40. Система освіти в українській культурі XIX ст.

Початкову освіту можна було отримати в досить розвинутій мережі братських, церковних, монастирських, січових шкіл. Для сирот також існували школи грамоти при церквах. Тут дітей навчали (російською мовою) читати, писати, елементарних арифметичних дій, основ релігії. Початковій грамоті навчали й мандрівні дяки.

Середня ланка освітніх закладів була представлена народними училищами, семінаріями, колегіумами.У гімназіях (середніх школах) навчалися переважно діти дворян, чиновників. Тут викладали латинську, німецьку, французьку мови, історію, географію, початковий курс філософії і слов'янських наук, математику, фізику, природознавство, політичну економію, малювання.

Проміжне місце між гімназіями й університетами займали ліцеї, яких в Україні було три: Рішельєвський в Одесі, Кременецький на Волині і Ніжинський.

Сільські та міські школи утримувалися громадою - населенням села чи міського приходу. Громади або братства будували приміщення для школи, дбали про матеріальне забезпечення вчителів.

На початку XIX ст. в Наддніпрянській Україні єдиним вищим навчальним закладом лишалася Києво-Могилянська академія. Вона не могла забезпечити належного розвитку вищої освіти. 17 січня 1805 р. відбулося відкриття Харківського університету. У Харкові з 1816 до 1819 р. випускався перший в Україні літературно-художній, науковий і громадсько-політичний журнал «Украинский вестник». Часопис першим започаткував друкування українською мовою. В університеті були викладачами: відомий письменник Петро Гулак-Артемовський, історики Микола Іванович Костомаров та Дмитро Іванович Багалій.15 липня 1834 р. створено «Університет св. Володимира». Спочатку університет мав у своєму складі два факультети - філософський і юридичний, на яких вчилися чотири роки. Філософський факультет ділився на історико-філологічне і фізико-математичне відділення, які в 1835 р. виділилися у самостійні факультети. Першим ректором Київського університету став професор М.О.Максимович - вчений-енциклопедист, природознавець, історик, фольклорист і літературознавець.

41. Розвиток просвітницьких ідей в українській культурі XIX ст.

В XIX ст. рух продовжується рух Просвітництва Україною. Виникає ідея створення Харківського університету, яку здійснив у 1805 член гуртка Василь Каразін.Василь Каразін виділявся серед просвітників глибоким інтересом до природничих наук, впровадженням їх досягнень у життя. Сучасники називали його «українським Ломоносовим». Василь Капніст — відомий поет, боровся за покращення моралі в суспільстві, викривав у своїх творах суспільне зло і жорстоку експлуатацію підданих, лицемірство, фальш, хабарництво та підлабузництво. Серед просвітників — випускників Києво-Могилянської Академії були літератори, перекладачі, публіцисти, зокрема Микола Мотоніс, Василь Рубан, Григорій Полетика,Яків Козельський та ін. Свій суспільний ідеал просвітники формували на основі ідей свободи, рівності і власності.

Висувалася концепція розумного егоїзму або доброчесності. Цікаві ідеї, які висловили просвітителі у своїх творах, торкаються суспільного прогресу. Із ряду праць просвітників виділяється «Історія Русів».

Просвітництво — це новий етап у розвитку української філософської думки. Він характеризується поширенням ідей класичного західноєвропейського Просвітництва, а також утвердженням в Україні двох типів ідеології Просвітництва:

Ідеологія дворянського Просвітництва, яка виражала інтереси міщан та сил, що були зацікавлені у розвитку освіти і науки, техніки.

Етико-гуманістичний напрям як вираз протесту широких мас проти первісного нагромадження капіталу і феодально-кріпосницького гноблення. Шлях до щастя людини - через моральне вдосконалення, духовне просвітлення.

У першій половині XIX ст. ідеї Просвітництва становили основний зміст суспільно-політичної діяльності романтиків.