55 Роль психологічних та конфліктологічних знань в юридичній практиці.

Специфіка юридичної діяльності вимагає від юриста відповідних психологічних знань (зокрема, психології особи і діяльності, психології юридичної праці, психології міжособового спілкування) і навичок використання таких знань в професійних ситуаціях, вмінь вирішувати спірні питання, знаходити шляхи розв'язання конфліктів в юридичній практиці.

Суддя, прокурор, адвокат, слідчий, працівник органів дізнання спілкуються не тільки із злочинцями, а й із самими різними людьми, які виступають у якості свідків, потерпілих, експертів, понятих тощо. Особа кожного з них формується в певних умовах суспільного життя; вони мають неоднакові характери, індивідуальні образи мислення; своєрідне ставлення до себе і оточуючого світу. Юрист повинен бути озброєний психологічними знаннями, щоб правильно зрозуміти і оцінити поведінку людей, вплинути на них і витримати психологічний тиск з боку інших учасників юридичного

процесу.

Конфліктологія - це система знань про закономірності та механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи та технології управління ними.Конфліктологія навчає:

1) як запобігти конфлікту, як поводитися під час конфлікту, котрий загрожує добрим відносинам між людьми і становить і небезпеку для здоров'я, а іноді й життя його учасників;

2) як завершити конфлікт із найменшими втратами або певними здобутками для обох сторін.

Отже, конфліктологія покликана шукати способи урегулювання або вирішення конфліктів.

56 Психологічні прийоми професійного спілкування юристів з громадянами.

Одним із засобів спілкування є елементарні прийоми ввічливості,поважного ставлення до людей. Сюди можна віднести вміння посміхатися(посмішка настроює людей до спілкування), прийом «ім'я власне»(звертатися до людини на ім'я, оскільки це важливий для нього звук),вміння «бути терплячим слухачем», вживати «золоті слова» (ті, що підкреслюють значущість людини), правила службової етики юристів.

Спеціальні прийоми спілкування визначаються методикою контактної взаємодії, яка дозволяє юристу запобігати конфліктів при спілкуванні з громадянами. Методика включає шість послідовних стадій: 1) набування згоди; 2) пошук загальних інтересів; 3) прийняття принципів і якостей,які пропонуються для спілкування; 4) виявлення властивостей, небезпечних для спілкування; 5) індивідуальний вплив і адаптація до партнера; 6)розробка загальних правил і взаємодія.

Пізнання прийомів спілкування ще не гарантує мистецтва володіння ними.Тут необхідна тривала практика, кропітка і цілеспрямована робота над собою.

Юрист зобов'язаний будувати свої стосунки з урахуванням особливостей особи співбесідника, його почуттів і психічного стану. У процессі спілкування неприпустимі фамільярне звернення до громадян, бездушнее ставлення, формалізм, безпринципність, відсутність певної лінії

поведінки.

57 Конфлікти в юридичній діяльності та способи їх вирішення.

Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — один із видів соціальної взаємодії індивідів або соціальних груп, при якому дії однієї сторони,зіткнувшись з протидіями іншої, перешкоджають реалізації її цілей і, як правило, супроводжуються взаємними негативними емоціями і почуттями.

Конфлікти можуть виникнути у будь-якій сфері діяльності людини, але юридичній практиці, пов'язаній з вирішенням правових спорів, полярністю інтересів різних суб'єктів і учасників юридичного процесу, вони притаманні завжди. Конфлікти бувають особистісні (особи самої із собою), із зовнішнім середовищем, міжособові, міжгрупові та ін. За юридичними критеріями конфлікти поділяються в залежності від галузей права, за допомогою норм яких розв'язуються конфлікти, на трудові,адміністративні, господарські, екологічні та ін.; за територією поширення вирізняють локальні, національні, міждержавні конфлікти.Конфлікти виникають і у сфері поділу компетенції різних державних органів, в тому числі правоохоронних. Для позитивного розв'язання конфлікту важливе значення має визначення предмета спору, тобто об'єктивно існуючої проблеми, яка є причиною зіткнення суб'єктів конфлікту між собою, основного протиріччя, для

вирішення якого суб'єкти вступають у протиборство, наприклад, проблема влади, лідерства, володіння певними цінностями.

Існує декілька найбільш поширених стилів вирішення конфліктів:стиль конкуренції,стиль відхилення,стиль пристосування,стиль співробітництва,стиль компромісу.

Крім загальних стилів вирішення конфліктів, які можуть використовуватися при міжособовому спілкуванні у колективі юристів, між керівником і працівниками юридичних установ (правоохоронних органів), між юристами і громадянами, які користуються їх послугами, існують і численні юридичні

способи вирішення конфліктів. Це, зокрема, конституційні, парламентські процедури; прямі переговори, звернення до консультантів, експертів,посередників, третейських судів та ін. — в економічній сфері; вирішення

кримінальних, цивільних, господарських справ у загальних та господарських судах; прийняття правозастосовних рішень митною службою, податковою адміністрацією, органами міліції.