9.2. Етапи технології соціально-педагогічного консультування

В.Архипова, Г.Майборода, О.Тютюнник виокремлюють такі етапи реалізації технології консультування:

• перший етап – підготовчий. На цьому етапі узгоджується графік консультування, консультант збирає інформацію про клієнта, підбирає методики для додаткового тестування. За результатами аналізу складається первинний план роботи, підбираються методи соціально-педагогічного стилю спілкування;

• другий етап – основний – бесіда, яка контролюється й спрямовується консультантом. Цей етап передбачає:

• психологічне налаштування на роботу (аналіз інформації про клієнта, його проблему тощо);

• встановлення початкового контакту з клієнтом;

• аналіз первинного запиту, прийняти рішення про її проведення чи направлення до іншого консультанта, повідомлення про мету, задачі, регламент консультування, етичні принципи роботи;

• фаза «сповіді»: аналіз в ході бесіди отриманої інформації, формулювання гіпотези, причини проблем, постановка уточнюючих запитань, створення сприятливої психологічної атмосфери (вербальна підтримка словам клієнта, узагальнення, емоційна підтримка) тощо;

• фаза активного розпитування (постановка низки цілеспрямованих питань для уточнення діагнозу, перевірки власної гіпотези про причини проблеми, визначення конструктивних шляхів її вирішення без повідомлення їх клієнту);

• спільна інтерпретація проблем (аналіз реакції клієнта при висловлюванні соціальними педагогом розуміння ситуації);

• фаза «розширення цілей» – формування нової моделі поведінки, обговорення й самостійний вибір клієнтом однієї із пропонованих моделей;

• оцінка ефективності консультації (висловлення думок про проведену роботу; розробка програми реалізації рекомендацій.

Консультант при постановці цілей консультування намагається допомогти школяреві, батькам чи вчителям у визначенні й досягненні цілей, оптимальних для конкретної ситуації, а не нав’язувати свої погляди, слідує за відчуттями, думками іншого, не ставить йому зайвих запитань під час розмови, на основі всебічного обговорення проблеми пропонує різні способи поведінки з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта. За необхідності соціальний педагог–консультант рекомендує обґрунтовані конкретні дії, достатньо гнучко реагує на широкий спектр ситуацій і проблем, що виникають у процесі проведення консультування, проявляючи імпровізаторські здібності, зберігає в таємниці все, що стосується особи, яку консультує, а при необхідності повідомити про неї відповідному фахівцеві обов’язково просить дозволу в тих, кого консультує.

Третій етап – підсумковий. Після спільної роботи консультант аналізує отримані результати, оформляє протокол, за необхідності підбирає методи впливу на соціальне оточення в інтересах клієнта. Протокол консультування може мати розгорнутий вигляд, наприклад:

Протокол індивідуальної консультації

Дата проведення первинної консультації	14 лютого 2012 р.
Дата наступних консультацій	20 лютого, 27 лютого, 10 березня
Первинний запит	Дівчинка-підліток (14 років) скаржиться на те, що не наважиться сказати мамі про бажання перейти на навчання в інший навчальний заклад.
Самоаналіз (що найбільше тривожить клієнта)	Страх, брак волі.
Проблема (з чим не може справитися клієнт)	Хочу сказати про своє бажання мамі, однак боюся, що вона мені не дозволить.
Запит очевидний (власне пояснення клієнтом труднощів	Як розпочати й вести розмову з мамою?
Запит прихований (проблеми, яких не бачить чи приховує клієнт)	Як зберегти любов мами? Як їй догодити?
Теми додаткових бесід з клієнтом	Особливості спілкування з мамою. Взаємини з мамою, бажання мами й доньки. Особливості спілкування з однокласниками. Самооцінка: вміння прийняти себе.
Опис ситуації (ситуативні прояви, поведінкові реакції, задіяні особи, на яких концентрується увага педагога).	Проблематичні стосунки із мамою і вітчимом, хоча мама – найбільш значуща людина для неї. Дівчинка досить часто ображається на маму, вважаючи, що та недооцінює її, принижує, диктує свою волю. Дівчинка прагне заслужити любов мами, звернути увагу на себе. Тому часті істерики, конфлікти, бажання йти з дому.
Основна гіпотеза (причини труднощів, переорієнтація - акцентування уваги на другорядних причинах).	Дівчинка не усвідомлює, що вона не стільки хоче змінити місце навчання, скільки привернути увагу мами до себе, до своїх бажань і почуттів (Я не хочу вчитися там, де подобається мамі).
Висновок соціального педагога (встановлення проблеми, над якою буде працювати соціальний педагог з клієнтом)	Занижена самооцінка, труднощі підліткового самоствердження.
Планування подальшої діяльності (консультативна, корекційна, превентивна)	Психодраматична підготовка до розмови з мамою .Залучення до участі в груповому тренінгу самопізнання.

Соціальний педагог робить і короткий запис про надану консультацію – в журналі протоколів індивідуальних консультацій.

Протоколи

індивідуальних консультацій

соціального педагога

_______________________­__________________

(назва навчального закладу)

№ п/п	Дата проведення	З ким проводилась	Проблема звернення	Короткий запис змісту консультації

У журналі індивідуальних консультацій чи у загальному журналі соціальний педагог має фіксувати прізвища батьків, вчителів, їх ім'я та по-батькові, прізвище, ім'я та вік дитини, клас, час проведення консультації, основний зміст бесіди, відомості про призначення нової зустрічі. У звітних матеріалах, які подає соціальний педагог, відображається загальна чисельність батьків, школярів, вчителів, проблема, що опрацьовувалась, основні питання й зміст бесід та ін.

Головною проблемою соціально-педагогічного консультування є його специфіка – інструктування, пред'явлення вимог, накази, зауваження, роз'яснення, перестороги, що породжує установку переважно на директивний стиль, при якому важко утриматись у межах поміркованості, ввічливості й тактовності.

Соціальний педагог-консультант повинен володіти такими якостями:

• емпатією, або здатністю бачити світ очами іншої людини;

• повагою до клієнта, здатністю реагувати на проблему клієнта таким чином, щоб передати йому впевненість у тому, що він може справитися з нею самостійно;

• конкретністю, чіткістю, знанням самого себе й вмінням здійснювати допомогу іншим у самопізнанні;

• відвертістю, вмінням вести себе природно у взаємовідносинах з клієнтом;

  • відповідністю, тобто умінням вести себе таким чином, щоб використані слова відповідали жестам, «мові рухів», вмінням мати справу з ситуацією «тут і тепер» тощо.