3. Шлях очищення й почуттів героїв Шевченківських творів періоду заслання. (Вже було схоже питання. Тому я скопіювала просто)

Перебуваючи в Орській фортеці, Тарас Шевченко створив 13 віршів, які потім об'єднав у цикл «В казематі». Майже всі поезії, що увійшли до цього циклу, пройняті мінорним настроєм, таким чином, цикл відображає духовний стан ув'язненого поета. Майже в усіх віршах циклу наявний мотив самотності, який викликаний різними причинами. Це і самотність дівчини-сироти, якій ні до кого притулитися, і самотність, що викликана розлукою або нерозділеним коханням; У деяких творах поєднано мотиви самотності і смерті. Наприклад, у поезії «Ой три шляхи широкії». У циклі простежуються також мотиви окраденої долі і пустоти. Пустує, сумує оселя, яку покинула нерадива донька заради розкошу, нарікає на вкрадену долю каліка-москаль, повернувшись у село, де його вже ніхто не чекає. Злилися в циклі особисті переживання поета із стражданнями рідного народу. Чуже горе сприймається як своє. У вірші «М. Костомарову» ліричний герой переймається болем іншої людини. Як вже було зазначено, у циклі наявний мотив любові до України; роздуми над її долею відображені у поезії «Мені однаково». Мотив любові до України наявний у багатьох віршах, але звучить він у мінорному ладі. Виділяється своєю тональністю із всього циклу поезія «Садок вишневий коло хати», в якій змальовується сільське життя на лоні прекрасної української природи. Атмосфера спокою, щасливого родинного життя ллється з цього вірша, що має ознаки ідилії. В останній поезії циклу, що адресована сучасникам автора, лунає мотив патріотизму і любові до вітчизни. У циклі, таким чином, використано прийом обрамлення, що надав смислової єдності і завершеності усьому циклу. ...Волі прагнуло єство митця. Волі не тільки для себе, але й для України, від якої його було силоміць відірвано, чиєю долею він журився, про яку так натхненно писав.

Білет 9.

1. Народні оповідання Марко Вовчок

Упродовж 1856-1857 років Марко Вовчок написала дванадцять оповідань з життя українського селянства і надіслала їх у Петербург Пантелеймонові Кулішеві. І вже у грудні 1857 року світ побачила невеличка книжечка під назвою «Народні оповідання», підписана ім'ям Марко Вовчок. До збірки увійшли 11 оповідань: «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панськаволя» (пізніше — «Горпина»), «Викуп», «Свекруха», «Знай, ляше!», «МаксимТримач», « Данило Гурч». Оповідання «Чари» не увійшло до збірки, бо не відповідало реалістичному характеру інших оповідань.

«Народні оповідання» були спрямовані проти кріпосницького ладу, продовжували в прозі ту боротьбу, яку розгорнув у поезії Т. Шевченко. Ці оповідання стали новим літературним явищем у тогочасній українській прозі. Однією з центральних тем «Народних оповідань» є життя кріпаків, зокрема доля жінки-кріпачки. «Народні оповідання» написані у формі розповіді від першої особи чи від імені близьких до героїв людей. Правдиві історії з життя народу розповідаються щиро і просто. Для героїв творів Марка Вовчка основною характерною рисою є прагнення до волі. У селянстві письменниця вбачає основну рушійну силу громадського життя, підкреслюючи, що звільнення кріпаків залежить від них самих.

В образах своїх позитивних персонажів письменниця втілила характерні риси українського народу, створила яскраві національні типи старого козака, матері, дівчини, юнака.

«Народні оповідання» є своєрідною книгою українського народного життя напередодні реформи 1861 року.

Джерело- «Кобзар» Шевченка . Жанри: психологічна повість («Три долі», психологічне оповідання, історична повість, історичне оповідання ( «Маруся», «Кармелюк»), соц.- побутова казка.