3. Д. Чижевський « Про подвійну природу світогляду Куліша»

...Відома річ, Куліш прожив довго і пройшов довгий шлях змін світогляду ніби аж до повного противенства вихідному його світоглядові. Від романтизму він еволюціонував до позитивізму, від релігійного світогляду – до культу миротворниці-науки (IV, 347; VI, 584. й усюди в творах пізнішої доби), від православія до ідеї природньої релігії і т.д.Лише недавно було звернено увагу, що доля Куліша є типова доля романтика – «несталої», «непевної» людини з природи, що стремить до еволюції, до зміни, до того, щоб «спробувати» власним досвідом протилежне, суперечне, щоб не лишатися застиглим, нерухливим, мертвим духом.

І хіба при тому не було у Куліша внутрішньої єдності, провідної ідеї? Ця ідея, розуміється, ідея України. Все у світі розпадалося для Куліша на дві групи в залежності від свого відношення до України: благо і лихо, вороги і друзі, будівники й руїнники, своє й чуже, святе і «негідь» – чи так легко знайти лад в хаосі історичного та соціального буття, щоб розташувати його за цими «принципами поділу»?

«Серце» людини і «зовнішнє» у ній – вони завше в конфлікті, в боротьбі між собою. Це боротьба «поверхні» і «глибини» душевної. І в художніх творах, і в листах, і в наукових працях спирається Куліш на факт цього противенства. – «Серце» «глибоке», «таємне», «невідоме нікому» – один із найулюбленіших образів поезії Куліша...

Оце і є основний принцип, за яким розвиває Куліш свій «україноцентричний» світогляд. Для нього «серце», «внутрішня» людина зв’язана з Україною, з рідним краєм, батьківщиною. «Забути» про неї можливо лише, коли зовнішнє в людині бере гору над внутрішнім. Усі антитези, протиставлення, що їх так любить Куліш, базуються на цьому основному принципі – одно є зовнішнє, друге внутрішнє («сердечне»). На і внутрішньому, на «серці», можна і треба збудувати ідею і України, «зовнішнє» треба відкинути, як їй вороже і шкідливе.

Так щодо мови. Основна нота боротьби Куліша за мову – первісність української мови, мови «староруської» (не дурно ж він і українців хотів би звати «староруссами»). Мова – «передвічний скарб» (1, 263) народного серця.

«Природня простота дає людині чисте серце. – – – Ніяка наука такого правдивого серця не дасть. Наукою ми тільки розум собі прибільшуємо» . Куліш говорить про те, що від міського життя треба «втікати» –«необхідно повертатися іноді до первобутної дикости і суворости душі, втікати хоч на коротший час «на берега пустынныхъ волнъ, въ широкошумныя дубравы»»...

4.Виділіть з наведених нижче твори ті, які були написані в перший період заслання. Який з них має дві редакції ?

«Ой одна я, одна», «За байраком байрак», «Мені однаково, чи буду», «Не кидай матері! — казали», «Чого ти ходиш на могилу?», «Ой три шляхи широкії»,«Н. Костомарову», «Садок вишневий коло хати», «Не спалося, — а ніч, як море», «Рано-вранці новобранці»,«Неволі тяжко, хоча й волі», «Чи ми ще зійдемося знову?», «Косар».

Білет 3.

1. Назвати твори, які увійшли до першого «Кобзаря». Їх жанрова х-ристика.

До першого видання «Кобзаря» ввійшло вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!» (громадянська лірика), «Перебендя» ( елегія) , «Катерина» (соціально-побутова поема), «Тополя» (балада), «Думка» ( думка), «До Основ'яненка» ( послання) , «Іван Підкова» (поема) , «Тарасова ніч».