- •12. Державні стандарти вищої юридичної освіти.
- •32 Загальні положення професійної атестації та дисциплінарної відповідальності юристів.
- •35 Професійна атестація та дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ.
- •36 Професійна атестація та дисциплінарна відповідальність адвокатів.
- •37 Професійна атестація та дисциплінарна відповідальність нотаріусів.
- •39 Юридична практика: поняття, риси, структура.
- •40 Функції та види юридичної практики.
- •41 Поняття та види юридичної інформації. Вимоги до юридичної інформації.
- •42 Джерела юридичної інформації.
- •43 Різноаспектність професійної культури юриста.
- •44 Правова культура юриста: загальна характеристика та функції.
- •45 Особливості формування професійної правосвідомості юристів.
- •46 Деформації професійної правосвідомості юристів.
- •47 Моральна культура юриста та її структура. Поняття професійної етики юристів.
- •48 Моральні принципи та їх відображення в актах, що регламентують професійну діяльність юристів.
- •49 Моральна деформація представників юридичної професії, її причини та засоби подолання.
- •50 Поняття політичної культури юриста, її структура та види.
- •51 Законодавче регулювання участі юристів у політичному житті.
- •52 Юридична мова: загальна характеристика та види.
- •53 Функціонально-стильові різновиди юридичної мови.
- •2. Науковий стиль
- •3 .Публіцистичний стиль
- •4. Розмовна мова
- •54 Усне мовлення юристів.
- •55 Роль психологічних та конфліктологічних знань в юридичній практиці.
- •56 Психологічні прийоми професійного спілкування юристів з громадянами.
- •57 Конфлікти в юридичній діяльності та способи їх вирішення.
- •58 Юридична діяльність в країнах романо-германської та англосаксонської правових сімей.
- •Ознаки систем англосаксонської правової сім'ї
- •59 Юридична діяльність в країнах релігійних та традиційних правових систем.
- •60 Роль юристів в правовій системі України
58 Юридична діяльність в країнах романо-германської та англосаксонської правових сімей.
Особливе місце серед правових груп у сучасному світі посідає романо-германська правова сім’я. Вона є своєрідним результатом еволюції римського права, проте аж ніяк не його копією .Романо-германська правова сім’я охоплює національні правові системи більшої частини країн Африки, Латинської Америки, Близького Сходу, Індонезії та Японії, а також країни континентальної Європи. Правові системи континентальної Європи за низкою специфічних ознак зарубіжні дослідники поділяють на дві групи: романську та германську.
Романо-германська сім’я протягом багатьох століть невпинно розвивалась і продовжує розвиватися в тісному взаємозв’язку та взаємодії, а нерідко й у протидії з іншими правовими сім’ями й окремими правовими системами . Континентальне (романо-германське) право являє собою правову систему, в якій головним джерелом права є законодавчі акти. Континентальне право склалося в країнах континентальної Європи: Італії, Франції, Німеччини, Іспанії та інших, право кожної з яких впливало на формування загальних характеристик системи.
Серед основних ознак правової системи континентального права варто виокремити формальне невизнання судового прецеденту як джерела праваю.Однією з основних моделей правових систем поряд із романо-германським (континентальним) правом є англосаксонське (англо-американське) право. Це система англійського права, яка діє в Англії, США, Австралії, Ірландії, Канаді та багатьох інших колишніх англійських колоніях. Зазначмо, що для англосаксонського права характерним є поділ права на статутне, джерелом якого є парламентські акти, й загальне право, що склалося на базі місцевих звичаїв і узагальнення практики судів, рішення яких – судові практики – визнаються одним із основних джерел права
Ознаки систем англосаксонської правової сім'ї
Для сім'ї загального права характерні такі спільні ознаки[4]:
Загальна система права не зазнала значного впливу з боку римського або канонічного права, його розвивали не університети, а юристи-практики, тобто в своєї основі воно є судейським правом.
Структура цієї сім'ї складається із загального права, права справедливості та статутного права.
Для правових систем, які належать до цієї правової сім'ї, не характерна кодифікація, хоча іноді вона зустрічається (наприклад, у США).
Найпоширенішим джерелом права у цій правовій сім'ї є судовий прецедент — рішення за конкретною юридичною справою, яке є взірцем для розгляду аналогічних справ у майбутньому. Це не виключає наявності інших джерел права — статутного права, звичаїв, доктрини тощо.
Визнаються правотворчі повноваження судді.
Наявність інституту суду присяжних, які, не будучи професіональними суддями, наділені владими повноваженнями при вирішенні справи по суті.
Пріоритет процесуального права над матеріальним.
У правових системах, які належать до цієї сім'ї, немає поділу права на публічне і приватне, а також класифікації права на відносно виокремлені галузі. А норма права являє собою відпрацьоване судовою практикою рішення з конкретної справи. У цих норм немає поділу на імперативні та диспозитивні, норми законів і підзаконних актів тощо.
Наведені особливості англійського права пояснюються його історією. Воно створювалося судовою й адміністративною практикою, тому менш логічне і послідовне, важкодоступне і нераціоналізоване.