40.Утворення земських шкіл. Методи їх роботи. Діяльність м.О.Корфа.

Зростання кількості земських сільських шкіл та їх популярності серед селян стали причиною занепокоєння правлячих верств. На початку 80-х. Утворення земських шкіл.

В радянський період біографія М.О.Корфа вивчалася лише через призму його педагогічної та освітньої діяльності. В роботах К.Є.Бендрикова, О.В.Козирєва, І.І.Августовича, Л.П.Михайлової та В.З.Смирнова в основному висвітлюється педагогічна робота М.О.Корфа. Нічого не змінили у вивченні зазначеної проблеми статті С.Ф.Єгорова та П.І.Мазура, які були надруковані у журналі “Советская педагогика” з нагоди 150-річчя з дня народження М.О.Корфа. Останніми роками вийшло декілька видань, в яких згадано ім’я видатного педагога М.О.Корфа. У 1998 році в Москві і у 2003 році в Києві вийшли навчальні посібники з історії становлення педагогічної науки в Росії та Україні. В кожній з них М.О.Корфу приділено цілий підрозділ. Звичайно, через тематику згаданих посібників, земська діяльність М.О.Корфа в них згадана побіжно. Більше уваги земській роботі М.О.Корфа приділено у монографії дослідниці із Запорожжя А.І.Лохматової, якого вона називає одним з найініціативніших земців Олександрівського повітового і Катеринославського- губернського земств на початковому етапі їх діяльності. Остання з робіт, яка була цілком присвячена М.О.Корфу, належить дніпропетровській дослідниці Н.М.Ковнір [11]. Тут коротко висвітлено весь життєвий шлях М.О.Корфа. Автор торкнулася також і його роботи в земстві, вважаючи, що основне своє завдання в земських установах М.О.Корф бачив у розповсюдженні початкової шкільної освіти [12]. Перш ніж говорити про земську діяльність Миколи Олександровича Корфа, слід зазначити, що їй він присвятив лише декілька років свого життя (1866-1872). Тому й не дивно, що дослідники зверталися до цієї сторінки його біографії не часто, лише згадуючи про неї. Та хто б не писав про М.О.Корфа, вказував, що він брав активну участь в роботі земських зібрань. Активну громадську позицію М.О.Корф проявив задовго до впровадження земств на Катеринославщині. За повідомленням Б.Веселовського, він разом з Д.Т.Гнедіним та Я.Я.Савельєвим входив в число членів дворянського зібрання Олександрівського повіту. Під час засідань зібрання він наполягав на необхідності справедливого впровадження положень селянської реформи 1861 р. М.О.Корф був серед тих, хто виступив проти кріпосницького адресу катеринославських поміщиків на ім’я Олександра ІІ, в якому містилося прохання подовжити термін відробітку селянами повинностей.

41.Науково-педагогічна діяльність

С.В.Васильченка та Т.Г.Лубенця

Степан Васильович Васильченко (справжнє прізвище — Панасенко) (1879—1932) — український письменник, журналіст і педагог. Вчителював у сільських школах Київщини і Полтавщини, а за часів радянської влади — у школах м. Києва.

Ще в дореволюційний період написав низку творів («Під школою», «В сучасній школі», «Записки вчителя» та ін.), в яких викривав незадовільний стан освіти в Україні, відсталість народної школи, тяжке правове та матеріально-побутове становище вчителів початкових шкіл.

Педагогічний процес у школах, на думку Васильченка, має бути добре організований як для учнів, так і для вчителів; слід розвивати ініціативу й активність, інтерес та пізнавальні здібності учнів; удосконалювати педагогічну майстерність учителів та ін. У «Замітках з теорії літератури» С. Васильченко висловлював цікаві думки про теоретичні засади навчання, висував високі вимоги до шкільних підручників.

Він вважав, що у вихованні дітей велике значення мають правила і звички; склав цікаві «Правила для чергового учня». Добре знав психологію дітей, про що свідчать його твори «Дощ», «Дома», «Волошки» та ін. Багато працював над сценарієм для дитячого кінофільму за своїм твором «Олив'яний перстень», прагнучи показати значення для виховання дітей їх суспільне корисної праці.

Його перу належать педагогічні праці «Народна школа і рідна мова на Україні», «Записки учителя», «Записки з життя сільських вчителів» та ін.

Лубенець Тимофій Григорович (1855–1936) – видатний педагог, послідовник К.Ушинського в Україні, громадський діяч. Народився в м.Кролевці. Багато зробив для розвитку освіти на Україні, герой праці.  Протягом понад півстоліття самовіддано трудився на ниві освіти рідного народу Тимофій Григорович Лубенець. Він розпочав свою вчительську діяльність ще 18-річним юнаком в с.Вороньки на Чернігівщині. На ранніх етапах своєї педагогічної діяльності зарекомендував себе як автор шкільних підручників. Він включав до їх змісту матеріал про життя селян та селянський побут. У 1878р. Т.Лубенець був звільнений з роботи за написання підручника “Общеполезный задачник”, кожна задача якого містила відомості з життя і тим самим пов’язувала предмет арифметики з практикою. Багато і плідно працював Тимофій Григорович у галузі теорії педагогіки. Його педагогічні праці присвячені питанням дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Особливу увагу він приділяв зв’язку навчання з життям. Протягом своєї педагогічної діяльності видав десятки підручників, методичних посібників і книжок з різних питань навчання і виховання. Серед них – основна праця “Педагогические беседы”, дослідження “О наглядном преподавании”, книга для читання в початковій школі “Зёрнышко” в чотирьох частинах, що витримала більш як десять видань, методичний посібник для навчання арифметиці у недільних школах і класах для дорослих “Арифметические задачи” і “Методика арифметики”. У цих та інших роботах автор виступав за впровадження в практику навчання і виховання демократичних і гуманістичних принципів педагогіки. Чимало зусиль доклав Т.Лубенець запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засобом утвердження принципу народності в українській педагогіці. У 1883р. під псевдонімом Норець вийшов український буквар Лубенця – “Граматка”, в якому було вміщено багато фольклорних творів. Того ж року під псевдонімом Т.Хуторного вийшла його “Читанка”. Обидва підручники були створені на народній основі. Педагог вважав, що українську мову слід вивчати за народними творами, бо вони є мудрими за змістом, повчальними для життя, а мова в них мелодійна, багата, яскрава. Навіть з методичного боку він вбачав у народних казках, приказках і прислів’ях незамінний матеріал, який варто використовувати якнайповніше. Незважаючи на очевидні переваги такого типу підручників, навчатися за ними в народних школах міністерством заборонялося. В постреволюційний період Т.Лубенець продовжував створювати підручники для початкової школи (“Буквар”, чотири “Читанки”), книги і посібники для нової трудової школи, займався ліквідацією неписьменності. Читав лекції вчителям, виступав зі статтями в газетах і журналах, де відстоював свої думки про зв’язок школи з життям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і моральних якостей учнів, виступав проти надання школі вузькопрактичного, утилітарного характеру.