(A)лікування

Базисна терапія:

• Режим – ліжковий до зникнення симтомів інтоксикації,

• Дієтотерапія - стіл 5-5а за Певзнером.

Легка форма:

• Базисна терапія.

Середньотяжка форма:

• Базисна терапія.

• Пероральна дезінтоксикаційна терапія в об'ємі 40-50 мл/кг (5% розчин глюкози, столова негазована мінеральна вода) з обов'язковим контролем водного балансу.

• Ентеросорбенти – 1-2 тижні (при холестатичному варіанті).

• У періоді реконвалесценції - жовчогінні препарати (холосас, оксафенамид та ін.).

Тяжка форма (без ознак гепатодистрофії):

• Базисна терапія.

• Дезінтоксікаційна-терапія розчинів в кількості 50-100 мл/кг на добу, альбумін - 5мл/кг, 5% розчин глюкози, розчин Рингеру, Рингеру-лактату, 0,9 % розчин хлориду натрію;

• Ентеросорбенти - 2-3 тижні;

• Препарати лактулози - у віковій дозі 10-14 днів;

• При наявності ознак холестазу – дезоксихолієва кислота 10 г/кг;

• Преднізолон-у добовій дозі 1-3 мг/кг 4 рази на добу продовж 7-10 днів.

Фульмінантна форма:

• Режим - суворий ліжковий;

• Дієта - №5а з обмеженням білків до 40% на добу;

Проводиться катетеризація судин по Сельдингеру та призначається:

• Преднізолон 10-15 мг/кг на добу через 4 години рівними дозами в/в;

• Дезінтоксикаційна терапія: альбумін, 5% розчин глюкози, розчин Рингеру, 0,9 % розчин хлориду натрію - із розрахунку 50-100 мл/кг на добу під контролем діурезу;

• Гіпербарична оксигенація;

• При набряково-асцитичному синдромі – корекція водно-електролітного балансу та білкового складу крові;

• Калій-зберігаючі сечогінні засоби (верошпірон, тріамкур, спіронолактони).

• Свіжезаморожена плазма 10 мл/кг як джерело факторів згортання крові;

• Гепарин 100-300 ОД/кг при загрозі ДВЗ-синдрому;

• Інгібітори протеолізу (трасилол, контрикал, гордокс)

30. Особливості діагностики і перебігу вірусних гепатитів С, D, Е та інших у дітей.

Раздел III.2Вірусні гепатити – це група інфекційних захворювань, що викликаються первинно-гепатотропними вірусами, з фекально-оральним та гемо-контактним механізмами передачі, які характеризуються переважним ураженням печінки.

Вірус гепатиту С (HCV) належить до флавівірусів, має РНК, його діаметр - 50 нм. HCV відзначається генетичною неоднорідністю, вже налічують 6 генотипів вірусу, понад 100 підтипів, і нескінченну кількість квазіваріантів. Людина, як правило, заражається не одним вірусом.

Вірус гепатиту D (дельта) також має РНК, однак є дефектним, бо вимагає для реплікації присутності вірусу гепатиту В. Він оточений білковою оболонкою з поверхневого антигена вірусу гепатиту В., а сумішшю віріонів різних типів.

Вірус гепатиту Е також належить до РНК-ових каліциподібних вірусів. Порівняно з вірусом гепатиту А він стійкіший до фізичних і хімічних впливів

Клінічні особливості

• епіданамнез - наявність даних про переливання препаратів крові, трансплантацію органів, проведення сеансів гемодіалізу; поступовий розвиток хвороби; незначні прояви інтоксикаційного синдрому; не значно виражена жовтяниця; часто відсутня жовтяниця; збільшенням розмірів печінки.

Лабораторна діагностика.

• ЗАК - помірна лейкопенія, лімфоцитоз;

• ЗАС - підвищення рівню жовчних пігментів, уробіліну;

• Підвищення активності АлАТ, АсАТ;

• Підвищення загального білірубіну з переважанням прямої фракції;

• Збільшення показників тимолової проби;

• Зниження протромбінового індексу, фібриногену;

• При холестазі підвищення рівня лужної фосфатази, холестерину, ГГТП в крові

• Визначення маркерів:

  • Вірус гепатиту С (анти-HCV IgG, анти-HCV core IgM, анти-HCV core IgG, анти-HCV NS, HCV-RNA)

  • Вірус гепатиту D (IgM анти-HDV, IgG aнти-HDV, HDAg, HDV-RNA)

  • Вірус гепатиту Е (IgM анти-HEV, IgG анти-HEV)

27. ВІЛ-інфекпія / СНІД у дітей. Епідеміологія. Клініка. Діагностика. Лікування. Профілактика.

СНІД – це інфекційне захворювання, яке в першу чергу призводить до ураження імунної системи, спричиняє дисфункцію Т-лімфоцитів і зміну імунної відповіді.

Епідеміологія:

Джерелом інфекції є людина та деякі види мавп: хворі або носії вірусів.

Хвороботворні властивості вірусу проявляються при його попаданні в кров, яке відбувається через уражену шкіру та слизові оболонки. Потім він проникає у всі органи та тканини і його можна виділити з любої біологічної рідини. Найбільша кількість його мститься у крові, спермі, виділеннях статевих органів. Основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

1. статевий 5. ін’єкційний або інструментальний

2. через кров 6. контактний

3. вертикальний 7. трансплантаційний

4. горизонтальний

Збудник СНІДу відноситься до сім’ї ретровірусів. Назва „ретровіруси” пов’язана з наявністю зворотної транскриптази, що забезпечує зворотну спрямованість потоку генетичної інформації РНК до ДНК.

Клініка:

Клінічні особливості СНІДу у ВІЛ-інфікованих дітей залежать і від вікового цензу. Так, наприклад у більшості новонароджених дітей з природженою ВІЛ-інфекцією специфічні симптоми відсутні. Хоча у деяких випадках виявляють генералізовану лімфаденопатію і гепатоспленомегалію. Наявність специфічного симптомокомплексу ВІЛ-ембріопатії з характерними рисами дисморфізму (мікроцефалія, квадратне чоло, плоске перенісся, косоокість, гіпертелоризм, короткий сплющений ніс, трикутна виїмка на верхній губі, повні губи, голубі склери), описаного у 1987 р. у ВІЛ-інфікованих дітей не підтверджена.

В неонатальному періоді у дітей, інфікованих ВІЛ в\у можуть спостерігатися такі ознаки:

- недоношеність і/або ознаки затримки в\у розвитку з різноманітними неврологічними і метаболічними розладами;

- дихальні розлади, приступи апное, гематологічні зміни, ДВЗ-синдром;

- маніфестація інших захворювань (сифіліс, гепатити В і С, герпетична і цитомегаловірусна інфекція).

У ВІЛ-інфікованих немовлят мають місце затримка розвитку, гепатоспленомегалія, лімфаденопатія, інтерстиціальний пневмоніт у різних комбінаціях, опортуністичні інфекції. Клінічною особливістю ВІЛ-інфекції у дітей є висока частота важких бактеріальних захворювань з хронічним та рецидивуючим перебігом, які належать до групи СНІД-індикаторних.

У дітей старших 1-го року можуть виникати генералізована лімфаденопатія, рецидивні інфекції як бактеріальні, так і вірусні (герпес, кір, краснуха, Епштейна-Барр), паротит, лінійна ерітема, неврологічні захворювання. У 1/3 дітей виявляють пневмоцистну пневмонію, що є вже проявом захворювання. Іншою характерною ознакою СНІДу є лімфоїдний інтерстиціальний пневмоніт – хронічне прогресивне захворювання легень, яке характеризується інфільтрацією легеневого інтерстицію лімфоцитами і плазматичними клітинами. Можуть виникати цитомегаловірусна пневмонія, легеневий кандидоз. Неврологічні порушення ( дифузна енцефалопатія, атрофія мозочка, мікроцефалія, кальцинати в мозку).