Білет 2.

1.Ідейно-художній аналіз «Інститутка»

Жанр- це перший зразок соціально-побутової повісті в укр.. літ.

Тема повісті с звичною для творів першої половини XIX століття: соціальні протиріччя між селянами-кріпаками й поміщиками, умови життя кріпаків у панському маєтку, негативний вплив на людину дореформених реалій.

Ідея- засудження кріпосництва як великого соціального зла, палке прагнення кріпаків вирватися з-під влади поміщиків, стати вільними.

Мовностилістичні засоби творів мають багато фольклорних елементів. Усі персонажі умовно поділяються на дві групи — кріпосників та кріпаків. До першої групи належать панночка, стара пані та лікар, чоловік панночки, а до другої — Устина, Прокіп, Катря, Назар і стара бабуся. Пани, звичайно, мають освіту. Панночка навчалася в Інституті шляхетних дівчат, проте чи пішла їй ця освіта на користь? Ні. Вона вийшла з навчального закладу не тільки не здобувши знань, але й не ставши людиною. Натомість кріпаки, неписьменні, звичайні люди, вражають і викликають глибоку симпатію своєю духовністю, яку вони черпають не з книжок, а з самого життя. Вони духовні й освічені душею від самого народження.

Устина. Вона має дуже поетичну душу. Ця мрійливість, душевна краса дана їй від природи. Устина з повагою ставиться до своїх подруг, до старих людей, до оточуючих. Чи не найбільшою цінністю для неї є саме поняття Людини, людського життя. Вона не нарікає на своїх пригноблювачів, готова терпіти усе, що посилає їй доля.

Прокіп — чоловік Устини. Він не хоче і не збирається терпіти знущань з людей. У нього смілива та рішуча вдача, гостре відчуття несправедливості

У повісті «Інститутка» Марко Вовчок відбила типовий життєвий шлях селян-кріпаків. Так, доля Устини — це доля сироти, яка зросла в поміщицькому дворі, як у клітці,і та готовність боротися проти неї.

Письменниця порушила не тільки проблеми побуту кріпаків, але й- більш вагому проблему — соціальний протест селян та їхнє бажання звільнитися, змінити своє життя на краще.

2. Ідейно-естетичний аналіз циклу «в казематі»

«В казематі» — цикл поезій Тараса Шевченка, написаних, крім вірша «Згадайте, братія моя», в казематі «Третього відділу» в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства між 17 квітням і 30 травням 1847.

За жанровими формамим цикл — ліричні медитації, алегорії, ідилії, варіації на народнопісенні мотиви, романтичні балади, віршовані діалоги тощо.

Перебуваючи в Орській фортеці, Тарас Шевченко створив 13 віршів, які потім об'єднав у цикл «В казематі». Майже всі поезії, що увійшли до цього циклу, пройняті мінорним настроєм, таким чином, цикл відображає духовний стан ув'язненого поета. Майже в усіх віршах циклу наявний мотив самотності, який викликаний різними причинами. Це і самотність дівчини-сироти, якій ні до кого притулитися, і самотність, що викликана розлукою або нерозділеним коханням; У деяких творах поєднано мотиви самотності і смерті. Наприклад, у поезії «Ой три шляхи широкії». У циклі простежуються також мотиви окраденої долі і пустоти. Пустує, сумує оселя, яку покинула нерадива донька заради розкошу, нарікає на вкрадену долю каліка-москаль, повернувшись у село, де його вже ніхто не чекає. Злилися в циклі особисті переживання поета із стражданнями рідного народу. Чуже горе сприймається як своє. У вірші «М. Костомарову» ліричний герой переймається болем іншої людини. Як вже було зазначено, у циклі наявний мотив любові до України; роздуми над її долею відображені у поезії «Мені однаково». Мотив любові до України наявний у багатьох віршах, але звучить він у мінорному ладі. Виділяється своєю тональністю із всього циклу поезія «Садок вишневий коло хати», в якій змальовується сільське життя на лоні прекрасної української природи. Атмосфера спокою, щасливого родинного життя ллється з цього вірша, що має ознаки ідилії. В останній поезії циклу, що адресована сучасникам автора, лунає мотив патріотизму і любові до вітчизни. У циклі, таким чином, використано прийом обрамлення, що надав смислової єдності і завершеності усьому циклу. ...Волі прагнуло єство митця. Волі не тільки для себе, але й для України, від якої його було силоміць відірвано, чиєю долею він журився, про яку так натхненно писав.