Плекаймо слово! Питання мовної культури

У перекладному словнику синонімічні слова, як правило, подаються через кому і тільки зрідка в ньому містяться допоміжні дані про значення того чи іншого слова, а ще рідше — про відмінності у значенні такого словесного ряду. Користувачі ж часто вважають, що ці синоніми є повними відповідниками. Насправді ж синоніми, як правило, не збігаються за значенням на всі сто відсотків. Кожен із них має своє місце в стилістичному контексті, і треба відчувати цю відмінність.

Надзвичайно важливим є вміння розпізнавати пароніми за їх лексичним значенням і правильно використовувати їх у мовленні.

Пропонуємо правильне вживання типових для професійного мовлення слів та висловів.

Абонентний і абонементний

«Абонементська плата» чи абонентна? Абонемент — документ на користування чим-небудь, абонент — сам користувач. Тож правильно: абонементна система обслуговування, абонентний рахунок

Адреса та адрес.

Іноді трапляються помилки при використанні цих слів. Можна почути: «Приємно, що Ви висловили такі теплі слова в мій адрес». Але адрес — це письмове привітання. Можна сказати: вітальний адрес, адрес ювілярові. А адреса — це координати, місце проживання, розташування особи, організації і под. Наприклад: проживати за адресою, надіслати на адресу. Іноді це слово вживається в переносному значенні, тобто сказане стосується певної особи. Тому правильно сказати: «Приємно, що Ви висловили такі теплі слова на мою адресу».

Безплатний, безцінний, безкоштовний.

(«Безкоштовний проїзд у транспорті», «безкоштовні освіта й медичне обслуговування» — безплатний, безоплатний). Безплатний — який не потребує оплати (безплатна путівка). Безцінний — якому немає ціни, який має велике значення для кого (чого)-небудь (безцінний, неоціненний дар). Безкоштовний — синонім до безплатний; набуло великого поширення в розмовній мові, та все ж це яскравий приклад калькованого перекладу з рос. Розповідають, що М. Рильський вважав його мовним покручем, який мав би рос. відповідник «бездрагоценный», а однак загальна установка на «наближення до рос.» зрештою примирила і його. Легкість, з якою увійшов цей неприродний словесний гібрид в укр., пояснюється наявністю в ній слова коштовний, але ж коштовний — це дорогоцінний, а не платний. То треба все ж відстоювати безплатний, безоплатний. Є ще укр. слово кошт, але від нього «законно» походить інший прикм. — безкоштний (безкоштний студент)

Білет і квиток.

У сучасній українській літературній мові співіснують обидва цих слова, але між собою вони різняться як значенням, так і сполучуваністю з іншими словами. Нерідко доводиться чути в транспорті: «Передайте білет на компостер»; а іноді трапляються вислови: «профспілковий білет»; «казначейський квиток». Хоча слово «білет» має значення:

• картка з питаннями для тих, хто складає іспити. Наприклад: екзаменаційний білет;

• цінні папери. Наприклад: лотерейний білет; кредитний білет.

Слово «квиток» означає:

• документ приналежності до певної організації. Наприклад:

профспілковий квиток.

• картка, придбана для проїзду в транспорті, входу до театру, музею тощо. Наприклад: проїзний квиток, вхідний квиток. Тому правильно сказати: «Передайте квиток на компостер»; «профспілковий квиток»; «казначейський білет».

Брати до уваги чи приймати до уваги.

За аналогією до російського «принимать во внимание» дуже часто трапляються «приймати до уваги». Але в українській мові слово «приймати» використовується на позначення дії, що в бук­вальному розумінні означає «прибирати щось звідкись» (наприк­лад; «приймати папери зі столу»), або «вживати» (наприклад: «приймати ліки, їжу»), а також «приймати гостей, відвідувачів»; «приймати дитину» (в когось); «приймати бій». І правильним є вислів «брати до уваги».

Бути правим чи мати рацію?

«Ви були абсолютно праві, так все і сталося, як Ви говорили». Чи можна «бути правим»? Звичайно, так. Але тільки тоді, коли ви знаходитеся справа від когось, хто розташований зліва. Тому що російське «Вы правы» українською перекладається як «Ви маєте рацію».

Важкий, трудний, тяжкий.

«Тяжка промисловість» — важка). Важкий — який має велику фізичну вагу, великий, масивний (важкий камінь); який потребує великого напруження (важке завдання); також перен. (важкий характер, важкий на підйом); у рос. — і «тяжелый», і «трудный»; трудний в укр. вживається значно рідше — той, що потребує багато праці, великих зусиль, многотрудний (трудна наука; трудний, многотрудний тиждень жнив. Тяжкий — той, що потребує великого фізичного і духовного напруження, несе з собою страждання, знегоди; болісний, нестерпний (тяжке минуле, тяжке життя, нести тяжкий хрест, тяжкий хліб, тяжко на душі); тут і рос. «тяжкий».

Вартий, вартує і заслуговує.

Інколи ці слова плутають і говорять: «Ця проблема не вартує нашої уваги», тому що проводять аналогію з російським дієсловом «стоит». Але це дієслово не має в українській відповідника-дієслова «вартує», а лише прикметник «вартий», прислівник «варто», «варт» і дієслово «заслуговує». Слово ж «вартує» спільнокореневе з словами «варта», «вартувати», що означає «стерегти, сторожувати, охороняти». Треба сказати: «Стояти на варті»; «пильно вартувати»; але: «Ця проблема не варта нашої уваги» чи «Ця проблема не заслуговує на нашу увагу».

Вважати і рахувати.

Чи можна сказати: «Рахую, що Ви маєте рацію»? Це знову ж таки неправильний переклад російського слова «считать», яке в українській мові має два аналоги:

• рахувати, тобто займатися підрахунками. Наприклад: рахувати гроші, рахувати на калькуляторі;

• вважати, тобто мати думку, переконання. Наприклад: вважати відповідь правильною.

Тому варто говорити: «Вважаю, Що Ви маєте рацію».

Уживати заходи, уживати заходів чи приймати міри.

Як часто ми читаємо і чуємо: «Необхідно приймати міри»! Але давайте вдумаємося в значення цього вислову. Слово «міри» означає: «одиниці ємкості, об'єму, ваги, довжини» (тобто те, що має виміри в літрах, кубометрах, грамах тощо), а також «рівень, межу виміру чогось» (якою мірою, певною мірою, вища міра покарання і т.п.). Про слово «приймати» йшлось вище. І що ж виходить? Якщо трактувати «міри», наприклад, як міри об'єму (та ж пляшка), то значення вислову: «Необхідно приймати міри» зводиться до запевняння в необхідності її чи випити, чи прибрати звідкись. А коли йдеться про застосування певних дій для запобігання чомусь чи для покращання чогось, то нормативним є вислів «вживати заходів» (а не «вживати заходи» аналогічно російському «принимать меры»).

Вибачте мене чи вибачте мені

Форма «вибачте мене» є калькою з російської мови «извините меня». Правильна форма української мови — це «вибачте мені», «пробачте». Не можна говорити «я вибачаюсь», тому що зворотна частка -сь (-ся) означає «себе», і сказати «я вибачаюсь» рівнозначне «я сам собі вибачив».

Виборний, виборчий, передвиборний.

«Виборний закон», «виборне право» — перше слово відповідає рос. «выборный» (виборний актив — той, який обирається голосуванням; увесь актив місцевого самоврядування є виборним, виборні козаки — іст.), друге — відповідає рос. «избирательный» (виборча дільни­ця, виборче право); виборність — рос. «выборность» з преф. перед-, — як правило, має суф. -н-, а не -ч: передвиборний. Виборча — точніше відображає суть кампанії (бо й самі вибори входять у кампанію по вибо­рах). Передвиборна — це лише частина кампанії (до дня виборів). Точне вживання слова передвиборний — в інш. контексті: період кампанії до виборів, передвиборний етап (виборчої) кампанії. Ще: виборчий — той, що стосується організації виборів; передвиборний — той, що проводиться напередодні виборів; виборний — який визначається або обирається голосуванням

Виняток і виключення

«Пісня в нашому житті має виключне значення»; «це виключно цікавий факт». Нерідко калькування російських «исключительный», «исключительно» призводить до помилкового вживання слів «виключний», «виключно», хоча в даному випадку доцільно використати слова «виняткове», «винятково», адже іменник «виключення» позначає дію (наприклад, «виключення з інституту»), прислівник «виключно» означає, що певні права властиві тільки одній особі чи організації (наприклад, «виключні права»); а іменник «виняток» означає «відхилення від звичайного, загального правила» (наприклад: «Земля скрізь потребує роботи, і його бургундська земля не становила винятку» (Ю.Яновський)), прикметник «винятковий» вживається в значенні «дуже», «надзвичайно», «особливо», «не так, як усі» (наприклад, «винятковий випадок, розум, факт тощо»).

Виключний і винятковий

«Виключний (у знач, надзвичайний) факт» — винятковий, надзвичайний факт; «Виключна суспільна потреба» — виняткова, надзвичайна потреба. Виключний — окремий, особливий, не схожий на інших, який не входить до певного ряду, який становить виняток із загального правила: виключне право чи компетенція — право тільки для когось. А винятковий — це надзвичайний, особливий: виняткове значення, виняткова стійкість, виняткова міра покарання. Те саме стосується й ім. цього гнізда виключення — виняток. «У порядку виключення» — як виняток.

Вимагати, потребувати

«Документ вимагає доопраювання» — потребує. «Депутат вимагає допомоги» — якщо він висуває вимогу про допомогу, то так можна висловитися, якщо ж вона йому потрібна, то він її потребує. У багатьох випадках може допомогти рос: вимагати — «требовать», потребувати — «нуждаться». Вимагати — настирливо просити, пропонувати в категоричній формі зробити щось, ставити перед кимось вимогу, зобов'язувати до чого-небудь. Потребувати — відчувати необхідність у чому або нестачу чого (ця справа потребує наших рук; здоровий від природи — ліків не потребує).

Виписка і витяг

За аналогією до російського «виписка из протокола» іноді читаємо «виписка з протоколу». Слово виписка означає дію за значенням «виписувати, виписати», тобто:

• списувати слова, частину тексту і т.ін. з книжки, зошита тощо з певною метою (наприклад: «Дякую теж за виписки з «Лялечки» (М.Коцюбинський))

• письмово оформляти вибуття кого-небудь звідкись, з чогось і т.ін. (наприклад, «виписка з лікарні»).

Іменник «витяг» вживається в значенні — «невеличкий уривок, частина чи цитата з якого-небудь тексту» (наприклад, «витяг з протоколу»).

Випливати і витікати.

Випливати переносно означає «бути висновком, логічним наслідком чогось попереднього». «З усього сказаного випливає, що...» «Разом з тим весь реальний і земний світ бачився (нашими предками) як відлуння щодо невидимого (внутрішнього) та небесного. Це випливало із розуміння властивостей світла, поняття доцентрової і відцентрової тяги, матеріального (тілесного)] і енергетичного (духовного)».

Слово витікати вживається тільки в буквальному, фізичному значенні: «литися звідкись» (наприклад, вода витікає з труби). Стилістична помилка полягає в тому, що дехто в значенні «бути логічним наслідком чогось» вживає слово витікати. Наприклад: «І треба сказати, що цей факт звучить у п'єсі правдоподібно і цілком логічно витікає з розвитку подій». Але слово витікати в переносному значенні не узвичаєно вживати. Тому тут слід було сказати: «випливає з розвитку подій».

Вираз і вислів.

Чи правильне речення: «У творі студента був такий вираз»? Адже думка, виражена декількома словами, — це вислів, тому доцільніше сказати «У творі студента був такий вислів». У решті випадків, зокрема й у математиці, використовують слово вираз. Наприклад: «Вираз на обличчі похмурий»; «Вираз а²+в=с».

Висвітити, висвітлити.

(«Висвітити питання» — висвітлити). Значення цих двох слів збігається лише тоді, коли йдеться про освітлення чогось, якщо хочуть щось зробити видним: «Список тих, хто хоче виступити, висвітліть (висвітіть) на табло системи «Рада». Висвітити — зробити видним, направивши світло на щось, а висвітлити (крім цього значення) — робити відомим, пояснювати, роз'яснювати, розкривати в деталях. «Висвітліть нам, будь ласка, проблему оподаткування» — ні в якому разі не «висвітіть».

Висловлювати, вимовляти та виговорювати.

«Присутні виговорили свої думки». Що ж це означає? Знову-таки, калькування з російської слова «высказали». Необхідно розрізняти за значенням слова висловлювати, вимовляти і виговорювати.

• Висловлювати — «передавати словами думки, почуття тощо; виражати тим або іншим способом» (наприклад, «висловити погляди, думку»);

• вимовляти — це «передавати голосом звуки, слова; говорити певним чином (наприклад: «Кожне слово він вимовляв повільно»);

• виговорювати — «дорікати комусь, говорячи, домагатися одержання чогось тощо» (наприклад, «виговорювати за провину»).

У реченні, наведеному на початку, необхідно було вжити слово «висловили».

Вислів і вираз.

(«Крилатий вираз» — вислів). Вислів — це думка, подана небагатьма словами; словосполучення, яке характеризується завершеною думкою («За висловом Т.Шевченка, в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»). Слово ж вираз — багатозначне: вираз обличчя, у цифровому виразі, читати без виразу, невиразно

Відбуватися, ставатися

(«Якщо цього не відбудеться» — не станеться). Із займ. «цього» — не станеться, а із займ. «це» — відбудеться. Крім того, розрізняються стилістичним відтінком: відбуватися — діятися в часі (засідання відбудеться в залі Верховної Ради), а ставатися — близьке до траплятися — про біду, горе, нагоду (Як це сталося?). Відбуватися — рос. «довершаться», «происходить»; ставатися — рос. «случаться».

Відказувати і відмовляти.

Чи можна «відказати в проханні»? Необхідно з'ясувати значення слів «відказувати» і «відмовляти», щоб правильно їх вживати, адже лише в деяких значеннях вони збігаються.

Слово «відказувати» означає:

• Говорити у відповідь. Наприклад: відказувати на запитання.

• Відповідати на запитання письмово. Наприклад: одказувати на листи.

• Заповідати комусь щось перед смертю, залишати у спадок. Наприклад: відказати майно.

• Переставати діяти. Наприклад: відказав двигун; відказало серце.

• І лише діалектне — відмовляти комусь в чому-небудь. Наприклад: не відкажи в просьбі.

Слово «відмовляти» має значення:

• Давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ. Наприклад: не одмовте помогти в справі.

• Говорити у відповідь. Наприклад: колега на ці слова відмовив таке...

• Переконувати когось не робити чого-небудь. Наприклад: відмовляти друга кудись їхати.

• Переставати діяти внаслідок несправності (про механізм) або перевтоми тощо (про людський організм). Відмовило сверло; відмовили ноги.

Тому літературним є вислів: «Відмовити в проханні».

Відносини і стосунки.

Відносини — зв'язки між державами, соціальними групами (українсько-російські відносини, виробничі відносини), а стосунки (або взаємини) — між людьми. Неправильним є вживання в цьому значенні слів взаємовідносини, відношення

Відносно, стосовно, щодо.

Унаслідок калькування з російської постійно трапляються вислови, подібні до: «Відносно цього питання я маю таку думку...». Але слово «відносно» в українській мові має значення «порівняно», наприклад: відносно недалека відстань; відносно дешевий товар.

Слово «стосовно» в літературній мові вживається з прийменником «до» і означає «відповідно до чогось», «у застосуванні до чогось, кого-небудь». Наприклад: «І.Франко вивчав історію не побіжно, стосовно тільки до своїх художніх творів, а спеціально, — і тому його вважають істориком-професіоналом».

Слово «щодо» має ширше значення, а саме:

• 3 приводу чого-небудь. Наприклад: Обіцяли допомогти щодо перекладу. Щодо цього наші погляди збігаються.

• Про, за когось, щось (якщо говорити про кого-, що-небудь, мати на увазі кого-, що-небудь). Наприклад: Говорити щодо проблем. Щодо Лук'яненка я маю хорошу думку.

• Уживається для вираження особливостей, властивостей, якості кого-, чого-небудь, які характеризуються з боку тих чи інших ознак, зв'язків, стосунків і под. Наприклад: Доповідь була хорошою і щодо форми, і щодо змісту.

Зважаючи на все викладене вище, правильним є вислів: «Щодо цього питання я маю таку думку...».

Відношення і ставлення.

«Треба змінити відношення до культури як до менш важливої справи, ніж екокономіка», «Ціню твоє відношення» — уживання першого слова в значенні ставлення неправильне, це не синонім, а звичайна рос. калька; відношення має в укр. мові інші значення: 1) математичний термін (геометричне відношення); 2) стосунок, причетність (наша комісія не мала до цього ніякого відношення); 3) аспект якоїсь справи (у фінансовому відношенні). Можна сказати у всіх відношеннях, хоча природніше для української з усіх боків (зусібіч)

Відноситися, ставитися, стосуватися, належати.

Чи можна «добре відноситися до когось»? Російське слово «относиться» багатозначне і українською перекладається по-різному.

• на позначення оцінки істот, подій, явищ з емоційної точки зору використовується слово «ставитись». Наприклад: ставитися з повагою до когось, погано ставитися до вчинків кого-небудь тощо.

• у значенні приналежності вживається слово «належить». Наприклад: право на життя належить до невід'ємних прав людини.

• в значенні «бути пов'язаним із кимсь, чимсь» вживається слово «стосуватися». Наприклад: пункти наказу стосуються діяльності організацій; це нас не стосується.

• слово «відноситься» використовується в спеціальній літературі і означає «перебувати в певному співвідношенні з чим-небудь». Наприклад: А відноситься до В, як X до У.

Тому можна тільки «добре ставитися до когось».

Відповідно до рішення чи у відповідності з рішенням.

Як результат калькування з російської дуже часто трапляється словосполучення «у відповідності з чимось». Але ця сполука не нормативна для української мови, правильною є тільки форма «відповідно до чогось». Треба говорити: «відповідно до рішення»; «відповідно до пункту 1 наказу» і т.п.

Відсутність і брак.

Коли йдеться про живі істоти, уживають слово відсутність. Рос. «за не достатком», «по не достатку» — тільки за браком або через брак, а ні в якому разі не «через відсутність»; «недостаток материалов» — брак матеріалів; «через відсутність доказів» — за браком доказів. Дехто сприймає слово брак звужено — тільки як «нестача», насправді ж це й повне «неимение». «Коли у подружжя відсутні неповнолітні діти» — немає дітей. «Зазначені умови відсутні в тексті гарантій...» — не містяться в тексті.

Відчуття і почуття.

(«У мене з'явилось почуття в нозі» — відчуття; «Треба мати шосте відчуття, щоб із цим розібратися» — чуття). Відчуття — від відчувати, сприймати інтуїцією, чуттям що-небудь; усвідомлення, розуміння чогось — відчуття стану громадської думки, відчуття присутності когось стороннього в домі, відчуття дотику, відчуття небезпеки. Почуття — фізичні й психологічні властивості людини: «Включіть у цю справу не тільки розум, а й почуття» (не «відчуття»); «Грати на почуттях людей» (не «відчуттях»). Але: відчуття і почуття міри, ліктя, з почуттям і відчуттям власної гідності

Військовий та воєнний.

Військовий — це той, що стосується війська. Військовий гарнізон, військова форма, військовий як найменування особи за родом занять.

Воєнний — той, що стосується війни. Воєнний час, воєнний стан, воєнні події.

Деякі слова можуть вживатись з обома цими прикметниками залежно від значення: Військовий (воєнний) корабель; військовий (воєнний) завод.

Вірний і правильний.

Доводиться чути: «Абсолютно вірно!» Але це зовсім не правильно. Це — російська калька слова «верно». Адже в українській мові слово «вірний» — однокореневе зі словом «вірність». Можна «вірно кохати», «вірними» можуть бути друг, дружина, собака, але ні в якому разі не відповідь, рішення і подібне.

Російське «верно» — багатозначне слово і українською перекладається по-різному. Наприклад:

Верный друг — вірний друг

Верный ответ — правильна відповідь

Верный способ — надійний спосіб

Верная смерть — неминуча смерть,

Тому доцільно сказати: «Абсолютно правильно».

Вірогідний і ймовірний.

Ці слова часто плутають, і можна почути: «Таке припущення — вірогідне». Або: «Це цілком імовірний факт».

Але слова ці треба було вжити навпаки: припущення — імовірне, а факт — вірогідний. Прикметник «вірогідний» означає «цілком певний, достовірний, перевірений», а «ймовірний» — це «той, що його можна тільки припускати» та «довірливий, той, що легко вірить»: «Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити» (Б.Антоненко-Давидович).

Вмикати і включати.

(«Включіть систему «Рада» — увімкніть). Умикати — з'єднувати з джерелом енергії, уводити в дію (вмикнути рубильник, радіо, світло), а включати — вводити до складу (Включили новий блок атомної електростанції до Європейської об'єднаної мережі), проте ним не треба надуживати, бо є природні для укр.: вводити до складу комісії, заносити до спис­ку, поставити або внести до порядку денного.

Вмішуватися чи втручатися.

«Прошу не вмішуватися в мої справи!» — наскільки парадоксально звучить подібний імператив! Адже дієслово «вмішатися» означає — «проникати куди-небудь; змішуватися з ким-, чим-небудь» (наприклад, «умішатися в розчин»), а дієслово «втручатися» — «самочинно займатися чиїмись справами; устрявати в чиї-небудь стосунки; брати активну участь для припинення чогось» (наприклад: «Він вчасно втрутився в цю справу»).

Гарний, хороший, добрий .

(«Гарна пропозиція» — хороша). Гарний — не дублет слова хороший. Гарна дівчина, але пропозиція до законопроекту — хороша чи слушна, а не «гарна», як часто кажуть промовці (ще залежно від конт. — прийнятна, вдала, доречна, добра). Гарний — приємний на вигляд, на слух, який має позитивні естетичні якості (гарна робота коваля, теслі). Хороший — експресивно нейтральніше, протилежне поганому; досвідчений, умілий (хороший спеціаліст; хороша робота — та що виконана добротно чи з глибоким аналізом). Добрий — від добро (добрий геній, наставляти на добрий шлях, добра родина, добре слово), тобто ще й справжній (добрий товариш); досвідчений (добрий комп'ютерник); добротний (добра мебля). А ще добрий — смачний (добрий борщ).

Громадський, громадянський, цивільний.

Громадський від громада (тобто в широкому смислі — суспільство), громадський — від громадянин. Рос. громадський — «общественный», а громадянський — «гражданский» Отож: громадські організації, громадська думка, громадські інтереси, але громадянська мужність, громадянська позиція, громадянська війна, громадянська панахида. Кажуть «громадянська оборона» — цивільна; так само — Цивільний кодекс; цивільна авіація

Грати роль і відігравати роль.

В одному документі написано: «Велику роль у цій справі гра­ють керівники відділів...». Але ж «грати роль» — це «видавати себе за кого-небудь іншого» (можна «грати роль на сцені, в театрі, в кіно» або в переносному значенні, наприклад: «Того вечора я грала зовсім іншу роль» (Леся Українка)). «Відігравати роль» — це «мати певне значення, вагу», і в документі треба було написати: «Велику роль у цій справі відіграють керівники відділів...».

Дилема і проблема.

У наш час слово «проблема» вживається в різних сферах наукового, економічного, побутового спілкування (наприклад: «проблеми слововживання», «проблеми соціально-економічного розвитку», «життєві проблеми»). Слово «дилема» за звучанням схоже до слова «проблема», що іноді призводить до його помилкового вживання. Наприклад, у реченні: «Приходить час, коли перед кожним з нас постає дилема: який шлях вибрати в житті» слово «дилема» треба було замінити словом «проблема», тому що «дилема» — це необхідність вибору між двома можливостями, звичайно небажаними або важко здійсненними, а проблема — це теоретичне чи практичне питання, що потребує розв'язання.

Дійсний і справжній, дійсно і справді.

Дійсний — істинний, оригінальний, достеменний, автентичний, найчастіше в діловому, науковому тексті {дійсна розписка — рос. «подлинная»; дійсно, цей факт зафіксований у результатах наукових досліджень); дійсно — ще фактично; справді — більш поширений варіант («Справді там була», тобто «Не вигадую, кажу як є»). Справжнє диво світу — хоча можна і так: одне з дійсних чудес світу, тобто з тих, що реально існували

Діловий і діловитий.

Обидва можуть бути вжиті для характеристики якостей людини працьовитої, обізнаної, діяльної, але мова — тільки ділова, кола —ділові, а в знач, зайнятий, заклопотаний —діловитий {ділови­тий керівник)

Дільниця і ділянка.

(«Дільниця боротьби за державність» — ділянка). У рос. обидва відповідають слову «участок», в укр. розрізняються значенням: дільниця — адміністративно самостійний об'єкт (виборча дільниця), структурний підрозділ на виробництві (переробна дільниця), а ділянка — частина поверхні, площі чогось, відрізок чого-небудь (городна ділянка, ділянка фронту), галузь, сфера діяльності (ділянка роботи).

Діючий і чинний.

(«Чинне місце» — належне). Чинний — який має силу: частіше юридичну (чинна норма Конституції), у ширшому знач. — діяльний, активний (відчути себе чинною силою державотворення); діючий — який перебуває в дії (діючий вулкан), який здатний активно діяти, впливати на що-небудь (активна, діюча сила в боротьбі), ще — діюча армія.

Доказувати і доводити.

Інколи слово «доказувати» помилково вживають в такому контексті: «доказувати теорему», «доказувати необхідність реформування» тощо. Але це дієслово означає «процес завершення акту говоріння» (наприклад, «доказувати до кінця свій монолог»). Російське слово «доказывать» українською перекладається як «до­водити» в значенні «підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами» (наприклад, «доводити теорему, концепцію» тощо).

Доповідати і докладувати.

23 травня 1998 року на одному з каналів українського радіо прозвучала фраза: «Мені докладали про стан справ». Але до чого тут вжите слово «докладали», похідне від дієслова «класти», і яке означає «додавати щось до вже покладеного» (наприклад, «докласти яєць в корзинку»)? Мабуть, автор цих слів мав на увазі «доповідали», що означає — «повідомляти; виступати з доповіддю; освітлювати певні питання тощо».

Другий чи інший.

(«Другими словами» — іншими). Другий — порядк. числ. від два (другий мікрофон; другого дня або наступного, якщо не мається на увазі перший чи третій і четвертий дні: «Другого дня ми зустрі­чаємося з колегами, а на третій — повертаємося додому»). Деяку складність може становити такий приклад використання слова другий: «Викладати другу спецільність» — тут правильно, бо перша спеціальність — основна, а друга — паралельна, додаткова. Але може бути, за конт., і інша. Інший — який відрізняється від названого, даного («Прийдуть інші, кращі»); не цей, не той («Це предмет іншого закону»); усі, крім названого, решта («цим мають зайнятися й інші комісії»). Тому краще: з одного боку і з другого, а не з «іншого», тобто не такого (?) боку. Уживаються й інші варіанти за конт.: зворотний бік, де доречним може бути й інший і другий. «І одна, й друга формули криють у собі майбутній конфлікт...» — і та, і та формула.

Жити, мешкати і проживати.

Ми живемо, проживаємо чи мешкаємо в місті Києві?

• «Жити» має загальне, найширше значення, і серед інших — перебувати, проживати де-небудь (наприклад: «...дід та баба...удвох на хуторі жили» (Т.Шевченко)).

• «Проживати» — жити за місцем прописки (наприклад: «Продавець проживає за адресою: М.Київ, вул.Хмельницького, буд.26, кв.79»).

• «Мешкати» — у приміщенні (наприклад: «Сім'я мешкає в трикімнатній квартирі»).

Можна сказати: «Ми живемо в місті Києві» чи «проживаємо в місті Києві (якщо в Києві прописані)».

Завдавати удару чи наносити удар.

Неправильний переклад російського багатозначного слова «наносить» призводить до помилкового вживання слова «наносить» в українській мові, адже «наносити» означає:

• приносити велику кількість чого-небудь (наприклад: «Нанести цілу купу цегли»);

• рухаючись, захоплювати з собою й нагромаджувати куди-небудь певну кількість чогось (наприклад: «Річки наносять глину в морські води»);

• приносити, доносити звуки, запах і т.ін. (наприклад: «Вітер наносив далекі приглушені дзвони»);

• позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т.ін. (наприклад: «На срібний предмет спеціальним різцем наносять малюнок»);

• покривати шаром чого-небудь (наприклад, «нанести фарбу на поверхню столу»);

• у сполученні зі словом «візит» — відвідувати кого-небудь (наприклад: «нанести офіційний візит»).

Дієслово «завдавати» має два значення:

• (чого, а не що) — робити щось неприємне (наприклад, «завдавати страждань, утрат, шкоди, прикрощів, клопоту тощо»);

• (що, а не чого) —- допомагати комусь підняти щось (наприклад: «Хлопець мовчки завдавав бабусі на плечі в'язку хмизу»).

Завдання і задача.

Як правильно сказати: «Ми поставили перед собою такі задачі» чи «Ми поставили перед собою такі завдання»? У цьому випадку доречно вжити слово «завдання», тому що:

• «завдання» — це те, що визначено або заплановано для ви конання (наприклад, «виконати денні завдання»);

• «задача» — питання, переважно математичного характеру, яке розв'язується за допомогою обчислень за визначеною умовою (наприклад, «переписати задачу з підручника»).

Крім того, звертаємо вашу увагу на те, що завдання — виконуються, проблеми — вирішуються, а задачі — розв'язуються.

Завдяки і через.

Слово «завдяки» уживається для позначення причини, що викликає бажаний результат. Наприклад: «Значних досягнень ми отримали завдяки наполегливості в роботі». Неправильне вживання прийменника «завдяки» для називання негативної причини. Наприклад: «Не прийти на заняття завдяки хворобі» (треба: «через хворобу»).

Замісник і заступник.

Ці два іменники часто плутають, що призводить до помилкового їх вживання. Розрізняються значенням.

• Замісник — той, хто тимчасово виконує чиїсь обов'язки. Наприклад: «Хто ж буде замісником викладача на час його хвороби?»

• Заступник — офіційна назва особи, яка постійно відає певними ділянками роботи, одночасно працюючи з начальником чи з керівником, а також заступає в разі відсутності свого керівника або начальника. Наприклад: «заступник директора організації».

Згідно рішення чи згідно з рішенням.

Типова стилістична помилка — калька-кліше «згідно чогось». У сучасній українській літературній мові нормативною є тільки форма «згідно з чимось», наприклад: «згідно з протоколом», «згідно з планами» тощо.

Здатний, здібний, спроможний.

Дехто не відчуває різниці між цими словами, і можна почути: «Цей учень дуже здатний», хоча треба було б сказати «здібний», тому що:

• «здатний» (до чого, на що, що робити) — який має можливість, силу, певні дані щось зробити, здійснити, виконати; спроможний (наприклад, «здатний до всього», «здатний на подвиг» тощо);

• «здібний» — який має природні здібності, обдарований (наприклад, «здібний студент», «здібна дитина», «здібний художник» тощо);

• «спроможний» — у якого є (в наявності) можливості здійснити що-небудь (матеріальні, скажімо, чи зв'язки): «він не спроможний мені допомогти: ні сил, ні коштів не має»; «Україна має великий економічний потенціал, вона спроможна швидко подолати кризу».

Здатний — близький синонім слова спроможний, а здібний за стилістичним відтінком стоїть далі від цієї пари. Отже: здібний законодавець, але здатний на подвиги, нездатний для цієї справи, неспроможний сплатити податок.

Знання і знаття.

«Йому ще самому не вистачає знаття, а він хоче повчати інших», — автор цих слів, мабуть, уважав, що слова «знання» і «знаття» — синоніми, і помилково написав «знаття» замість «знання». Це — слова-пароніми, подібні за звучанням, але різні за значенням. Слово «знаття» — похідне від дієслова «знати» (наприклад: «Якби знаття, що хтось допоможе, — зробимо»). Іменник «знання» означає «сукупність відомостей про щось» (наприклад: «І жадібно знання вона пила» (Б.Грінченко).

Знаходитися і перебувати.

(«Знаходитися на військовому обліку» — перебувати). Знаходитися, як правило, у просторі, перебувати — в часі. «Флагман українського військового флоту «Гетьман Сагайдачний» перебуває на ученнях поблизу острова Зміїний» — тут краще знаходиться, бо йдеться про дислокацію, а якщо б мовилося про час («у даний момент»), то було б якраз перебуває. Перебувати — ще в якомусь стані. Рос. «находиться» часто відповідає міститися («Комісія з питань бюджету міститься (розміщена, розташована) в будинку на вул. Банковій»). Перекладаючи рос. «находиться» — можна обійтися і без дієслова-присудка бути: «Моя квартира — на третьому поверсі». Якщо слово знаходитися робить текст дуже казенним, то його слід уникнути: «Боротьба з організованою злочинністю знаходиться в рамках усталених традицій і застарілих норм Кримінального кодексу...» — ведеться; «Методи й засоби боротьби знаходяться на рівні, встановленому «розвинутим соціалізмом» — залишаються.

Знижка і скидка.

Всюди впадають в око рекламні заголовки: «У нашому магазині ви можете придбати товари зі скидкою». Нічого смішнішого і придумати не можна! Адже «скидка» в українській мові — це, як пише Б.Антоненко-Давидович, стрибок убік, що робить, приміром, заєць, петляючи свої сліди. Отже, в магазині можна придбати товари, скачучи? У сучасній українській літературній мові є слово «знижка», яке означає поступку або зниження ціни під час продажу, і саме це слово доречне в цьому випадку.

Зустрічаються і трапляються.

Чи можна сказати: «У роботі зустрічаються помилки»? Ні, тому що зустрічаються, тоді, коли є якась зустріч (переважно, хоча і не завжди, люди). Можна сказати: «У морі зустрілися кораблі»; «зустрітися з кимось поглядом»; «зустрітися з приятелем». У тексті, у книзі, у промові, у житті «трапляються» помилки, факти, недоліки тощо.

Книжковий і книжний.

Ці слова-пароніми необхідно розрізняти за значенням. «Книжковий» — це той, що стосується книжок (наприклад, «книжковий магазин», «книжковий ринок», «книжкова полиця» тощо). «Книжний» —це той, що стосується книги (наприклад, «книжний стиль», «книжний герой» тощо).

Коли наступні, коли такі, проте ніколи — слідуючі.

Багато хто не відчуває різниці, і помилково вживає слово «наступні» тоді, коли треба вживати тільки «такі». Наприклад, у реченні: «Погляди щодо цього проекту були наступні: ... ». Адже «наступні» вживається тільки тоді, коли йдеться про черговість. Наприклад: «Наступна зупинка — вулиця Сагайдачного»; «Відповідає Петренко, наступний — Чередниченко». У решті випадків доречно вживати слово «такі», і ні в якому разі не можна говорити «слідуючі», тому що це слово — і не російське, і не українське, а належить до тієї мовної сумішки, що в народі зветься суржиком.

Лікувати і лічити.

«У поліклініці лічать хороші лікарі». Вибачте, але що саме вони лічать? Адже «лічити» — синонім до слова «рахувати», тобто займатися підрахунками. Без сумніву, щось вони лічать, але навряд чи хворих. їхня професійна діяльність — займатися лікуванням, тому треба було написати: «У поліклініці лікують хороші лікарі».

Любий і будь-хто.

Інколи можна почути щось подібне до фрази: «Це настільки просто, що любий може це зробити». Але ж «любий» — прикметник, утворений від дієслова «любити». На позначення будь-якої особи доречно вживати займенники «будь-хто», «хто завгодно» тощо.

Мережа і сітка.

Сітка — пристрій для вилову риби, ємкість для вантажу, зв'язана з ниток, шпагату, канатів тощо. Мережа — сіть уявна: телефонна мережа, мережа шкіл, район електричних мереж

Мішати і заважати.

Дехто помилково перекладає багатозначне російське дієслово «мешать» як «мішати» в такому контексті: «Ви мішаєте нам працювати». Але слово «мішати» в українській мові означає «перемішувати розмішувати» (наприклад, «мішати кашу, карти, фарбу і под.»). у цьому реченні треба було сказати «заважаєте», що має значення — «своїми діями затримувати, не давати змоги щось робити».

На виплат і розстрочка.

Всюди можна побачити рекламні оголошення зі словами: «У нашому магазині ви можете придбати одяг в розстрочку». Але навіщо нам такий одяг, коли можна придбати готовий? Адже «розстрочка» — похідне від дієслова «розстрочувати, розстрочити», що означає зворотній процес від слів «строчити, строчіння», тобто «зшивати». Відповідником до російського «в рассрочку» є в українській мові вислів «на виплат», тому в рекламних оголошеннях треба писати: «У нашому магазині ви можете придбати одяг на виплат».

Нагода і пригода.

Чи доречно вжите слово «пригода» у такій конструкції: «Не пропускати щасливої пригоди»? Ні, тут треба використати слово «нагода», що означає — «слушний момент, сприятливі обставини».

Слово «пригода» має значення:

• подія, випадок (здебільшого непередбачений, несподіваний) (наприклад: «У комендатурі сполошилися, коли почули про пригоду біля лісу» (А.Головко));

• події, які трапляються під час подорожей, мандрівок (наприклад, «мисливські пригоди»).

Крім того, правильно говорити: «стати комусь у пригоді», а не «стати комусь у нагоді».

Нагромаджувати і накопичувати.

(«Накопичува­ти знання» — нагромаджувати). Словники, як правило, не розрізняють ці слова у значенні, подають їх як повні синоніми. Так воно й є там, де йдеться про пряме знач.: насипати щось, навалювати купою, нагрібати (солому тощо), складати в копи. Однак у перен. знач. — поступово набували досвіду, знань, сили, призбирувати щось — краще нагромаджувати. Етимологічно це слово означає множити, збагачувати, збирати.

Накладна плата чи післяплата.

Типова помилка в діловому тексті — використання вислову «накладна плата», що є дослівним калькуванням з російської мови вислову «наложенный платеж», тому що українською мовою плата, яку вносять після одержання замовленої речі, називається «післяплатою». Тобто, правильно сказати: «Фотографії надіслано післяплатою», а не «накладною платою».

Напрям і напрямок.

Пароніми «напрям» і «напрямок», хоч і близькі за значенням, проте мають деякі розбіжності:

• «напрямок» уживається переважно тоді, коли йдеться про певні віддалі (наприклад, «піти в напрямку до будинку»);

• тільки «напрям» уживається тоді, коли йдеться про заходи суспільно-політичного значення (наприклад, «напрям науки», «напрям розвитку демократії» тощо).

Направляти, спрямовувати, скеровувати.

(«Спрямуйте документи комісіям» — направте). Дані синоніми мають певні відмінності:

• направляти — відряджати, передислоковувати, надсилати: «Направили нас, студентів, на польові роботи до Миколаївської області», «Батальйон був направлений на лівий фланг оборони», «Усім вам вчасно були направлені закінопроекти»; наставляти (на шлях істини): «Росте як бур'ян, нема кому направити» (тут ще, як бачимо, виникає нюанс — виправляти). «Направити листа, документи» — надіслати, подати;

• спрямовувати — зорієнтовувати в певному напрямку: «Побачив спрямований на нього автомат», «спрямував (утупив) у нього тяжкий погляд», «спрямувати зброю проти ворога» тощо. Часом значення цих двох слів настільки близькі, що немає необхідності їх розмежовувати: і спрямовувати, і направляти на щось корисне можна зусилля, сили, енергію. Виникає іноді й стилістична потреба уникнути двозначності, коли за словом направити може вгадуватися смисл «виправити»: «Міг би направити обдарування хлопця» — якщо йдеться про виправлення вад виховання чи підготовки з якогось фаху, то краще сказати спрямувати. Трапляється ще одне — манірне: «скерувати» («Нас скерували на роботу за фахом»). Замінювати тут цілком правомірне направили нема ніяких підстав;

• скерувати — тільки те, що має кермо, наприклад, судно, літак, машину і, зрозуміло, перен., коли хтось, образно кажучи, хоче дати певний напрям розмові, дискусії, діяльності, вчинкам тощо: «Парламент своєю законотворчою діяльністю має стратегічно скеровувати державу».

Отож: кошти направлені до областей, а зміни до Закону спрямовані на реалізацію якихось цілей.

Не дивлячись і незважаючи.

«Він досяг успіху, не дивлячись на перешкоди». Чи можна так сказати? Можна, але тільки в тих випадках, коли хтось дійсно на щось не дивився. Приміром, спортсмен-легкоатлет міг досягти успіху, не дивлячись на перешкоди, тобто перемогти в змаганнях, в буквальному значенні не дивлячись на бар'єри, які стояли на біговій доріжці. Коли ж ідеться про предмети, явища, поняття, всупереч яким відбувається дія, вживається прийменник «незважаючи на». Наприклад: «Незважаючи на пізню годину, організа­ція ще працювала».

Неділя і тиждень.

Інколи в рекламних оголошеннях доводиться чути: «Наша фірма працює всю неділю». Що вони мають на увазі? Адже слово «неділя» в українській мові — це тільки один день тижня, причому вихідний, його відповідник в російській — «воскресенье». Отже, організація працює весь вихідний, а решту днів тижня ні? Чи все-таки помилково вжили російську кальку замість українсь­кого слова «тиждень»?

Об'єм та обсяг.

Як правильно: «значний об'єм роботи» чи «значний обсяг роботи»? Значення цих слів такі:

• «об'єм» — це величина чогось, що має чіткі параметри виміру у висоту, ширину, довжину тощо, вимірювана в кубічних одиницях. Наприклад: банки, циліндра, колби, рідини, тіла, повітря тощо;

• «обсяг» — це взагалі величина, розмір, кількість, значення, важливість, межі чогось. Наприклад: виробництва, книги, капіталовкладень, знань, бюджету, роботи тощо.

Отже, «значний обсяг роботи».

Одноособовий, одноосібний, одноосібницький.

Дані пароніми хоч і мають спільний корінь, проте різняться своїми значеннями:

• одноособовий — який приймається або здійснюється однією особою;

• одноосібний — який належить одній особі, індивідуальний (одноосібне господарство);

• одноосібницький — прикм. до слова одноосібник (одноосібницька психологія).

Основа, підстава, привід.

(«На якій основі мене звинувачено?» — точніше на якій підставі, з якої причини). Основа — те, на чому щось базується, ґрунтується (основи знань; основи законодавства; взяти (прийняти проект за основу); засада; підвалина (на науковій основі, наукові підвалини). Підстава — причини («Речовий доказ — достатня підстава для затримання підозрюваного»; «Податки беруться на підставі такої ось норми закону»; з цілковитою підставою; нема підстав звинувачувати). Привід — випадок, обставина, яку можна використати з певною метою, часом штучно «сконструйована» підстава для якоїсь дії (знайшов привід познайомитися з письменником, влаштував скандал як привід для розлучення)

Пам'ятка та пам'ятник.

Картина — це «пам'ятка» чи «пам'ятник» нашої культури? Звичайно, «пам'ятка», тому що «пам'ятник» — це фундаментальна споруда, висічена з мармуру, дерева, вилита з бронзи, гіпсу тощо в пам'ять чи на честь кого-, чого-небудь, а пам'ятка — це предмет культури минулого, який зберігся (наприклад, «літературна пам'­ятка», «пам'ятка історії»).

Пересічний.

Так що ж все-таки пересічне: місцевість, людина чи піраміда?

• Слово «пересічний» з наголосом на третьому складі (-січ-) означає — «який не перевищує середнього рівня; не гарний і не поганий; посередній; ординарний» (наприклад, «пересічна людина», «пересічна поезія», «пересічна публіка»).

• «Пересічний» з наголосом на останньому складі (-ний-) — «який пересікається з чим-небудь» (наприклад, «пересічні координати», «пересічна місцевість»).

Підбір, добір, відбір, вибір.

«Підбір кадрів» чи добір — від добирати, тобто вибирати спеціалістів, виділяючи їх із загальної маси за кращими якостями, знаходити найдосвідченіших, найталановитіших? Генетичний, природний, штучний добір; добирати способу. Близько до цього — підбір від підбирати — вишукуючи, вибирати потрібне, відповідне чому-небудь, часто методом проб. «Хлопці як на підбір» (тобто найкращого складу); підбір ключа (підбирати ключа — за збігом певної конфігурації чи збігом певних якостей). Іноді збігається зі значенням слова добір: підбір(добір) сло­ва. Близькі за знач, також вибір і відбір, часто взаємозамінні, дублети (вибір, відбір) кращого. Але тільки вибір: вибір професії, на вибір (тобто не підряд, з певним пропуском), вибір нареченого, вибір з двох варіантів. Ще вибір — у знач, обрання (скажімо, до місцевої Ради). У той же час краще — відбір: відбір товару за розмірами; відбір призовників до десантних військ.

Пам'ятайте, що відбір — це виділення із загального числа людей, групи, партій кількох із них, а вибір — одного (відбір найобдарованіших молодих людей до хору, але вибір виконавця для сольної партії в хорі). Взагалі вживання цих слів залежить від контексту, від стилістичного нюансу (найприродніше — вибір професії, але можна сказати й так: «Перепробував усе: теслярський фуганок і ковальський міх, слюсарський напилок і гончарний круг — то, можна сказати, був підбір професії на дотик, кінчиками пальців».

Погоджувати і узгоджувати.

То погодження чи узгодження; погоджений чи узгоджений? «Узгоджувальна комісія» — погоджувальна, «узгодили цю норму закону» — погодили.

• Погоджувати — обговорювати що-небудь, доходити єдиної думки, усувати розбіжності в чомусь; встановлювати потрібну взаємодію, координувати.

• Узгоджувати — установлювати відповідність між чимось (узгодити одну норму з іншою, узгодити з вимогами регламенту). Узгоджувати чи узгодження, як правило, вживається з прийменником з.

Підписка і передплата.

«Підписку на наш журнал можна оформити на будь-якому поштовому відділенні», — чуємо по радіо. Але ж «підписка» — письмове зобов'язання додержуватися певних правил чи виконувати якусь вимогу (наприклад, «підписка про невиїзд», «підписка про мовчання»). Замовлення ж друкованого видання з попереднім внесенням часткової чи повної його оплати називається «передпатою» (чого?). Правильно: «Передплату нашого журналу можна оформити на будь-якому поштовому відділенні» (чи «передплатити наш журнал...»).

Плутати і путати.

Як правильно сказати: «путати два питання» чи «плутати два питання»? Необхідно з'ясувати значення цих слів. Дієслово «плутати» означає:

• у прямому значенні — безладно переплітати що-небудь (нитки, волосся тощо).

• у переносному значенні — вносити безладдя, плутанину в що-небудь; помилятися, збиватися, робити не те, що слід, тощо (наприклад: «плутати когось з кимось», «плутати слова», «плутати сліди» і т.д.).

Дієслово «путати» означає «стягувати путами, ременями, лан­цюгами когось, щось», наприклад, «путати коневі ноги», «путати лоша»).

Поділяти і розділяти.

«Я розділяю ваші думки», — чи не помилково вжите тут слово «розділяю»? Звісно, так. Адже «розділяти» — це «ділити що-небудь на частини, шматки тощо», в переносному значенні також «переживати щось спільно з кимось, утішати когось». Так що можна «розділяти» пиріг, когось чи щось на групи, участь, горе, радість і т.п. В цьому ж реченні варто було вжити слово «поділяти» в значенні «приєднуватись до чиїх-небудь поглядів, думок, намірів і т.ін.; виявляти солідарність, згоду з ким-небудь у чомусь» (наприклад: «поділяти погляди, наміри тощо»).

«Повинен їхати до закордонного відрядження» чи «маю їхати у зарубіжну командировку».

Як це не дивно, але досить часто трапляються речення, подібні до: «Маю їхати у зарубіжну командировку». По-перше, «маю» — особова форма дієслова «мати», коли ж йдеться про певне зобов'язання, бажано вживати слово «повинен». По-друге, російське «зарубежный» українською перекладається як «закордонний». По-третє, «командировка» — це російська калька, яка в українській мові повинна мати назву «відрядження». Крім того, нормативною є форма «їхати до відрядження» (а не «у відрядження»).

Показний і показовий.

«Показним є факт вибуху інфляції» — показовим.

• Показний — який привертає до себе увагу певними позитивними якостями, властивостями(«Підрозділ радників-юристів може й непоказний, малолюдний, та ефективний»).

• Показовий — характер­ний, типовий, зразковий, влаштований для загального ознайомлення (показовий суд, факт показовий, крас­номовний).

Покупка і купівля.

Мабуть, не рідкість сьогодні словосполучення «покупка товару». Але слово «покупка» — це товар, який вже купили, і значення цього словосполучення зводиться до незрозумілого «товар товару», близьке за безглуздістю до «я іду на рибалку», адже «рибалка» — це людина, яка ловить рибу (треба говорити: «я іду рибалити»). На позначення ж дії придбання товару з оплатою його вартості використовується дієслово «купівля».

Положення; становище і стан.

Калькування російського багатозначного слова «положение» часто призводить до недоречного вживання слів «положення», «становище» і «стан», причому перевагу, як правило, надають іменникові «положення», і ми чуємо: «міжнародне положення», «скрутне положення» тощо. Проте «положення» вживається у таких значеннях:

• місцезнаходження кого- чи чого-небудь у просторі (наприклад, «вертикальне положення»);

• розміщення тіла або його частини (наприклад, «положення напівлежачи»);

• зведення правил, законів з певного питання (наприклад, «положення про вибори»);

• теоретична думка, твердження про щось, теза (наприклад, «основні положення економічної теорії»).

Іменник «становище» означає — «події, обставини, ситуації» (наприклад, «міжнародне становище», «матеріальне становище», «становище в Криму» тощо).

Слово «стан» найчастіше означає:

• сукупність певних явищ, процесів (наприклад, «стан рідини», «стан справ», «стан здоров'я» тощо);

• тулуб, корпус людини (наприклад, «стрункий стан»);

• місце тимчасового розташування, стоянка, табір (наприклад: «Козаки вернулись до свого стану» (І.Нечуй-Левицький).

Приводити і призводити.

У мовній практиці не завжди розрізняють слова «приводити» і «призводити». Замість: «неуважне ставлення до правил безпеки призводить до нещастя» можемо почути: «неуважне ставлення до техніки безпеки приводить до нещастя». Тим часом кожне з цих слів має своє значення. Коли йдеться про негативні, небажані наслідки, бажано вживати дієслова «призводити, призвести», які ще мають значення «доводити до певного стану» (наприклад, «злидні призводять до біди»; «неправильний переклад призводить до помилкового тлумачення проблеми».

Прищеплювати і прививати.

Нерідко трапляються вислови: «Любов до праці треба прививати змалку». Але слово «прививати» тут вжите помилково, тому що це синонім до слова «присукувати», що означає «з'єднувати нитки, зсукуючи одна одну». Коли йдеться про медичні щеплення чи виведення нових сортів рослин, вживають дієслово «прищеплювати», яке використовується також в переносному значенні — «виховувати» (наприклад: «прищеплювати навички, почуття» тощо). І любов до праці треба «прищеплювати» змалку.

Професійний і професіональний.

Через подібність звучання, спричинену тим, що слова «професійний і професіональний» мають спільний корінь профес- (спеціальність, заняття), ці прикметники часто не розрізняють за значенням, хоча вони мають різну семантику. «Професійний» — той, що стосується професії; «професіональний» — той, що стосується професіоналізму; фаховий. Тобто, «професійний водій» — це людина, яка працює водієм, а «професіональний водій» — людина, яка дуже майстерно водить автомобіль; «професійний лікар» — лікар за професією, «професіональний лікар» — лікар-чудовий спеціаліст.

Результати на лиці чи результати очевидні.

Лексичних парадоксів у сучасному інформаційному світі сьогодні у зв'язку з недавньою політикою русифікації надзвичайно багато.

22 травня 1998 року у рекламі капель Береша по республіканському радіо Україна почула: «Результати, як кажуть, на лиці». Це що? На обличчі бачимо якісь результати капель? А чи це не такі результати, як нещодавно у синхронному перекладі до якогось іноземного фільму на каналі ІСТУ ми почули у вислові: «Його (чоловіка) обличчя щільно поросло хутром». Уявіть собі цю людину! Після такої реклами на каплі Береша і дивитися не захочеться!

Переклад російського вислову «результаты на лицо» має таку правильну форму: «результати очевидні». Таке ж словосполучення може бути зі словом «факти» — «факти очевидні» (або «факти незаперечні»).

Реклама і рекламація.

Два схожих за звучанням словосполучення «реклама товару» і «рекламація на товар» означають майже протилежні поняття. «Реклама» — це:

• популяризація товару, продукції тощо (наприклад, «реклама взуття, одягу, автомобілів тощо);

• афіша, плакат і т.п. з відомостями про щось, до чого привертається увага громадськості (наприклад, «неонова реклама»;

• створення популярності когось, чогось шляхом поширення відомостей про нього (наприклад, «зробити комусь рекламу»).

«Рекламація» — це:

• скарга, претензії, незадоволення чимось; заява про виявлені недоліки у придбаній продукції і вимога відшкодувати збитки (за СУМ) (наприклад, «надіслати рекламацію про наявність дефектів»).

Рідкий і рідкісний.

«Дуже рідкий випадок». До чого тут вжите слово «рідкий», яке використовується, коли йдеться про негусту масу, нещільну тканину, неблизько розташовані один за одним предмети, рідину тощо?

У цьому словосполученні йдеться про випадок, який трапляється нечасто, незвичайний, тобто «рідкісний».

Тактовний і тактичний.

Інколи доводиться чути: «Це дуже тактичний чоловік». Що це означає? Його деякий прагматизм? Адже прикметник «тактичний» утворений від іменника «тактика», що означає — «сукупність прийомів, методів, способів, що їх використовують у політиці, спорті, мистецтві ведення бою для досягнення певної мети» (наприклад, «тактичні прийоми», «тактичні ракети» тощо). Від іменника «такт», який має значення — «культура поведінки, уважне ставлення до когось, почуття міри», утворюється прикметник «тактовний». Правильно говорити: «Це дуже тактовний чоловік».

Тамувати й гамувати.

Основне значення слова тамувати — «стримувати». «Дівчина дивилась на мене своїми незрячими очима і жадібно, тамуючи подих, слухала мою розповідь».

Крім цього основного значення, слово тамувати може передавати ще й інші відтінки, зокрема «переборення або заглушення в собі якогось почуття» «Тамувала в роботі їдкий біль, хотіла втекти подалі від сорому».

Основне значення слова гамувати — це «заспокоювати», «притуплювати гостроту почуття чи відчуття». «Усе розбивали, грабували й палили. Село винувато, село буде і одвічати. Але село не хотіло. Докори й сварки підіймали стару ворожнечу, наповерх сплили забуті кривди й гріхи. Спокійніші всіх гамували».

Слову гамувати властивий і такий відтінок, як «припиняти». «Перші болі завдають серцю глибоких кривавих ран, але юне серце здатне гамувати біль і вкриватися рубцями».

Отже, тамування — це стримування, гамування — припинення чогось.

Слово біль може сполучатися з обома дієсловами, тамувати біль означає «терпіти його, пересилюючи себе, зосереджуючи свою увагу на іншому», а гамувати біль — це «намагатись припинити його або принаймні хоч заспокоїти».

Трапитися, статися, скоїтися, зчинитися.

«Міліція робила вигляд, ніби нічого й не трапилося» — слово не трапилося потрібно замінити словом не сталося). Трапилося — щодо дії, не означеної в часі, а також випадкової, непостійної, спорадичної. Сталося — про те, що відбулося недавно. Зчинилося і скоїлося — коли оповідач хоче підкреслити незвичайність того, що сталося, показати своє ставлення до події (часто це подія з негативними наслідками)

Уява та уявлення.

«Ми нині маємо уяву про те, що робилося в той час» — абсолютно неправильне вживання слова, яке потрібно замінити на слово уявлення). Уява (рос. «воображение») — здатність образно створювати або відтворювати когось, щось у свідомості, наслідком такого про­цесу є образ. Уявлення (рос. «представление») — розуміння або знання чогось, поняття про що-небудь

Являється і є.

«Являється захисником» — слово «являтися» в сучасній літературній мові означає лише «ввижатися у сні, під час марення». Правомірним у функції зв'язки в таких конструкціях є слово «бути»: «Є захисником».

Як перекласти російське «окружающий»?

Одна з найтиповіших помилок в мовній практиці — використання за аналогією до російської в українській мові активної форми дієприкметників (на -чий). Такі слова, як малюючий, працюючий, біжачий і под. не характерні для сучасної літературної української мови, вони не є природними, і їх вживанням є одним з найгрубіших порушень норм літературної мови. Ці лексеми здебільшого треба замінювати конструкціями «іменник» + «прийменник» + «дієслово»:

малюючий хлопчик — хлопчик, який малює;

працюючий двигун — двигун, що працює;

біжачий чоловік — чоловік, який біжить.

Відповідно і російський дієприкметник «окружающий» необхідно перекладати згідно з літературними нормами нашої мови, а саме:

окружающая среда — навколишнє середовище (а не оточуюче);

окружающие его люди — люди, які його оточили (як дія);

окружающие нас люди — наше оточення (як середовище).

Як перекласти російське словосполучення «бросаться в глаза»?

Часто неправильний переклад призводить до курйозів. Ось і речення: «Стояча на зупинці дівчина кинулась мені в очі своїм строкатим вбранням» — викликає в уяві неймовірну картину: навіжена дівчина, ще й стояча (!), кидається в очі... Але варто лише замінити декілька слів, і вже перед очима звичайна зупинка і симпатична дівчина у барвистому вбранні: «Дівчина, яка стояла на зупинці, впала мені в вічі своїм строкатим вбранням». З приводу активної форми дієприкметника («стояча») йшлось вище, а російське словосполучення «бросаться в глаза» в переносному значенні перекладається як «впадати в око (в очі, в вічі)», «приглянутися».