- •Питання до іспиту з Історії української культури
- •1. Поняття «культура».
- •2.Поняття «цивілізація».
- •3.Поняття «традиція».
- •4.Поняття «національна культура»
- •5.Дохристиянські вірування слов’янських народів.
- •Особливості української міфології та головні її персонажі.
- •Джерела української культури: загальна характеристика.
- •.Трипільська культура та її пам’ятки.
- •Скіфський період проукраїнської історії, його пам’ятки.
- •10. Культурні наслідки християнізації Київської Русі.
- •11. Кирило та Мефодій – перші просвітники слов’ян.
- •12. Література та освіта Київської Русі
- •13. Памятки архітектури Київської Русі
- •14. Художня культура Київської Русі
- •15. Роль Галицько-Волинського князівства в розвитку давньоруської культури.
- •16. Велике князівство Литовське: Особливості взаємодії давньоруської та литовської культур.
- •17. Католицька експансія та її наслідки в культурі XIV-XV ст.
- •18. Поширення в українських землях ідей гуманізму та реформації.
- •19. Розвиток гуманістичних ідей в українській культурі 15-16 ст.
- •20. Братства та їх роль в розвитку української культури.
- •21. Особливості руху Реформації на українських землях
- •22. Козацтво як явище української культури.
- •23. Роль козацтва у становленні української національної культури.
- •24. Козацькі літописи, їх культурне значення.
- •25. Києво-Могилянська академія, її роль в українській культурі.
- •26. Початок книгодрукування в українських землях
- •27. Полемічна література на Україні 16-17 ст.
- •28. Народні думи та історичні пісні про події національно-визвольної війни в Україні.
- •29. Розвиток української культури у 17-18 ст. Загальна характеристика.
- •32. Петро Могила – політичний та культурний діяч України
- •33. Розвиток музичної культури та музикознавства у 17-18 ст.
- •34. Розвиток образотворчого мистецтва в український культурі 18 ст.
- •35. Особливості українського бароко.
- •36. Вплив української культури на розвиток культурних процесів Росії у 18 ст.
- •37. Філософська думка в українській культурі 18 ст.
- •38. Постать Сковороди в в українській культурі.
- •39. Розвиток української культури в першій половині XIX ст.
- •40. Система освіти в українській культурі XIX ст.
- •41. Розвиток просвітницьких ідей в українській культурі XIX ст.
- •42. Становлення національної української класичної літератури.
- •43. Становлення українського професійного театрального мистецтва.
- •44. Становлення української композиторської школи
- •45. Українське образотворче мистецтво XIX ст.
- •46. І. Котляревський – фундатор української світської літератури
- •47. Постать Тараса Шевченка в українській літературі.
- •48. Кирило-Мефодіївське братство та його духовні орієнтири.
- •49. Українська культура в другій половині XIX століття.
- •50. Театр Корифеїв, та його роль в українській культурі.
- •51. Національне-культурне піднесення в українській культурі 20-х рр. 20 ст.
- •52.Український неоромантизм
- •53. Національно-культурне піднесення в українській культурі в 20-х роках XX ст.
- •54. Культурний контекст горбачовської «перебудови»
- •56. Хрущовська «відлига» як чинник активізації національної самосвідомості українців.
- •58. Культурний контекст горбачовської «перебудови».
- •59. Українське кіномистецтво.
- •60. Культурні процеси в незалежній Україні.
3.Поняття «традиція».
Традиція (від лат. traditio — передача) — це елементи культури, що передаються від покоління до покоління і зберігаються протягом тривалого часу. Традиції тією чи іншою мірою і в тих чи інших формах присутні в будь-якому суспільстві і практично в усіх сферах культури. Традицію можуть утілювати певні суспільні інституції, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, обряди і т. д. Поняття стилю і традиції іноді вживаються щодо формально (зовнішньо) схожих феноменів.
У Європі сплеск інтересу до проблеми традицій актуалізувався за часів Відродження і Реформації, яких об'єднувала критика церкви і застарілих суспільних відносин. Відродження, що вивільнило творчий потенціал людини з оков середньовічного традиціоналізму, було одночасно і запереченням традицій (відсталих і таких, що заважають розвитку), і апеляцією до них (заклик до відродження гуманістичних традицій античності). Філософія доби реформації перешкоджала догматизації і у результаті сприяла звільненню людини з-під жорсткої опіки католицької церкви і її ідеології, тиску авторитетів і традицій. Дослідник В.І. Воловика визначав традицію як відносно стійкі, такі, що повторюються, володіють певною несанкціонованою нормативністю форми, способи, прийоми, методи діяльності, які складаються в рамках конкретного соціального організму, обумовлені культурними, суспільно-економічними, політичними і іншими особливостями його існування, передаванні від покоління до покоління, а також які отримали логічне обґрунтування. Саме логічне обґрунтування є одною з основних відмінностей традиції від звичаю . У даній концепції основою традиції є відображення об’єктивної закономірності, а також пояснюється чому те чи інше правило стає традицією, соціальною нормою. З іншого боку автор спирається на діяльністний підхід, адже діяльність є формою руху соціальної матерії.
4.Поняття «національна культура»
Національна культура — продукт матеріальної та духовної праці певної нації. Основою будь-якої національної культури є система звичаїв, традицій, ритуалів, які виступають у ролі етнічних стереотипів, що пронизують усі сфери життя народу (побут, господарство, спілкування).
Національна культура є модерним утворенням: на противагу архаїчним культурам, що об'єднували кількісно невеликі спільноти, здебільшого культурно однорідні, вона переважно містить у собі різнорідні складові, а тому кожна конкретна нація має різний ступінь цілості. Процес національного самовизначення безперервний, оскільки весь час відбувається переосмислення того, якою ця спільнота була в минулому, якою є нині і якою хоче стати в майбутньому. У бутті нації існує певна напруга між традицією і новаціями, які перебувають у безперервній взаємодії.
Національна культура уособлює надбання культур різних соціальних верств і прошарків населення кожного суспільства. Тобто, це продукт матеріальної та духовної праці певної нації, її історія, відносини, соціальна пам’ять, самосвідомість. Своєрідність національної культури, її неповторність і оригінальність виявляються як у духовній (мова, література, музика, живопис, релігія), так і в матеріальній (традиції виробництва, праці, ведення господарства) сферах життя і діяльності народу. Так, зокрема, виділяють національні культури — українську, російську, французьку та ін.