
- •Тема 14. Попередження й розв’язання конфліктів в діяльності соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу
- •14.1. Педагогічні конфлікти, види та критерії конфліктів
- •14.2. Структура та етапи вирішення конфлікту
- •14.3. Конфлікти педагога з учнями
- •14.4. Конфліктні відносини між учнями в загальноосвітньому навчальному закладі
- •14.6. Організація шкільної служби порозуміння як моделі профілактики конфліктів в учнівському середовищі
- •Література:
- •Питання для самоконтролю:
Тема 14. Попередження й розв’язання конфліктів в діяльності соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу
Педагогічні конфлікти, їх види
Структура та етапи вирішення конфлікту
Конфлікти педагога з учнями
Конфліктні відносини між учнями в загальноосвітньому навчальному закладі
Управління конфліктами та їх вирішення соціальним педагогом
14.1. Педагогічні конфлікти, види та критерії конфліктів
Вирішення конфліктів є одним із найбільш складних завдань у діяльності соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу. Міжособистісні та міжгрупові конфлікти негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи. Несформованість необхідних соціальних навичок у школярів при вирішенні конфліктних ситуацій: ефективного налагодження стосунків з іншими людьми, ненасильницького вирішення міжособистісних стосунків, задоволення власних потреб конструктивним шляхом, соціально прийняті засоби використання лідерських якостей – надалі переростає у девіантну, делінквентну, адиктивну поведінку. Асоціальна, конфліктна поведінка школярів часто обумовлена невмінням батьків продемонструвати приклади того, як слід реагувати на складні життєві ситуації. Тому саме соціальний педагог загальноосвітнього навчального закладу має звернути особливу увагу на формування культури вирішення конфліктів, що є неодмінною умовою успішної соціалізації особистості. Особливістю його діяльності є те, що він належить до штатних працівників школи й підпорядковується адміністрації закладу, однак основним професійним завданням його діяльності є захист і підтримка дітей, зокрема, й в ситуаціях конфлікту з вчителями.
Конфлікт (від лат. сonnflictus – зіткнення) – зіткнення протилежно-спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок. Виникнення конфлікту пов’язане із загостренням зовнішніх або внутрішніх суперечностей, подолання яких супроводжується негативними емоційними переживаннями. У загальному вигляді конфлікт можна визначити як загострення суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними. Це супроводжується спробами примусового нав'язування власної позиції й призводить до психологічної напруженості та протиборства.
Основними складовими конфлікту є: учасники конфлікту, причини його виникнення, сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уявно), спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих. Мотиви конфліктуючих сторін визначаються ідеями, бажаннями, цілями, цінностями, прагненнями до у тверджень приблизної рівності або переваги.
Конфлікт як важковирішувана зовнішня й внутрішня суперечність буває різних видів. Залежно від критеріїв, які лежать в основі класифікації конфліктів, їх можна поділити на:
особистісні й групові – за носієм конфлікту. Особистісні конфлікти, у свою чергу, поділяються на внутрішньоособистісні й міжособистісні, групові – на міжгрупові, внутрішньогрупові (міжособистісні, ділові, рольові);
конструктивні й деструктивні – за результатом вирішення;
ініційовані й ситуативно-реактивні – за наявності наміру: чи є суб’єкт ініціатором конфлікту або знаходиться в ситуації реагування на конфліктні пред’явлення;
відкриті (явні) й приховані (замасковані) – за рівнем вираженості, коли за тими чи іншими ознаками суперечність або виразно виступає, або важко виявляється;
реальні й ілюзорні – за рівнем об'єктивності. Ілюзорний конфлікт – це невірно приписуваний, складний конфлікт, який виникає через помилки сприйняття, без справжніх об’єктивних причин;
швидкоплинні й затяжні (хронічні) – за часовим параметром;
цілеспрямовані й нецілеспрямовані – за наявності цілей;
об’єктивні й суб’єктивні – за детермінованою, тобто, причинною обумовленістю.
У сфері освіти прийнято виокремлювати чотири суб’єкти діяльності: учень, педагог, батьки й адміністрація. Залежно від того, які з цих суб’єктів вступають між собою у взаємодію, можна виокремити такі види конфліктів:
учень – педагог;
учень – учень;
учень – батьки;
учень – адміністратор;
соціальний педагог – педагог;
соціальний педагог – батьки;
соціальний педагог – адміністратор;
батьки – батьки;
батьки – адміністратор;
адміністратор – адміністратор.
Серед них найчастіше зустрічаються конфлікти педагога з учнями й учнів між собою. Педагогічні конфлікти мають свої особливості, які відрізняють їх від інших конфліктів у сфері соціальної взаємодії. Серед таких специфічних характеристик можна виокремити:
відповідальність педагога за педагогічно правильне вирішення проблемних ситуацій, оскільки будь-який навчальний заклад – це, перш за все, доступна для віку учнів модель суспільства, де вони засвоюють норми відносин між людьми;
учасники конфлікту мають різний соціальний статус (педагог – учень), чим і визначається їх поведінка в конфлікті;
різниця в життєвому досвіді учасників породжує різний рівень відповідальності за помилки при вирішенні конфліктів;
різне розуміння подій і їх причин (конфлікт педагогом й учнем бачиться по-різному), тому педагогові не завжди легко зрозуміти глибину переживань учня, а учню – впоратися зі своїми негативними емоціями;
присутність інших учнів у ситуації зіткнення педагога й окремого учня робить їх не просто свідками, а учасниками конфлікту, й конфлікт набуває виховного сенсу й для них, що завжди доводиться враховувати соціальному педагогові;
професійна позиція соціального педагога в конфлікті з учнем зобов’язує його узяти на себе ініціативу в його вирішенні й на перше місце зуміти поставити інтереси учня як особистості, що формується й залежить від нього;
всяка помилка соціального педагога при вирішенні конфлікту породжує нові конфлікти;
конфлікт у педагогічній діяльності легше попередити, ніж вирішити.