7.1 Поняття «рівень життя», та його межі в статистичній практиці. Система показників рівня життя населення. Фактори, які впливають на рівень життя різних соціальних груп

Кінцевою метою діяльності народного господарства країни є створення умов для реалізації вищої мети суспільного виробництва- найбільш повного задоволення зростаючих матеріальних та духовних потреб людей. Рівень задоволення цих потреб прийнято вважати характеристикою рівня життя населення. Всебічний аналіз цього поняття зумовлює оцінку матеріальних, культурно-побутових та соціальних умов життя різних груп населення і кожного їх члена.

Серед цих показників деякі мають вирішальне значення при оцінці рівня життя, інші відіграють другорядну, допоміжну, роль. Вивчення рівня задоволення потреб людей зумовлює вміння вірно користуватись двома поняттями: потреба та споживання. Потреба може бути визначена як відчуття, створене сприйняттям предмету. З часом комплекс цих відчуттів розширюється, і людина починає відчувати потребу в споживанні тих благ, що раніш в неї була відсутня. Тобто потреба може змінюватись у часі, але при цьому являє собою не стільки фізіологічну, персоніфіковану, скільки суспільну, соціальну категорію. При цьому динаміка потреб і споживання не збігається. Отже, сформулювати поняття рівня життя можна лише у взаємозв’язку потреб із споживанням.

Статистика не має можливості так чітко обчислити розмір конкретної потреби, як розмір споживання тих чи інших видів матеріальних та духовних благ. Різні опитування та розрахунки нормативів носять умовний характер, а одержані результати не мають великої міри довіри. Тому на практиці рівень життя населення характеризують не рівнем задоволення потреб, а рівнем споживання благ.

При цьому потреби не можна розглядати у відриві від виробництва. Від рівня розвитку виробництва залежить кількість благ, що споживаються населенням. І хоч частина потреб задовольняється за рахунок суспільних фондів споживання, та частина доходів, що використовується населенням для придбання благ і має назву <<платоспроможний попит>>, може бути використана як показник узагальнюючої та обгрунтованої оцінки платних потреб.

Таким чином, показники, що характеризують та зумовлюють рівень життя населення, можуть бути умовно об’єднані в такі групи для оцінки:

Виробництва – показники національного доходу країни та його використання у народному господарстві;

Оцінки потреб – показники доходів та витрат населення;

Рівня потреб – показники споживання населенням матеріальних благ та послуг (у тому числі забезпеченість житлом);

Культурно-побутових умов життя – показники народної освіти та культури;

Соціальних умов життя – показники зайнятості та бюджету часу населення, охорони здоров’я та фізичної культури;

Демографічних наслідків зростання рівня життя- показники чисельності, складу та пересування населення.

7.2 Показники статистики соціальних умов життя населення. Cеред факторів, що зумовлюють обсяг та структуру споживання населенням матеріальних благ та послуг, поряд з розміром середньодушового доходу не менш важливими є соціальні та демографічні фактори. Соціальна орієнтація розвитку економіки, її спрямованность на створення кращих умов для гармонійного розвитку особи потребує обчислення і аналізу таких показників, які оцінюють тривалість робочого дня, робочого тижня, забезпечіність житлом, рівень розвитку ситеми охорони здоров’я та культури, рівень транспортного обслуговування, рівень розвитку складів, що забезпечують умови для занять населення фізкультурою та спортом тощо. Крім того, соціальні умови життя також характеризують за допомогою спеціальних показників статистики соціального забезпечення населення. Можливості поліпшення соціального забезпечення населення пов’язані із зростанням даржавного фонду соціального забезпечення, а також удосконаленням форм і методів його розподілу серед окремих груп населення. Отже, одним з головних є зростання кількості вільного часу. І це не тільки за рахунок скорочення тривалості дня, а й за рахунок поліпшення побутового обслуговування та інших факторів.

Для оцінки можливого розміру вільного часу окремих категорій трудящих проводять одночасні вибіркові обстеження, що організують частіш за все відділи статистики бюджетів населення. Крім того, подібні роботи проводять також науково-дослідні інститути та інши заклоди. Причиною великого інтересу багатьох організацій до вивчення розміру та структури вільного часу є те, що розвиток більшості галузей невиробничої і частково виробничої сфери пов’язаний з наявністю чи відсутністю вільного часу у населення. Це розвиток туризму та розширення занять населення фізичною культурою, будівництво нових палаців культури та покращення телевізійних програм, випуск техніки для домашніх робіт та садових ділянок і ін.

Під вільним часом прийнято розуміти той час, який людина може використовувати для задоволення потреб, не пов’язаних з забезпеченням нормальних умов життя для себе та членів своєї сім’ї. Тобто це та частина доби, яка залишається в розпоряженні людини після виключення часу на роботі (включаючи сюди й витрати часу, пов’язані з виконанням громадських обов’язків ), на транспорті, в магазині, на догляд за собою, квартирою, дітьми, на виготовлення й прийняття їжі та на сон. При встановлені розміру вільного часу слід брати до уваги особливості структури витрат часу робітників творчої праці (вчителів, конструкторів, учених, письменників), для яких поняття вільного часу асоціюється не з необхідністю шукати для цього часу додаткові заняття, а з можливістю продовження творчого процесу (підготовки до уроків, створення нових творів, техніки та культури). Ось тому складання методики проведення обстеження витрат часу та їх аналіз потребує серйозної підготовчої роботи, що зможе забезпечити достовірні результати.