголошення, тобто доступні для використання в будь-якій програмі або модулі, до яких буде підключений даний модуль. Порядок появи різних оголошень і їх кількість може бути довільним;

• виконуюча частина містить повні описи підпрограм, оголошених в інтерфейсній частині. В ній можуть розташовуватися також допоміжні типи, константи, змінні, процедури і функції, можливо і мітки, якщо вони використовуються в ініціюючій частині;

• всі допоміжні програмні елементи, оголошені у виконуючій частині, називаються прихованими, оскільки вони доступні для використання тільки в даному модулі і невидимі для програми, що використовує модуль;

• ініціююча частина завершує модуль. Вона може бути відсутньою разом з її словом begin, що починає, або бути порожньою — тоді за begin відразу слідує ознака кінця модуля end. (з крапкою);

• в ініціюючій частині можуть розміщуватися виконуючі оператори, що містять деякий фрагмент програми. Ці оператори виконуються ще до початку виконання основної програми і звичайно використовуються для підготовки її роботи. Наприклад, в них можуть задаватися початкові значення змінних, відкриватися потрібні файли і т.п.