1. Економічні програми відбудови та реформи після іі Св.Війни.

Заг.риси післявоєнного екон.становища світу:

• надзвичайний занепад с/г

• виснаження сировинних баз

• зруйновані сухопутні транспортні звязки

• мор.та фіз.знос обладнання, в багатьох випадках його руйнування або демонтаж

• зниження життєвого рівня населення та підвищення його смертності

• нестабільність націон.валют

• розпад колоніальної сис-ми

• зміна у співвідношенні сил на світовій екон.та пол.арені.

Спільні чинники екон.відродження капіталіст.країн після війни:

• викор-ння здобутків НТР

• наймасштабніша в історії капіталіст.країн націоналізація.

• Розвиток держ.під-цтва, створення потужного держ.сектору.

• Запровадження екон.та адм.контролю над цінами і ЗРП.

• Запровадження сис-м соц-екон.програмування.

Післявоєнного відродженню окремих країн Європи сприяла реалізація плану Маршалла.

Програми післявоєнної відбудови значною мірою базувалися на ідеях держ.регулювання Кейнса та його послідовників. Поряд з цим, починаючи з 30-х років 20ст.почалась модифікація неокласичного напрямку екон.думки, що передбачає визнання ролі держ.регулювання в забезпеченні ринк.рівноваги. Виникає, а згодом набуває значного поширення неолібералізму.

Неолібералізм – це один з напрямків сучасної екон.теорії та екон.політики, що грунтується на визнанні необх-сті поєднання принципів екон.свободи з обмеженим держ.регулюванням економіки. Роль держави неолібералізм обмежує орг-цією і охороною побудованої на класичних засадах економіки.

2. Німецький ордолібералізм та економічна програма Ерхарда.

Фрайбурзька школа (ордолібералізм) – характерними рисами є те, що вона поєднує ідеї сильної держави, яка виконує інституціональні, організаторські та виховні ф-ії і має на меті свідомо створити сильну конкурентну економіку, спираючись на особливий менталітет нації, здатної до самоорганізації та самопожертви,а також на неокласичні ідеї саморегулювання економіки.

Вальтер Ойкен – „Осн.принципи нац.економіки (1947)”, „Осн.принципи екон.політики (1950)”. Осн.ідеї: 1. обєктом дослідження вважав лише ідеальні типи гос-ва, це адм-командна сис-ма, вільна ринкова сис-ма; 2. реальні типи гос-ва залежать від політики держави, яка визначає пропорції, в яких змішуються ідеальні типи; 3. ринк.ек.не реалізує принципу соц.справедливості, натомість командна сис-ма суперечить самій природі економіки та руйнує її. 4. розробив теорію ладу, що грунтується на 3-ьох принципах: принцип індивід.свободи, системної екон.політики, сильної держави.

Арнольд Мюллер-Армак – „Управління економікою і ринкове гос-во” (1947), „Госп.порядок і госп.політика” (1956). Осн.ідеї: 1. вперше концептуально сформулював ідею поєднання принципів свободи ринку з принципом соц.вирівнювання. 2. запровадив у наук.оборот термін „соц.ринк.гос-во”. 3. вважав,що держ.регулювання має бути спрямоване на досягнення синтезу між гарантованою законом свободу в екон.сфері та зобовязаннями держави у забезпеченні соц.справедливості і захищеності.

Ідея ордолібералізму вперше успішно реалізована під час екон.реформ у післявоєнній Німеччині.

Людвіг Ерхард – „Добробут для всіх” (1956). Осн.ідеї і здобутки: 1. метою госп.реформи вважав свідоме створення нового екон.ладу „соц.ринк.гос-во”, а її змістом – лібералізацію екон.життя та скасування усіх регламентуючих екон.дія-сть ф-ій держави. 2. осн.завданням держави вважав підтримку умов соц.ринк.гос-ва шляхом забезпечення вільної конкуренції, обмеження монополізму та забезпечення приватної вл-сті. 3. здійснив низку реформ, зокрема: грошову реформу, лібералізацію цін, податкова реформа, створення сис-м соц.захисту нас., створення сис-ми участі прац-ків у розподілі прибутків компаній.