Питання для самоконтролю

1. Що входить у поняття «міжнародне фінансове право»?

2. Які напрями міжнародної фінансової політики Ви знаєте?

3. Що таке валютна інтервенція?

4. Як визначити рівень девальвації валюти?

5. Як визначити рівень ревальвації валюти?

6. Що таке диверсифікація валютних резервів? Як вона досягається?

Глосарій

Девізи – платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

Дієздатність — здатність незалежно від інших суб’єктів здійснювати свої права та обов’язки.

Міжнародна фінансова політика — сукупність заходів і рекомендацій держави в галузі міжнародних фінансів.

Міжнародне фінансове право — система юридичних принципів і норм, які регулюють міжнародні фінансові відносини.

Міжнародні фінанси — підсистема міжнародної економіки, яка відображає економічні відносини, пов’язані з міжнародним рухом грошових коштів.

Правоздатність — здатність мати права та обов’язки.

Правосуб’єктність держави — здатність вступати у відносини з іншими державами та суб’єктами міжнародного права.

Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси — потоки грошових коштів і пов’язані з ними відносини в галузі міжнародної економіки.

Призначення (функції) міжнародних фінансів — властивості, об’єк­тивно притаманні міжнародним фінансам.

Суб’єкти міжнародних фінансових відносин — фізичні, юридичні особи та держави, які за законом мають і здійснюють безпосередньо або через представників свої права та обов’язки, пов’язані з міжнародними фінансами.

Фінансова інновація — створення нових фінансових інструментів та технологій.

Фінансовий інжиніринг — розвиток та творче застосування фінансових технологій для вирішення фінансових проблем та використання фінансових можливостей.

Фінансові інструменти — форми фінансових активів.

Фінансові технології — механізми реалізації фінансових інструментів.

Тема 2. Глобалізація світового фінансового середовища. Світові фінансові кризи Лекція 1

Питання:

1. Сутність глобалізації.

2. Глобальні виклики світової економіки.

3. Чинники глобалізації світових фінансів.

4. Еволюція світової фінансової архітектури.

5. Наслідки фінансової глобалізації.

6. Координація політики країн у глобальному фінансовому середовищі.

Мета: засвоїти сутність та чинники глобалізації світових фінансів, визначити наслідки фінансової глобалізації та можливі заходи координаційної політики країн у глобальному фінансовому середовищі.

Література: 2; 3; 10; 11; 13; 19; 20; 23.

1. Сутність глобалізації

Глобальна трансформація різних сторін життя людського суспільства є найважливішою рисою сучасного світового розвитку. Світова спільнота дедалі виразніше постає як функціонально взаємопов'язана цілісна система.

Нова ситуація у світі, що склалася наприкінці XX ст., відкриває перед народами широкі перспективи для співпраці, доступ до здобутків світової цивілізації. Разом з тим глобальна трансформація світової економіки ставить перед країнами і нові складні проблеми адаптації до динамічного процесу соціально-економічної модернізації.

Глобалізація світової економіки, глибокі структурні зрушення, спричинені розгортанням інноваційного процесу і діяльності транснаціональних корпорацій, потребують не тільки граничної мобілізації всіх ресурсів і можливостей країн, а й максимального використання переваг міжнародного поділу праці, відмови від автаркічного розвитку, інтеграції у світове господарство.

Як зазначається у щорічному звіті Міжнародного валютного фонду за 2000 р., "глобалізація в її економічному контексті означає зростання інтегрованості економік країн світу, особливо по лінії торгівлі та фінансових потоків. Це поняття також охоплює рух людей (робочої сили) та знань (технології) через національні кордони".

Глобальні ринки створюють нові можливості для зростання ефективності бізнесу. Вони відкривають доступ до величезних ресурсів капіталу, технології, більш дешевого імпорту та містких експортних ринків. Але вигоди глобалізації не розподіляються нарівно між усіма. Звідси — неоднозначність оцінок цього явища. З одного боку, у глобалізації бачать рушійну силу світового розвитку, з іншого — чинник зростання нерівності всередині країн та між ними, загрозу зайнятості та життєвим стандартам. Наприклад, деякі дослідники прямою причиною низки фінансових криз у 90-х роках XX ст. (Мексика, Таїланд, Індонезія, Росія, Бразилія) вважають саме глобалізацію. Справді, фінансові кризи в цих країнах, мабуть, не сталися б, коли б вони були ізольовані від глобальних ринків капіталу. Разом з тим очевидно й те, що більшість із цих країн ніколи не досягли б відчутних темпів зростання, якщо б не мали припливу фінансових потоків з цих глобальних ринків.

Глобалізація світової економіки, прискорювана зростанням конкуренції, розвитком технологій, лібералізацією економічної політики та іншими факторами, спричинює відносне зменшення значення національних держав як основної ланки економічної діяльності. В ситуації динамічної транснаціоналізації, виникнення глобальних фірм і глобальних за характером галузей створюються нові умови, за яких формування багатогалузевих господарських комплексів навіть у найбільших країнах з самого початку має орієнтуватися на участь у міжнародному поділі праці. Змінюючи характер економічного зростання і напрями використання порівняльних переваг, глобалізація веде до того, що розвиток окремої галузі виходить за межі окремих країн.

Взаємозалежність країн стає однією з найістотніших рис процесу глобалізації світової економіки. Така взаємозалежність дедалі більшою мірою зумовлює координацію діяльності держав у вирішенні не тільки політичних, екологічних або економічних проблем, а й інших глобальних проблем, передусім гуманітарних, пов'язаних із загальнолюдськими цінностями і правами людини.