Семінарське заняття №2.Право міжнародних договорів.

1.Поняття міжнародного договору. Класифікація міжнародних договорів.

Право міжнародних договорів - галузь міжнародного права, яка об'єднує сукупність правових норм, що регулюють порядок укладення, дії, зміни і припинення міжнародних договорів.

• Історія становлення права міжнародних договорів

1)Період з 1815 р. до першої світової війни. Визначальними етапами цього періоду були:

1) поява багатосторонніх міжнародних договорів, які оформлялися в єдиному документі, починаючи із Заключного акта віденського конгресу від 9 червня 1815 р.;

2) створення на базі багатосторонніх міжнародних угод перших міжурядових організацій (адміністративних союзів);

3) поширення діяльності міжнародних конференцій та конгресів, на яких приймаються багатосторонні договори;

4) формування інституту депозитарію і визначення його повноважень щодо держав учасниць угоди.

2)Другий період розвитку міжнародного договірного права (між першою та другою світовими війнами) характеризується:

1) появою Ліги Націй як першої міжнародної універсальної організації;

2)завершенням першої спроби кодифікації права міжнародних договорів на національному та міжнародному рівнях, зокрема в 1928 р. на VI міжнародній конференції американських держав у Гавані було прийнято Конвенцію про договори. Ця Конвенція підтвердила тодішнє у звичаєвій формі право держав робити застереження до міжнародних угод. Саме в цей період Гарвардська школа права зробила першу спробу кодифікувати право міжнародних договорів, розробивши проект Конвенції про право міжнародних договорів, однак цей документ так і залишився проектом

3) з’являється інститут реєстрації міжнародних угод; 4) суб’єктами договірних відносин стають не тільки держави, а й міжнародні організації

3)Третій період (з 1945 — по наш час) характеризується:

1) збільшенням ролі міжнародних організацій у міжнародному договірному процесі;

2) кодифікацією норм міжнародного права за участю Комісії міжнародного права;

3) появою нових форм міжнародних угод;

4) появою договорів, які регулюють відносини за участю фізичних і юридичних осіб;

5) у деяких організаціях прийняття рішень стали подібними до прийняття законів на національному рівні (парламенська процедура).

Отже, офіційна кодифікація та прогресивний розвиток права міжнародних договорів починаються лише з другої половини 20 ст. в рамках ООН.

До 1969 р. норми договірного права мали звичаєво-правовий характер. У 1968 року було скликано конференцію, основною метою якої була кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного договірного права. Результатом діяльності стало прийняття Віденської конвенції про право міжнародних угод (далі — Віденська конвенція 1969 р.), яка вступила в дію в 1980 р. У 1986 р. було прийнято віденську Конвенцію про право міжнародних угод між державами та міжнародними організаціями чи між міжнародними організаціями 1986 р.

Віденська Конвенція про право міжнародних договорів 1969 року і Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986р. :

Міжнародний договір - це врегульована міжнародними правом угода, укладена державами та іншими суб'єктами міжнародного права у письмовій формі, незалежно від того, чи міститься така угода в одному, двох або декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її найменування.

Об'єктом міжнародного договору є відносини суб'єктів міжнародного права з приводу матеріальних і нематеріальних благ, дій і утримання від дій.

• Суб'єкти договору:

Держави - "кожна держава володіє правоздатністю укладати договір" (ст.6 Віденської конвенції 1969 р.)

Міжнародні організації – регулюється правилами цієї організації - зокрема, установчими актами організації, прийнятими відповідно до них рішеннями і резолюціями, а також сталою практикою цієї організації (ст. 1,6 Віденської конвенції 1986 р.).

Договори зобов'язують тільки учасників. Для третіх сторін, тобто держав, що не беруть участь, вони не створюють ні прав, ні зобов'язань. Договір може встановити правові наслідки для третіх держав тільки у разі їх згоди. Якщо така держава користується правами, що витікають з договору, вона повинна дотримуватись і пов'язаних з цим обов'язків.

Так, держава, що користується правами згідно із Конвенцією про судноплавство по Дунаю, повинна дотримуватись встановлених нею правил. Сторони мають право змінювати зміст договору без згоди третіх держав, що користуються витікаючими з нього правами.

• Класифікація

1. За колом учасників:

• двосторонні

• багатосторонні. Наприклад Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року, конвенції з морського і космічного права.

2. За змістом (предметом) договору:

• Політичні - є договори про ненапад, нейтралітет, роззброєння, мирні договори, з прикордонних і територіальних питань (Статут ООН, Договір про дружбу і співробітництво)

• Економічні - Договір між Україною і США про заохочення та взаємний захист інвестицій 1994 року.

• угоди зі спеціальних питань - договори у сфері транспорту, зв'язку, сільського господарства, освіти, культури, про правову допомогу, консульські конвенції.

3. За доступом до договорів (за способом приєднання):

• відкриті - договори, в яких можуть брати участь інші сторони без надання згоди сторін, які уклали цей міжнародний договір, та не передбачається виконання особливих умов

• закриті - договори, де є обмеження для участі в ньому, називають закритими.

Деякі автори виділяють також напіввідкриті договори, до яких можуть приєднатися Й інші держави, але за згодою сторін, які уклали цей міжнародний договір та виконання м особливих процедур.

4. За географічною чи просторовою ознакою:

• Універсальні - договори, кодифікуючі міжнародно-правові норми, об'єкт і цілі яких представляють інтерес для всіх держав (Північноатлантичний договір 1949 року)

• Регіональні - договори держав певного географічного району називають регіональними (угоди, укладені в рамках СНГ, Римський договір про ЄЕС 1957 р.).

• локальні.

Ст. 3 Закону "Про міжнародні договори України" 2004 р. виділяє міжнародні договори України, укладені:

- Президентом України або за його дорученням - від імені України;

- Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України;

- міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами — від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів.

Так, від імені України укладаються міжнародні договори України:

а) політичні, мирні, територіальні, стосовно державних кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу України;

б) що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

в) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України, умови їх тимчасового перебування, включаючи терміни виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші наслідки і компенсації;

ґ) про використання території та природних ресурсів України;

д) яким за згодою сторін надається міждержавний характер. У свою чергу, від імені Уряду України укладаються міжнародні договори України з економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України. Міжвідомчими є міжнародні договори України з питань, віднесених до відання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.