30. Імунна система людини. Типи імунітету. Вакцинація.

Іму́нна систе́ма — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму. Клітини імунної системи: - лейкоцити (спеціальні клітини імунної системи): - лімфоцити (Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кіллери) - фагоцити (макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини) - допоміжні клітини (тучні клітини, тромбоцити).

Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів. Велика частина лімфоцитів відповідає за специфічний набутий імунітет, оскільки можуть розпізнавати збудників інфекції всередині або поза клітинами, в тканинах або в крові.

Імуніте́т — це сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з чужорідними чинниками: бактеріями, вірусами, сторонніми тілами тощо. Розрізняють вроджений і набутий імунітет. Вроджений імунітет передається спадково, як і інші генетичні ознаки. Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим) виникає внаслідок перенесеної хвороби або вакцинації і спадково не передається.

В хребетних і людини є здатність набувати активний імунітет як відповідь на інфекцію, або введення вакцин. Він обумовлений функцією клітин імунної системи, центральне місце серед яких займають лейкоцити. Набутий пасивний імунітет передається дитині з молоком матері або при штучному введенні антитіл.

Вакцина — препарат, що складається з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяльності.

Сучасні вакцини поділяють на чотири групи:

1)вакцини, які виготовляють із живих збудників з ослабленою вірулентністю (проти віспи, туберкульозу, чуми, сибірки, сказу, грипу, полімієліту та ін.);

2)вакцини з убитих патогенних мікробів (холерна, черевнотифозна, коклюшна, лептоспірозна, поліомієлітна тощо);

3)анатоксини Добуті у такий спосіб дифтерійний, правцевий, стафілококовий, холерний та інші анатоксини знайшли широке застосування в практиці;

4)хімічні вакцини.

31. Фізіологія крові: склад, типи клітин крові та їхнє значення, згортання крові.

Кров — рідка сполучна тканина організму,що виконує важливі функції в забезпеченні його життєдіяльності. Кров складається з рідкої частиниплазми, клітин лейкоцитів та постклітинних структур: еритроцитів, тромбоцитів.

Кров складається з плазми крові і форменних елементів (клітин), яких у хребетних тварин і людини є 3 групи:

Червоні кров'яні тільця (еритроцити) — найчисленніші з форменних елементів. Зрілі еритроцити не містять ядра і мають форму двоввігнутих дисків. Циркулюють 120 днів і руйнуються в печінці й селезінці. В еритроцитах міститься білок із іонами заліза — гемоглобін, який забезпечує головну функцію еритроцитів — транспорт газів, у першу чергу — кисню. Саме гемоглобін надає крові червоне забарвлення. У легенях гемоглобін зв'язує кисень, перетворюючись на оксигемоглобін, він має світло-червоний колір. У тканинах кисень звільняється із зв'язку, знову утворюється гемоглобін, і кров темніє. Крім кисню, гемоглобін у формі карбогемоглобіну переносить з тканин у легені і невелику кількість вуглекислого газу.

Кров'яні пластинки (тромбоцити) є обмежені клітинною мембраною фрагменти цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку мегакаріоцитів. Спільно з білками плазми крові (наприклад, фібриногеном) вони забезпечують згортання крові, яка витікає з пошкодженої судини, приводячи до зупинки кровотечі, і тим самим захищають організм від небезпечної для життя крововтрати.

Білі клітини крові (лейкоцити) є частиною імунної системи організму. Всі вони здатні до виходу за межі кров'яного русла в тканини. Головна функція лейкоцитів — захист. Вони беруть участь в імунних реакціях, виділяючи при цьому Т-клітини, які розпізнають віруси та різноманітні шкідливі речовини, В-клітини, що виробляють антитіла, макрофаги, які знищують ці речовини. За норми лейкоцитів у крові набагато менше, ніж інших форменних елементів.

Еритроцити в кровяному руслі є носіями групових властивостей. Форменні елементи звичайно становлять 40-45% об'єму крові, плазма — 55-60%. Відносна сталість кількості форменних елементів крові регулюється нейрогуморальними механізмами. До складу крові входять білки, вуглеводи, ліпіди, мінеральні речовини, вода.

Згорта́ння кро́ві — біологічний процес утворення у крові ниток білку фібрину, які утворюють тромби, в результаті чого кров втрачає здатність текти, набуваючи густу консистенцію.

Механізм згортання крові складається з трьох послідовних етапів. Перший етап пов'язаний з руйнуванням тромбо­цитів і вивільненням з них ферменту тромбопластину. На другому етапі тромбопластин каталізує перетворення протромбіну (білка плазми крові) у тромбін у присутності іонів Са²⁺. Для утворення протромбіну необхідний вітамін К. На третьому етапі тромбін ка­талізує перетворення розчинного білка плазми фібриногену на нерозчинні нитки фібрину (також у присутності іонів Са²⁺). Нитки фібрину утворюють сітку, в петлях якої затримуються клітини крові, і кровотеча зупиняється.

  У нормі згортання крові наступає через 5-10 хв. після пошко­дження судини.