4. Демократія і вертикальна соціальна мобільність

Одна з найяскравіших характеристик так званих демократичних суспільств - велика інтенсивність вертикальної мобільності порівняно з недемократичними суспільствами. У демократичних структурах соціальний стан індивіда, принаймні теоретично, не визначається походженням; усі вони відкриті кожному, хто хоче зайняти їх; у них немає юридичних і релігійних перешкод до підйому чи спуску соціальними сходами. А це все лише сприяє "більшій вертикальній мобільності" ("капілярності" - за висловом Дюмона) в таких суспільствах. Велика соціальна мобільність, імовірно, одна з причин віри в те, що соціальний будинок демократичних суспільств є не менш стратифікованим, ніж будинок автократичних суспільств. Раніше ми бачили, що ця думка не підтверджується фактами. Така віра - суть свого роду потьмарення розуму, що трапилося з людьми з багатьох причин, у тому числі від того, що соціальний шар у демократичних групах більш відкритий, у ньому більше отворів і "ліфтів" для спуску й підйому. Природно, все це справляє враження відсутності шарів, хоча вони, звичайно, існують.

Виділяючи значну мобільність демократичних суспільств, варто зробити застереження, що не завжди і не у всіх "демократичних" суспільствах вертикальна мобільність більша, ніж у "автократичних". У деяких недемократичних суспільствах мобільність була більшою, ніж у демократичних. Це не завжди помітно, тому що "канали" і методи підйому й спуску в таких суспільствах не настільки явні, як, скажімо, "вибори" в демократичних суспільствах, та ще й істотно від них відрізняються. Тоді як "вибори" суть помітні показники мобільності, інші виходи й канали часто упускаються з виду. Тому створюється часом помилкове враження стійкого й нерухомого характеру всіх "невиборних" суспільств. Надалі буде показано, що цей імідж, далекий від реальності.